83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
12.05.09 р. Справа № 20/187
Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів: головуючий - Татенко В.М., судді - Сгара Е.В., Склярук О.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу, порушену
за позовом: Господарсько-промислової асоціації «Об'єднання «Промінвестенерго», м. Київ,
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Краматорський металургійний завод ім. Куйбишева”, м. Краматорськ
третя особа: Відкрите акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ
про: стягнення 79'551'000,00 м3 природного газу - як безпідставно придбане майно та - 55'083'457,65 коп. - як прибуток з безпідставно придбаного майна
За участю представників сторін:
від позивача: Сніжко О.Ю. - довіреність
від відповідача: Непом О.І. - довіреність (у судове засідання 12.05.2009р не зявився),
та третьої особи: Білоус М.О. - довіреність.
Господарсько-промислова асоціація «Об'єднання «Промінвестенерго» звернулася з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Краматорський металургійний завод ім. Куйбишева» про стягнення 79'551'000,00 м3 природного газу - як безпідставно придбане майно та - 55'083'457,65 коп. - як прибуток з безпідставно придбаного майна
Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.06.2005р. до участі у справі залучено Відкрите акціонерне товариство “Державний експортно-імпортний банк України” в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору з боку позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір № 24/36-94/62 від 04.03.1994р; судові акти в межах справ №№ 8/39, 57/1-1б, 29/11пл, 14/394. ві якості правової підстави задоволення позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 469 Цивільного кодексу («ЦК») УРСР, 264, 1212-1214 ЦК України.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на недоведеність позивачем належними доказами позовних вимог.
Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Донецької області від 28.07.2005р., залишеним без змін Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2005р. у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Рішення господарського суду мотивовано тим, що позивачем не доведені його позовні вимоги.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.02.2006р. зазначені рішення та постанова місцевого і апеляційного судів були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Зважаючи на приписи згаданої постанови ВГСУ для повного, об'єктивного та неупередженого дослідження усіх обставин справи та - з урахуванням клопотань позивача, господарським судом:
§ були залучені для надання пояснень НАК «Нафтогаз України», Міністерство промислової політики України, ДП «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» (т. 3 а.с.14, 44);
§ були витребувані та - досліджувались у судовому засіданні матеріали справи № 28/15пд Арбітражного суду Донецької області і № 8/39 Вищого арбітражного суду України;
§ призначалася судова експертиза (т. 3, а.с. 77),
Позивач свого представника для участі у судових засіданнях не направив, хоча про день, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить поштова картка - повідомлення про вручення поштової кореспонденції (т. 4, а.с. 56).
Розгляд справи був закінчений 22.04.09р. У судовому засіданні була оголошена перерва до 12.05.09р для підготовки повного тексту рішення.
12.05.2009р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи до закінчення розгляду господарським судом справи про банкрутство відповідача № 27/232б.
Розглянувши зазначене клопотання по суті, суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на те, що: по-перше, до моменту його надходження суд вже визначився щодо результатів розгляду справи і оголосив перерву у судовому засіданні лише для підготовки повного тексту рішення; по-друге, ухвалою від 28.01.09р. у справі № 27/232Б господарський суд Донецької області відмовив у визнанні позивача кредитором відповідача на суму 56'518'598,97 грн. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.04.2009р. (т.4, а.с. 63-69) ця ухвала була залишена без змін. Тобто, на цей час провадження у справі про банкрутство відповідача жодним чином не перешкоджає розгляду справи № 20/187 та - прийняттю по ній відповідного рішення
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, обов'язки виникають з угод, передбачених законом, а також угод, хоч і не передбачених законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.
Як вбачається із матеріалів справи, 04.03.1994р. між позивачем та відповідачем був підписаний договір №24/36-94/62 з протоколом розбіжностей, предметом якого було визначено організацію позивачем, Господарсько-промисловою асоціацією “Об'єднання “Промінвестенерго”, м. Київ, забезпечення відповідача, Краматорський металургійний завод ім. Куйбишева, енергоносіями.
Позивач посилається на виконання ним умов договору №24/36-94/62 від 04.03.1994р. та постачання відповідачеві природного газу в обсязі 79551 тис. куб. м. протягом 1 та 2 кварталів 1994р., за який відповідач оплату не здійснив.
