ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 6/74
02.04.09
За позовом Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи
До відповідача-1 Державного підприємства «Управління капітального будівництва»
До відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно- торгівельна компанія «ВКВ»
Про визнання недійсним інвестиційного договору № 21-4/45-1 від 07.11.2007 р.
Суддя Ковтун С.А.
Представники сторін:
Від позивача Нагаївська Н.В. (за дов.)
Від відповідача-1 Дякур Т.С. (за дов.)
Від відповідача-2 не з'явились
Обставини справи:
До господарського суду міста Києва звернулося з позовом Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи до державного підприємства «Управління капітального будівництва»(відповідача-1) та товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-торгова компанія «ВКВ»(відповідача-2) про визнання недійсним інвестиційного договору № 21-4/45-1 від 07.11.2007 р.
Ухвалою суду від 03.02.2009 р. було порушено провадження у справі № 6/74 та призначено розгляд справи на 26.02.2009 р..
Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами.
За твердженням позивача, договір, укладений між відповідачами, не відповідає вимогам чинного законодавства, не погоджено з Фондом державного майна України, а також є таким, що порушує права позивача.
Зокрема, на думку позивача, договір суперечить ч. 3 ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», оскільки здійснення інвестиційної діяльності щодо об'єктів житлового будівництва може мати місце виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, а також через випуск безпроцентних облігацій. Жодна зі сторін договору не відноситься до вищевказаних суб'єктів. Обов'язок погодження договору Фондом державного майна України передбачено постановою Кабінету Міністрів України № 803 від 06.06.2007 р., якою передбачено процедуру відчуження нерухомого майна. Крім того, внеском відповідача-1 є права (право на забудову та право на користування земельною ділянкою), які на час укладення договору у нього відсутні.
Відповідач-1 позов визнав повністю, про що зазначив у письмових поясненнях.
Відповідач-2 на виклик суду у судове засідання 26.02.2009 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Розгляд справи було відкладено на 02.04.2009 р. відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України, в зв'язку з неявкою представника відповідача.
У поданому через канцелярію суду відзиві відповідач-2 позовні вимоги відхилив повністю. Заперечення відповідача-2 ґрунтуються на тому, що договір містить всі істотні умови і укладений внаслідок спільного волевиявлення всіх сторін. Об'єктом інвестиції є профілакторій, який не має статусу житлового приміщення, а тому відсутні правові підстави для оцінки договору на відповідність приписам ч. 3 ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність». Також договором не передбачено відчуження майна, що, в свою чергу, не потребує погодження Фонду державного майна України на його укладення. Відсутність на час укладення договору права на забудову не можу бути підставою для його недійсності.
Відповідач-2 представника у судові засідання 26.02.2009 р. та 02.04.2009 р. не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
07.11.2007 р. між державним підприємством «Управління капітального будівництва»(замовником-1), Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (замовником-2) та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-торгівельна компанія «ВКФ»(інвестором-генпідрядником) було укладено інвестиційний договір № 21-4/45-1 (далі -Договір)
Відповідно до п. 1.1. Договору сторони зобов'язались об'єднати свої зусилля та вклади і спільно діяти з метою будівництва об'єкту.
Об'єктом є будівництво профілакторію, що складається з окремо розташованих 1-3-поверхових споруд, у яких розміщені приміщення, призначені для оздоровлення та відпочинку сімейного типу, за адресою.: м. Київ, Голосіївський район, острів «Жуків»- 16-й км. Обухівського шосе, вул. Лютнева 58-і.
Будівництво має здійснюватись на земельній ділянці за адресою.: м. Київ, Голосіївський район, острів «Жуків»- 16-й км. Обухівського шосе, вул. Лютнева 58-і, на якій знаходяться складські приміщення й господарські приміщення.
Фінансування будівництва об'єкту згідно з п. 1.5 Договору здійснюється відповідачем-2 у повному обсязі у формі капітальних вкладень.
Внеском (вкладом) замовників є належним чином оформлене право на забудову та право на користування земельною ділянкою (п. 1.9 Договору).
Внеском (вкладом) відповідача-2 є власні фінансові ресурси або кошти, залучені у встановленому чинним законодавством порядку.
