33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"11" листопада 2013 р. Справа № 924/905/13
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Миханюк М.В.
суддя Савченко Г.І. ,
суддя Павлюк І. Ю.
при секретарі судового засідання Кушніруку Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю"Суффле Агро Україна" на рішення господарського суду Хмельницької області від 04.10.13 р. у справі № 924/905/13
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРСУНСЬКЕ" с.Корсунка Тальнівський район Черкаська область
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"
про визнання недійсним договору поставки №2077 від 03.03.2012р.
за участю представників сторін:
позивача - не з"явився
відповідача - Стельмах Ю.М.( дов. б/н від 05.12.2012 р.)
Рішенням господарського суду Хмельницької області ( суддя Муха М.Є.) від 04.10.2013р. у справі №924/905/13 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсунське» про визнання договору поставки з додатками до нього недійсним .
Визнано недійсним договір поставки від 03.03.2012 року № 2077 із додатками до нього, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корсунське» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна».
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Суфле Агро Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсунське» - 1147 грн. судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову про визнання недійсним договору поставки від 03.03.2012р. №2077 з додатками до нього, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корсунське» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна».
Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:
- договір поставки № 2077 від 03.03.2012 року після його укладення в подальшому був схвалений ТзОВ «Корсунське» шляхом отримання товару за цим договором, що підтверджується видатковими накладними на поставку товару із зазначенням реквізитів договору. Протягом дії та виконання договору позивачем жодного разу не заявлялось претензій щодо договору , він частково, але виконувався в об"ємах, що перевищуть ліміт повноважень директора ;
- товар за спірним договором отримував нині діючий керівник позивача Безушко Ю.П.; ;
- позивач здійснив перерахування відповідачеві грошових коштів на виконання умов договору, останній в свою чергу зарахував зустрічні однорідні вимоги за зустрічними зобов"язаннями, що виникли за договором. Вказані обставини на момент вирішення даного спору вже були встановлені в рішенні господарського суду Черкаської області № 925/388/13-г від 13.05.2013 року про стягнення заборгованості за спірним договором.
- колишній директор ТзОВ «Корсунське» при підписанні спірного договору, і теперішній директор діють на підставі одного і того ж статуту затвердженого 29.04.2011 року. Поряд з цим в ЄДРПОУ відсутні відомості про будь-які обмеження директора ТзОВ «Корсунське» на укладання від імені товариства з третіми особами договорів;
01.11.2013 року скаржником подано до суду апеляційної інстанції клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів на підтвердження факту схвалення ( виконання) спірного Договору : рахунки фактури № Д-00000082 від 14.03.2013 року, № Д-00000076 від 13.03.2012 року та банківські кредитові повідомлення про перерахування коштів за отриманий товар. Неподання вказаних документів до суду першої інстанції, представник апелянта обгрунтував в судовому засіданні 11.11.2013 року, тим що факт часткової оплати отриманого товару на суму 295 500 грн. по договору поставки від 03.03.2013 року № 2077 було встановлено рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.05.2013 року по справі № 925/388/13-г за позовом ТзОВ «Суфле агро Україна» до ТзОВ «Корсунське», копія якого наявна в матеріалах справи, а відтак подавати докази часткової сплати позивачем вартості товару за спірним договором в даній справі не було потреби.
Крім того, зазначає, що в письмових поясненнях до суду першої інстанції ( арк. справи 51-54) відповідач звертав увагу суду на факт здійснення перерахування позивачем грошових коштів на виконання умов спірного договору, однак суд не з"ясував чи мала місце така обставина, а встановлення вказаного факту рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.05.2013 року по справі № 925/388/13-г за позовом ТзОВ «Суфле агро Україна» до ТзОВ «Корсунське» не взяв до уваги, оскільки вказане рішення не набрало законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст.101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами.
Оскільки суд першої інстанції не з"ясував чи здійснювалася оплата позивачем товару за договором від 03.03.2012 року № 2077 і вказана обставина має значення для справи, апеляційний суд задовольняє клопотання відповідача про долучення до справи додаткових доказів.
Позивач - ТзОВ «Корсунське» не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, проте відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду згідно вимог ст.96 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач в судове засідання 11.11.2013 року не з"явився, надіслав до апеляційного суду телеграму в якій просить відкласти розгляд апеляційної скарги, у зв»язку з відпусткою представника ТзОВ «Корсунське» та неможливістю явки інших осіб товариства до суду.
Відповідно до п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року № 18" Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв"язку з відсутністю його представника ( з причин пов"язаних з його відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.) . При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливостей забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п"ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов"язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.
Виходячи з того, що явка позивача в судове засідання 11.11.2013 року не визнавалася судом обов"язковою, неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню спору, клопотання про відкладення розгляду справи підлягає відхиленню.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
03.03.12р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРСУНСЬКЕ" (покупець) укладено договір поставки № 2077 у відповідності до умов якого продавець зобов'язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати вартість наступних сільськогосподарських товарів: насіння ячменю пивоварного, насіння кукурудзи, насіння ріпаку, насіння соняшника, насіння озимої пшениці, насіння ячменю пивоварного (імпорт), засоби захисту рослин.