03.01.1996р. прокурором м. Києва, в інтересах позивача, до Вищого арбітражного суду було подано позовну заяву про стягнення заборгованості та пені за прострочення платежів, за якою порушено справу №8/39. В процесі розгляду даної справи, сторонами було укладено мирову угоду, яка була затверджена ухвалою Вищого арбітражного суду від 15.03.1996р. Але вимоги цієї мирової угоди відповідачем також не були виконані.
Рішенням арбітражного суду Донецької області від 04.09.2000р. по справі №29/11пд, договір №24/36-94/62 було визнано неукладеним. Постановою заступника голови арбітражного суду Донецької області від 09.01.2001р. резолютивна частина вказаного рішення була доповнена абзацом, в якому відмовлено у позові про визнання недійсним договору №24/36-94/62 та додаткових угод до нього. Постановою Вищого арбітражного суду України від 22.03.2001р., вказані рішення та постанова по справі №29/11пд, були залишені без змін
Позивач посилається на те, що в зв'язку з визнанням договору №24/36-94/62 від 04.03.1994р. неукладеним, у відповідача виникла необхідність повернути отримане майно та сплатити доходи від його отримання, оскільки зникли підстави, за якими це майно було ним придбане.
Позивач вважає, що строк позовної давності переривається в зв'язку із зверненням до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за договором №24/36-94/62 від 04.03.1994р. та заявою про банкрутство відповідача.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері і положення Цивільного кодексу України, як загального акту законодавства.
Абзац 2 п.4 Заключних положень Господарського кодексу України встановлює, що до господарських відносин, які виникли до набрання чинності відповідних положень Господарського кодексу України, вказані положення застосовуються до правил та обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Відповідно до абзацу 2 п.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із вимогами ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність такої умови, як відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення або збагачення за підставою, яка згодом відпала. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Відповідно до вимог ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі, а у разі неможливості такого повернення, відшкодовується його вартість.
Згідно із ст. 1214 ЦК України, особа, яка набула майно, або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала, але могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
Мирова угода, укладена сторонами в межах розгляду справ щодо інших вимог, не відповідає критерію відносності доказів щодо спору який розглядається.
Посилання на ухвалу Вищого арбітражного суду України від 15.03.1996р. по справі №8/39, в якій згадується про здійснення сторонами розрахунків за природний газ, як таку, що встановлює преюдиційні факти передачі спірного майна відповідачеві, неможливе, оскільки п. 1 вказаної ухвали був скасований за нововиявленими обставинами, а в мотивувальній частині мова йде лише про проведення між сторонами звірки взаєморозрахунків.
Визнання відповідачем факту заборгованості, при розгляді справи №8/39 шляхом укладання мирової угоди, не може ототожнюватися з установленням факту передачі природного газу в межах даного спору по справі 20/187.
Таким чином, посилання позивача на процесуальні акти та документи, що стосуються інших справ, не можуть бути прийняти до уваги та розгляду в межах даної справи №20/187, оскільки ці докази стосувалися інших матеріально-правових вимог.
Позивачем також не надано суду правовстановлюючих документів, які б підтверджували факт належності йому природного газу в спірному обсязі до факту його ймовірної передачі.
Лист НАК “Нафтогаз України”№37/73-74 від 09.01.2001р., на який позивач посилається, як на доказ наявності у позивача природного газу до його передачі відповідачеві, або як доказ здійснення такої передачі, не прийнятий господарським судом в якості такого доказу, оскільки він не є первинним документом обліку газу, що опосередковує посвідчення його відчуження, відповідно до вимог ст. 128 ЦК УРСР.
Гарантійний лист № 46/1991 від 23.04.1996р., наданий до матеріалів справи 3-ю особою, також не прийнятий господарським судом в якості доказу по справі, оскільки не містить у собі жодних вказівок, що надали б суду можливість ідентифікувати його з обставинами даної справи, і за своєю юридичною природою не може ототожнюватися з жодною із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, згідно із вимогами ст. 11 ЦК України.
Позивач не довів належності підписання актів взаєморозрахунків уповноваженою особою відповідача, Павловим А., оскільки редакція Статуту відповідача, що діяла на час укладання вказаних актів, не надавала заступнику директора повноважень із складання та підписання таких документів від імені підприємства. Крім того відповідач посилається на відсутність наявності передачі заступнику директора повноважень з підписання від імені підприємства відповідача актів взаєморозрахунків з позивачем, в підтвердження чого надані довідки №№ 26/145, 26/146 від 05.07.2005р., наказ №349 від 30.10.1992р.
