ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
29 жовтня 2013 року 12 год. 52 хв. м. Львів № 813/6154/13-а
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Кедик М.В.,
секретар судового засідання Харів М.Ю.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу № 813/6154/13-а
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Домен-Друк», представник - Єжов О.Ю.
доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, представник - Шевчук І.З.
провизнання протиправнми та скасування податкових повідомлень - рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «Домен-Друк» (далі - ТзОВ «Домен-Друк») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Шевченківському р-ні м. Львова) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.07.2013 року № 0000162210/1044 та № 000152210/1043.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ДПІ у Шевченківському р-ні м. Львова була проведена планова виїзна документальна перевірка ТзОВ «Домен-Друк». За результатами перевірки винесено акт від 15.07.2013 року № 25/113/22-1009/33562775 «Про результати планової виїзної перевірки ТзОВ «Домен-Друк» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012» (далі - Акт перевірки). В ході перевірки встановлено порушення пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 п. 187.1, п. 188.1, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 209477 грн та податок на прибуток в сумі 290948,7 грн. Позивач стверджує, що контролюючим органом безпідставно не було взято до уваги під час перевірки наявні на підприємстві документи, які спростовують висновки Акта перевірки. Зазначає, що відповідно до наявних на підприємстві документів заборгованість позивача перед ТзОВ «Легато Корпорейшн» була оформлена простим векселем, а термін платежу по даному зобов'язанню 02.02.2016 року. Даний вексель міг бути переданий векселедержателем іншому підприємству без повідомлення векселедавця (позивача). Тому, висновок контролюючого органу про те, що така заборгованість є безнадійною, а тому її слід було включати до інших доходів з відповідним відображенням у податковій декларації є безпідставним і не відповідає дійсним обставинам справи. Також позивач зазначає, що жодного випадку реалізації основних фондів підприємством у операціях передбачених п. 198.5 ст. 198 ПК України не було. Дані висновки податкового органу викладенні в акті перевірки, на думку позивача, є недостовірними, не відповідають фактичним обставинам справи, суперечать чинному законодавству, а тому винесені на підставі цього акту оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві та письмових поясненнях, просить позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав викладених у письмових запереченнях проти позову. Зазначив, що в ході планової виїзної перевірки ТзОВ «Домен-Друк» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 виявлено та зафіксовано в акті № 25/113/22-1009/33562775 від 15.07.2013 року порушення пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого ТзОВ «Домен Друк» було занижено податок на прибуток на загальну суму 290948,7 грн, а також порушення п. 185.1 п. 187.1, п. 188.1, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 209477 грн.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.
У період з 27.05.2013 року по 08.07.2013 року на підставі наказу ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 30.04.2013 року № 285 ДПС у Львівській області було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Домен-Друк», ЄДРПОУ 35562775 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.
За результатами проведеної перевірки було складено акт № 25/113/22-1009/33562775 від 15.07.2013 року. Як вбачається з цього акту, перевіркою було встановлено порушення пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п.135.5 ст. 135, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого ТзОВ «Домен Друк» було занижено податок на прибуток на загальну суму 290948,70 грн, а також порушення п. 185.1, п. 187.1, п. 188.1, п. 198.1, п. 198.2 п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 209477 грн.
За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.07.2013 року № 0000152210/1043, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 290948,70 грн та застосовано штрафну санкцію в розмірі 145474,35 грн, а також податкове повідомлення-рішення № 0000162210/1044, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 209477,00 грн та застосовано штрафну санкцію в розмірі 104738,5 грн.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.
Як вбачається з акта перевірки, порушення позивачем пп. 135.5.4 п.135.5 ст. 135 ПК України полягало у тому, що в позивача обліковується кредиторська заборгованість в сумі 500000 грн за виданим простим векселем АА № 1924456 на ТзОВ «Легато Корпорейшн», яке знаходиться на обліку в ДПІ у Васильківському районі Київської області. Станом на дату написання акта ТзОВ «Легато Корпорейшн» - припинено, але не знято з обліку, скасовано державну реєстрацію від 31.03.2011 року. Станом на 31.12.2012 року дана заборгованість не погашена, взаєморозрахунки з ТзОВ «Легато Корпорейшн» в 2012 році не проводилися. Тому така заборгованість, на думку відповідача, повинна бути включена до інших доходів у І кварталі 2012 року відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України як безнадійна заборгованість в розумінні пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України.
Згідно пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:
а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;
б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;
в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;
г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;
ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;
д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.
Згідно п. 135.1 ст. 135 цього ж Кодексу, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст. 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються, зокрема, з інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Відповідно до пп. 135.5.4, пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 цього ж Кодексу, інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Судом встановлено, що позивачем були укладені договори постачання обладнання та виконання робіт № ДМ2/08 від 20.08.2010 року та № ДМЗ/09 від 06.09.2010 року з ТзОВ «Легато Корпорейшн».