Згідно п.2.2 договору ціна, кількість та загальна вартість кожної окремої партії поставки, а також інші істотні умови поставки зазначаються сторонами в Додаткових угодах та Специфікаціях до договору.
Сторонами укладено додаткові угоди до договору, якими визначено найменування, кількість товару та його вартість, зокрема: додаткову угоду №2077с від 03.03.2012 р. та специфікацію №1/С від 03.03.2012 р., додаткову угоду №2077н від 03.03.2012 р. та специфікацію №1/Я від 03.2012р.; додаткову угоду №2077 к від 03.03.2012 р. та специфікацію №1/К від 03.03.2012 р., додаткову угоду №2077з від 03.03.2012 р. та специфікацію № 1/з від 03.03.2012 року.
В п.2.4 договору сторони узгодили, що під час поставки товару продавець зобов"язується передати покупцю всю обов"язкову документацію на товар, передання якої вимагається відповідно до законодавства.
Загальна сума договору становить 1 367 794,77грн.
Договір підписано зі сторони ТзОВ "Суффле Агро Україна" директором Дені Дето, який діє на підставі статуту та зі сторони ТзОВ "Корсунське" директором Сидоренко В.А. який діє на підставі статуту.
Згідно статуту ТзОВ "Корсунське" (в новій редакції зі змінами та доповненнями) затвердженого загальними зборами учасників (протокол № /1/2011 від 27.04.11р.) та зареєстрованого 29.04.11р. номер запису 11050006000399 органами управління товариства є загальні збори учасників товариства та одноособовий виконавчий орган - директор.
Відповідно до п.14.2.7 Статуту до виключної компетенції загальних зборів серед іншого належить погодження угод на суму більш за 100 000 грн.
Натомість директор, самостійно, без прийняття та/або погодження загальними зборами розпоряджається майном та коштами товариства на суму не більше 100 000 гривень, укладає від імені товариства договори окрім тих визначених в статуті, що погоджуються загальними зборами ( п.14.3.1.5 Статуту).
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців щодо ТзОВ "Корсунське" в Єдиному державному реєстрі відсутні відомості про будь-які обмеження директора ТзОВ "Корсунське" на укладення угод від імені товариства з третіми особами.
У відповідності до п.2.5 договору, покупець зобов"язується оплатити вартість товару не пізніше 31.10.2012 року.
Відповідно до п.2.3 Договору товар вважається переданим по кількості і якості за умови підписання видаткової накладної покупцем.
На виконання умов договору поставки від 03.03.2012р. №2077 Товариство з обмеженою відповідальністю " Суффле Агро Україна" у період з березня 2012р. - травень 2012р. поставив позивачу продукцію на загальну суму 1 367 794,77 грн., а позивач прийняв товар, що підтверджується видатковими накладними, які підписані представниками обох сторін (а.с.71-82) з покликанням на договір від 03.03.2012 року № 2077 та довіреностями на отримання товару, а саме: від 28.03.2012р. №Д-00000238 на суму 120 000 грн., від 24.05.2012р. №Д-00000651 на суму 337 674,77 грн., від 27.04.2012р. №Д-00000489 на суму 65320 грн., від 17.04.2012р. №Д-00000442 на суму 189750 грн., від 20.04.2012р. №Д-00000 на суму 251790 грн., від 05.04.2012р. №Д-00000329 на суму 49000 грн., від 27.04.2012р. №Д-00000487 на суму 112 860 грн., від 17.04.2012р. №Д-00000441 на суму 241400,00 грн.. Вказані видаткові накладні підписані директором ТзОВ "Корсунське" Безушко Ю.П.
В матеріалах справи відсутні будь-які претензії та зауваження ТзОВ "Корсунське" щодо товару, який було поставлено згідно договору поставки від 03.03.2012 року №2077 та зазначених вище видаткових накладних.
ТзОВ "Корсунське" частково оплатило товар за спірним договором, наступним чином:
- 17.04.2012 року оплатило за насіння соняшника 126 500 грн. згідно виставленого рахунку- фактури № Д-00000082 від 14.03.2012 року, що підтверджується кредитовим повідомленням ( арк. справи 142, 143);
- 05.04.2012 року оплатило за насіння ячменю 49000 грн. згідно виставленого рахунку- фактури № Д-00000076 від 13.03.2012 року, що підтверджується кредитовим повідомленням ( арк. справи 144, 145 );
- 27.03.2012 року оплатило за насіння ячменю 120000 грн. згідно виставленого рахунку- фактури № Д-00000076 від 13.03.2012 року, що підтверджується кредитовим повідомленням ( арк. справи 144, 146 );
Позивач вважаючи, що договір поставки № 2077 від 03.03.12р. укладений відповідачем із перевищенням повноважень звернувся до суду із позовом про визнання його недійсним.