Наслідком виконання обов'язків за Договором є відповідно до п. 2.1 Договору отримання у власність частки завершеного будівництва об'єкту. При цьому замовники отримують 18 відсотків загальної площі завершеного будівництва об'єкту (п. 2.1.1), а відповідач-2 отримує 82 відсотки загальної площі завершеного будівництва об'єкту (п. 2.1.2).
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як зазначено вище, за умовами спірного Договору мало бути здійснено будівництво на земельній ділянці за адресою: м. Київ, Голосіївський район, острів «Жуків»- 16-й км. Обухівського шосе, вул.. Лютнева 58-і, на якій знаходяться складські приміщення (далі - земельна ділянка).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність»інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.
Об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).
Частиною 3 статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність»об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.
Відповідно до ст. 380 ЦК України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.
Профілакторій спрямований на надання послуг лікувального, профілактичного та оздоровчого характеру і не призначений для постійного проживання, а тому Договір не підлягає оцінці на відповідність ч. 3 ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність».
У той же час, в силу ч. 2 ст. 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність»інвесторами є суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування.
Таким чином, інвестору повинно належати право розпорядження майновими та інтелектуальними цінностями.
Відповідно до наданих документів, складські й господарські приміщення були збудовані протягом 50-х -80-х років минулого століття на території військового містечка та в 1996 році передані Збройними Силами України до Штабу Цивільної оборони України, на базі якого Указом Президента України № 596/96 від 26.07.1996 р. було утворено Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій.
Земельна ділянка не належить замовникам на праві власності. Дана земельна ділянка зайнята будівлями, що є державною власністю, і використовується відповідчем-1 з метою з метою їх обслуговування.
Таким чином, відповідач-1, як балансоутримувач складських приміщень та господарських споруд, який є підприємством державної власності, є фактичним постійним землекористувачем без оформлення даного права відповідно до вимог земельного законодавства.
Право користування земельною ділянкою є майновим правом, що, в свою чергу, відповідно до ст. 190 ЦК України є майном.
Однак, оскільки виникнення права користування земельною ділянкою нерозривно пов'язано з цільовим призначенням, розпорядження даним правом може мати місце тільки у випадку збереження даного цільового призначення.
За таких обставин, дії позивача та відповідача-1 щодо внесення як інвестиції права на користування земельною ділянкою для будівництва профілакторію, використання якої ними не пов'язано з даною метою, свідчить про відсутність у них права на розпорядження майном, тобто невідповідність Договору вимогам ч. 2 ст. 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність».
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 та 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недійсність Договору в даній частині має наслідком недійсність його в цілому, оскільки він не був би вчинений без включення до нього умов щодо вкладу позивача та відповідача-1 (ч. 1 ст. 217 ЦК України).
У даному випадку договір є недійсним з моменту вчинення (укладення) (ч. 1 ст. 236 ЦК України).
Посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України № 803 від 06.06.2007 р. є необґрунтованими, оскільки вона не регулює порядок відчуження об'єктів державної власності.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85, ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним з моменту укладення інвестиційний договір № 21-4/45-1 від 07.11.2007 р., укладений між державним підприємством «Управління капітального будівництва»(01135, м. Київ, вул. Жилянська, 97, код 25276329), Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (01030, м. Київ, вул. О. Гончара, 55, код 00013528) та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-торгівельна компанія «ВКВ»(01010, м. Київ, вул. Січневого повстання, 3 літ «Б», оф. 197, код 35057396).
Стягнути з державного підприємства «Управління капітального будівництва»(01135, м. Київ, вул. Жилянська, 97, код 25276329) на користь Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (01030, м. Київ, вул. О. Гончара, 55, код 00013528) 42,5 грн. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-торгівельна компанія «ВКВ»(01010, м. Київ, вул. Січневого повстання, 3 літ «Б», оф. 197, код 35057396) на користь Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (01030, м. Київ, вул. О. Гончара, 55, код 00013528) 42,5 грн. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суддя С.А. Ковтун
Рішення підписано 08.05.2009 р.