З акта приймання-передачі виконаних робіт від 30.09.2010 року по договору № ДМ 2/08 від 20.08.2010 року та акта прийому-передачі виконаних робіт від 30.09.2010 року по договору № ДМ 3/09 від 06.09.2010 року, податкової накладної № 173009 від 30.09.2010 року вбачається, що ТзОВ «Легато Корпорейшн» здійснено поставку ТзОВ «Домен Друк» виробничого обладнання на загальну суму 965931,60 грн (у т.ч. ПДВ - 160988,60 грн.) та виконано ремонтні та пуско-налагоджувальні роботи на загальну суму 191588,40 грн (у т.ч. ПДВ - 31931,40 грн).
Дані операції були належним чином відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача, порушень оформлення первинних документів перевіркою не встановлено.
У результаті взаємовідносин з ТзОВ «Легато Корпорейшн» загальна сума боргових зобов'язань, які виникли у позивача становила 1157520,00 грн.
Пунктом 3.2 договору № ДМ 2/08 від 20.08.2010 року та договору № ДМ 3/09 від 06.09.2010 року встановлено, що «допускається оформлення заборгованості випискою векселя та вексельна форма оплати».
Заборгованість по договору № ДМ2/08 від 20.08.2010 року була оформлена простими векселями АА № 1924456 від 02.02.2011 року на суму 500000,00 грн та АА № 1924457 від 02.02.2011 року на суму 475678,00 грн. Заборгованість по договору № ДМЗ/09 від 06.09.2010 року оформлена простим векселем АА № 1924458 від 02.02.2011 року на суму 181842,00 грн. Термін платежу по даному, оформленому простими векселями, зобов'язанню спливає 02.02.2016 року.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 609 ЦК України, зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Наведені Відповідачем в Акті перевірки та в запереченні проти позову посилання на ст. 609 ЦК України не можуть застосовуватись для заборгованості оформленої векселем.
Частина 4 ст. 202 ГК України встановлює, що до відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частина 3 ст. 205 ГК України встановлює, що господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням.
Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї), Цивільним кодексом України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Законом України від 23 лютого 2006 р. № 3480-ІV «Про цінні напери та фондовий ринок», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 3480-ІV).
Так, пунктом «д» ч. 5 ст. 3 Закону № 3480-ІV векселі визначені як вид цінних паперів. Отже, відповідно до норм податкового та цивільного законодавства векселі розглядаються, насамперед, як цінні папери.
Відповідно до ст. 195, 197 ЦК України та ч. 4, 5 ст. 3 Закону № 3480-ІV вексель відноситься до боргових цінних паперів ордерної форми випуску. Це означає, що права, посвідчені цінним папером, належать особі, зазначеній у цінному папері, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу.
Відповідно до ст. 197 ЦК України права за ордерним цінним папером передаються шляхом вчинення на цьому папері передавального напису (індосаменту). Індосамент відповідає за існування та здійснення цього права. За передавальним написом (індосаментом), вчиненим на цінному папері, до особи, якій або у розпорядження якої передаються права за цінним папером (індосата), переходять усі права, посвідчені цінним папером.
Видані ТзОВ «Домен Друк» векселі не містили жодних застережень стосовно неможливості індосаменту, що не виключає імовірність перебування векселя АА № 1924456 від 02.02.11 року на суму 500000,00 грн у цивільному обороті, так як термін платежу по ньому спливає 02.02.2016 року.
При цьому відповідачем помилково ототожнюються поняття правонаступництва юридичної особи та правонаступництво за зобов'язанням.
Вищезазначені векселі могли бути використані векселедержателем на свій власний розсуд (продані, обміняні, використані як засіб платежу та ін. ) без повідомлення векселедавця (позивача).
На підтвердження такої можливості позивачем надано суду документи про здійснення викупу векселів АА № І 1924457 від 02.02.2011 року на суму 475678,00 грн по договору № 200212-БВ-1 купівлі-продажу цінних паперів від 20.02.2012 року та АА № 1924458 від 02.02.2011 року на суму 181842,00 грн. по договору № 210411-Б-З купівлі-продажу цінних паперів від 21.04.2011 року. Продавцем даних векселів виступало ПАТ «Фондовий ділер». Факт виконання зобов'язань підтверджується актом прийому-передачі цінних паперів від 20.02.2012 року до Договору № 200212-БВ-1 купівлі-продажу цінних паперів від 20.02.2012 року, актом виконаних зобов'язань від 06.03.2012 року до Договору № 200212-БВ-1 купівлі-продажу цінних паперів від 20.02.2012 року, актом прийому-передачі цінних паперів від 21.04.2011 року до Договору № 210411-Б-З купівлі-продажу цінних паперів від 21.04.2011 року, актом виконаних зобов'язань від 22.04.2011 року до Договору № 210411-Б-3 купівлі-продажу цінних паперів від 21.04.2011 року, оплатою позивачем ПАТ «Фондовий ділер» даних цінних паперів.