Обгрунтовуючи позовну заяву позивач посилається на те, що від імені ТзОВ "Корсунське" вказаний договір було підписано особою, яка не мала відповідних на підписання такої угоди повноважень, а відповідачу було достеменно відомо про наявність встановлених статутом обмежень у директора ТзОВ "Корсунське" на підписання договору (оскільки в самому договорі міститься посилання на статут ТзОВ "Корсунське". Крім того, в обґрунтування своїх вимог також зазначає, що Статутом ТзОВ "Корсунське" передбачено, що директор від імені товариства укладає будь-які угоди на суму, що не перевищує 100000,00грн. без попереднього погодження із загальними зборами учасників, а угоди на суму, котра перевищує 100000,00грн., з попереднім погодженням їх загальними зборами учасників. Укладення договору з Товариством з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсунське" з загальними зборами не погодив. Вказані обставини, на думку позивача, є підставами для визнання укладеного з відповідачем договору поставки №2077 від 03.03.2012р. недійсним.
Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Хмельницької області від 04.10.2013р. позов задоволено, визнано недійсним договір поставки від 03.03.2012 року № 2077 із додатками до нього, укладений між ТзОВ "Суффле Агро Україна" та ТзОВ "Корсунське" (а.с.96,97).
При винесенні рішення суд першої інстанції взяв до уваги те , що відповідачем з огляду на положення п.14.2.7 та 14.3.1.5 статуту ТзОВ "Корсунське", не надано суду доказів погодження загальними зборами учасників товариства укладення оспорюваного договору, а отже даний договір підписано директором ТзОВ "Корсунське" із перевищенням повноважень.
Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у статті 203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 215 ЦК України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Виходячи з положень ст.215 ЦК України та згідно з п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р., правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Як вже зазначалось матеріали справи свідчать, що від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" спірний договір поставки підписаний директором Дені Дето, який діяв на підставі статуту, а від Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсунське" (позивач) директором Сидоренко В.А., який діяв на підставі Статуту .
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ТзОВ "Суффле Агро Україна", зокрема, посилається на ту обставину, що ТзОВ "Корсунське" вчинило дії, які беззаперечно свідчать про схвалення ним спірного правочину.
Відповідно до ч.1 ст.92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Згідно ч.1 ст.237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
В силу ч.1 ст.241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Пункт 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013р. №11 вказує, що у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.
Вирішуючи спори, пов'язані з представництвом юридичної особи у вчиненні правочинів, господарські суди повинні враховувати таке.
Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.
Особа, призначена уповноваженим органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.
Припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут.
У зв'язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо:
- такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України);
- про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.
Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.
Частиною 1 ст.241 ЦК України встановлено, що наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Пунктом 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013р. №11 роз'яснено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
Матеріали справи свідчать, що ТзОВ "Корсунське" прийняло виконання договору поставки від 03.03.2012 року № 2077 шляхом підписання його представником наявних у матеріалах справи відповідних видаткових накладних (а.с. 71-82).
В матеріалах справи відсутні докази того, що товар, згідно договору поставки від 03.03.2012 року № 2077, ТзОВ "Корсунське" було не прийнято або повернуто ТзОВ "Суффле Агро Україна" та відсутні будь-які претензії по якості, кількості та асортименту поставленого товару.
Крім того, ТзОВ "Корсунське" здійснило часткову оплату товару грошовими коштами в сумі 295 500 грн. 00 коп., а відтак зазначене свідчить про виконання сторонами умов договору поставки №2077 від 03.03.2012р., а тому колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ТзОВ "Корсунське" схвалило умови спірного договору та приступило до його виконання.
Враховуючи вище зазначене, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для визнання спірного договору з додатками до нього недійсним.
В силу ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оцінивши обставини справи в сукупності з нормами чинного законодавства та наявними в матеріалах справи доказами, судова колегія дійшла висновку, що договір поставки від 03.03.2012 року №2077 укладений із додержанням вимог, які встановлені частинами 1-3, 4, 5 ст.203 ЦК України, схвалений в подальшому сторонами, а тому місцевий господарський суд неправомірно задоволив позов про
визнання його недійсним.
Доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
За наведених обставин, рішення господарського суду Хмельницької області області від 04.10.2013 року у даній справі слід скасувати, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" - задоволити.
Керуючись ст.ст. 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" на рішення господарського суду Хмельницької області від 04.10.2013 року по справі № 924/905/13 задоволити.
2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 04.10.2013 року по справі № 924/905/13 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
В задоволенні позову про визнання недійсним договору поставки № 2077 від 03.03.2012 року з додатками до нього, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корсунське" відмовити.
4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсунське" с. Корсунка, Тальнівський район, Черкаської області, вул. Миру, 1( код ЄДРПОУ 32570104) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" м. Славута, Хмельницької області, Славутського району, вул. Острозька, 138 ( код ЄДРПОУ 34863309) - 573,50 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
5. Господарському суду Хмельницької області видати наказ на виконання постанови.
6. Справу №924/905/13 повернути до господарського суду Хмельницької області.
7. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Миханюк М.В.
Суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Савченко Г.І.