В Акті перевірки та в запереченні проти позову відповідач не наводить жодного доказу, що простий вексель АА № 1924456 від 02.02.2011 року на суму 500000,00 грн не був переданий іншій стороні.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 року № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» відповідно до абзацу 1 ст. 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються через три роки, які обчислюються від дати настання строку платежу. Такий строк застосовується як щодо позову векселедержателя, так і щодо позовних вимог, пред'явлених до акцептанта переказного векселя векселедавцем, індосантами, авалістами та іншими особами, до яких права за векселем перейшли внаслідок виконання ними вексельного зобов'язання. Аналогічно суди повинні вирішувати спори за участю векселедавця простого векселя (ст. 78 Уніфікованого закону). Перебіг трирічного строку на пред'явлення позовних вимог до акцептанта переказного векселя або до векселедавця простого векселя починається з дати настання строку платежу, зазначеного у векселі. Встановлені ст. 70 Уніфікованого закону строки для пред'явлення позовних вимог за векселем є присічними, вони не можуть бути змінені за угодою сторін і не підлягають зупиненню або відновленню. Суд застосовує ці строки незалежно від заяви сторони. Після їх закінчення припиняється дія матеріального права вимоги платежу від зобов'язаних за векселем осіб.
Враховуючи вищезазначене, порушення позивачем п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 , п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України та висновки податкового органу про те, що заборгованість в сумі 500000 грн за виданим простим векселем АА № 1924456 на ТзОВ «Легато Корпорейшн», повинна бути включена до інших доходів у І кварталі 2012 року відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України як безнадійна заборгованість, що виникає на момент ліквідації кредитора без правонаступника, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Виявлені в ході проведеної перевірки порушення п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України щодо завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за рахунок безпідставного списання фольги на загальну суму 885470,00 грн спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 138.4 ст. 138 цього ж Кодексу зазначено, що витрати які формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Згідно п. 138.8. ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку;
При цьому відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Так, судом встановлено, що 01.06.2012 року між ПП «Гертс Трейд» та ТзОВ «Домен Друк» був укладений договір № ВЗ/1 на відповідальне зберігання ТМЦ (фольги та паперу). В рамках даного договору ПП «Герц Трейд» передало позивачу на зберігання фольгу у кількості 24868 кг по накладній на відповідальне зберігання № 3 від 05.06.2012 року та 23395 кг по накладній на відповідальне зберігання № 4 від 09.07.2012 року.
З пояснень наданих в судовому засіданні представником позивача слідує, що між ПП «Гертс Трейт» та ТзОВ «Домен Друк» крім означеного договору № ВЗ/1 від 01.06.2012 року існували інші договори, предметом яких була купівля-продаж вказаної фольги. Внаслідок помилки, допущеної матеріально відповідальною особою, ТзОВ «Домен- Друк» використовувало фольгу, передану на відповідальне зберігання, у своїй господарській діяльності.
Для підтвердження використання фольги у своїй господарській діяльності (для виробництва етикетки) позивачем подано первинні документи, а саме: договір № ВЗ/1 від 01.06.2013 року; вимога № 23 від 25.06.2012 року; лист № 99 від 27.06.2012 року; вимога № 29 від 27.07.2012 року; лист № 111 від 30.07.2012 року; виписка з журналу ведення довіреностей за червень, липень 2012 року; накладна на відповідальне зберігання № 3 від 05.06.2012 року; карточка рахунку 023 за червень 2012 року; накладна - вимога № ДД00000203 від 10.06.2012 року; накладна - вимога № ДД00000205 від 14.06.2012 року; накладна - вимога № ДД00000208 від 19.06.2012 року; накладна - вимога № ДД00000235 від 24.06.2012 року; список сировини та матеріалів використаних на продукцію за червень2012 року; накладна на передачу готової продукції № 500 від 11.06.2012 року; накладна на передачу готової продукції № 524 від 15.06.2012 року; накладна на передачу готової продукції № 546 від 20.06.2012 року; накладна на передачу готової продукції № 562 від 25.06.2012 року; накладна на відповідальне зберігання № 4 від 09.07.2012 року; карточка рахунку 023 за липень 2012 року; накладна-вимога № ДД00000239 від 09.07.2012 року; накладна-вимога № ДД00000242 від 11.07.2012 року; накладна-вимога № ДД00000245 від 15.07.2012 року; накладна-вимога № ДД00000248 від 18.07.2012 року; список сировини та матеріалів, використаних на продукцію за липень 2012 року; накладна на передачу готової продукції № 620 від 10.07.2012 року; накладна на передачу готової продукції № 629 від 12.07.2012 року; накладна на передачу готової продукції № 641 від 16.07.2012 року; накладна на передачу готової продукції № 649 від 19.07.2012 року.
Після виявлення помилки, поставка використаної фольги була оформлена накладними № 53/К від 27.06.2012 року та 72/К від 31.07.2012 року.
У зв'язку з цим, суд не вбачає у діях позивача встановлених в акті №25/113/22-1009/33562775 від 15.07.2013 року порушень п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, а відтак позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають до задоволення.
Встановлені в акті перевірки порушення п. 198.1, п. 198.2 , п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України щодо завищення податкового кредиту на суму 200656,00 грн є помилковими з огляду на наступне.
Підпунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст. 198 вказаного Кодексу передбачено, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Висновки податкового органу щодо безпідставного списання фольги, отриманої ТзОВ «Домен Друк» від ПП «Гретс Трейд» на собівартість виготовленої продукції на загальну суму 885470,00 грн спростовані матеріалами справи, відповідно підприємством правомірно відображено в складі податкового кредиту ПДВ в сумі 177094,00 грн, на підставі податкових накладних наданих при перевірці та описаних у Акті перевірки.
В обґрунтування правомірності включення до податкового кредиту ПДВ на суму 23562 грн позивачем надано податкові накладні № 204 від 14.12.2012 року та № 304 від 21.12.2012 року, отримані від ПП «Інтерфоіл» на придбання фольги поліграфічної.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.
Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
З огляду податкових накладних ПП «Інтерфоіл» судом не встановлено факту неправильного їх заповнення.
У зв'язку з цим, суд не вбачає у діях позивача встановлених в акті №25/113/22-1009/33562775 від 15.07.2013 року порушень п. 198.1, п. 198.2 , п. 198.3 ст. 198 ПК України, а відтак позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають до задоволення.
Висновки ж контролюючого органу викладені в акті перевірки щодо виявлених порушень вимог п. 201.1 ст. 201 ст. 138 ПК України теж не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи.
Стосовно порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України по операціях з продажу необоротних активів, слід зазначити наступне.
Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку).
Згідно п. 189.1 ст. 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до п. 198.5 ст. 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Як встановлено в судовому засіданні, позивачем реалізовано основні засоби: прес позолотний Heidelberg SBOP та пасажирський автомобіль ГАЗ-322132-148.
З наданих позивачем до матеріалів справи документів, а саме: договору № 2 купівлі-продажу від 19.07.2012 року; акта прийому-передачі автомобіля від 19.07.2012 року згідно з договором купівлі-продажу № від 19.07.2012 року; податкової накладної № 69 від 23.07.2012 року; прибуткового касового ордера № 173 від 15.08.2012 року; карточки рахунку 361 за липень - червень 2012 року; карточки рахунку 105 за липень 2012 року; договору на постачання обладнання від 20.09.2012 року; накладної № 893 від 11.10.2012 року; довіреності № 1 від 11.10.2012 року; податкової накладної № 30 від 11.10.2012 року; виски з банківського рахунку від 11.10.2012 року; карточки рахунку 104 за жовтень 2012 року; карточки рахунку 361 за жовтень 2012 року; карточки рахунку 286 за 2012 рік - суд встановив, що продаж ТзОВ «Домен Друк» необоротних активів оформлено належним чином.
Доказів щодо використання необоротних активів у операціях визначених п. 198.5 ст. 198 ПК України відповідачем суду надано не було.
Враховуючи вищенаведене твердження відповідача про заниження податкових зобов'язань по операціях з продажу необоротних активів та відповідно порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189 ПК України не доведено належними та допустимими доказами.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийнято (вчинено) воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до положень ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Статтею 71 КАС України встановлюється обов'язок доказування, а саме кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги наведене та те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, відповідно до вимог ст. 71 КАС України не довів правомірність свого рішення, суд дійшов висновку про те, що відповідач необґрунтовано прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 29.07.2013 року № 0000152210/1043 та № 0000162210/1044, не врахувавши усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а отже позов про визнання податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування є підставним і підлягає до задоволення в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 29.07.2013 року № 0000162210/1044.
3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 29.07.2013 року № 0000152210/1043.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Домен-Друк» (ЄДРПОУ 33562775, вул. Підголоско, 27, м. Львів) 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривень 00 коп. судового збору.
Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.
Постанова складена у повному обсязі 04.11.2013 року.
Суддя Кедик М.В.