Посилання позивача на наявність у заступника директора Павлова А. достатніх повноважень на підписання актів взаєморозрахунків та наявності інших повноважень в розумінні ст. 28 ГПК України, з причини того, що ним були підписані інші договори від імені підприємства відповідача, господарським судом визнані безпідставними, оскільки:
Вимогами ст. 62 ЦК УРСР (законодавство, яке діяло у період підписання спірних актів), не передбачена можливість розповсюдження конкретних повноважень представника на укладання конкретного договору на всі інші дії цього представника, як на такі, що вчинені від імені підприємства.
Факт того, що заступник директора Павлов А. приймав участь у судових засіданнях суду, свідчить лише про те, що, як представник сторони по справі, він був наділений правом користуватися процесуальними правами сторони, передбаченими процесуальним законодавством. Але право складання та підписання актів звірки взаєморозрахунків до спектру процесуальних прав, визначених арбітражним чи господарським процесуальним кодексом не входить.
Господарський суд не може погодитися з позицією позивача в частині подальшого погодження актів взаєморозрахунків уповноваженими особами, оскільки складання та підписання актів не є здійсненням угоди у розумінні ст. 41 ЦК УРСР, що у свою чергу унеможливлює застосування вимог ч. 2 ст. 63 ЦК УРСР стосовно надання подальшої згоди, як підстави дійсності угоди, вчиненої не уповноваженою особою.
Крім того, акти звіряння взаєморозрахунків не можуть свідчити про здійснення сторонами господарської операції з відчуження майна, оскільки їх складання безпосередньо не призводить до змін у майновому статусі сторін. Акт звірки розрахунків не містить істотних умов, які б дозволили визначити зміст та природу прав і обов'язків сторін, підписання акту не впливає на майновий стан сторін, не призводить до змін в суті операції, ніяких прав та обов'язків у сторін в наслідок звіряння розрахунків між ними не виникає, тобто функція актів звірки розрахунків носить суто інформаційний характер.
До того ж акт звірки розрахунків є лише відображенням руху коштів в бухгалтерському обліку підприємств, і не може вважатися доказом наявності або відсутності заборгованості.
Враховуючи відсутність у сторін інших документів, які б підтверджували або служили доказом здійснення операції передачі природного газу, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту передачі спірного майна та набуття цього майна відповідачем.
Враховуючи недоведеність позивачем фактів передачі природного газу відповідачеві, суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення з відповідача доходів з безпідставно придбаного майна в сумі 55'083'457,65 грн., оскільки такі вимоги, згідно ч. 1 ст. 1214 ЦК України, можуть ґрунтуватися лише на доведених фактах безпідставного набуття та володіння спірним майном. З приводу заміни цивільно-правового зобов'язання треба зазначити, що оскільки договір з постачання природного газу судовим рішенням визнано неукладеним, це свідчить про те, що у розумінні ст. 153 ЦК УРСР, така угода не відбувалася, тобто її взагалі ніколи не існувало.
Договір не стає неукладеним з моменту набуття законної сили відповідним судовим рішенням, договір, визнаний неукладеним не може існувати взагалі.
При прийнятті рішення судом прийнято до уваги наступне.
Ухвалою від 07.11.06р. порушена справа про банкрутство Відкритого акціонерного товариства „Краматорський металургійний завод ім. Куйбишева” м. Краматорськ, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, введена процедура розпорядження майном боржника строком на 6 місяців, розпорядником майна призначена арбітражний керуючий Дрюк Н.О.
Ухвалою суду від 21.11.06р. за результатами підготовчого засідання встановлена дата попереднього засідання суду щодо розгляду реєстру вимог кредиторів на 07.02.07р.
У газеті „Голос України” №231 від 06.12.06р. опубліковано оголошення про порушення справи №27/232Б про банкрутство Відкритого акціонерного товариства „Краматорський металургійний завод ім. Куйбишева”.
Після публікації даного оголошення у визначений ст.14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” строк до господарського суду надійшли письмові заяви кредиторів з вимогами до боржника.
07.02.07р. до господарського суду надійшло клопотання кредитора Господарсько-промислової асоціації „Об'єднання „Промінвестенерго” м. Київ без номера та дати про зупинення провадження у справі № 27/232Б до закінчення розгляду господарським судом справи 20/187 за позовом кредитора до ВАТ „Краматорський металургійний завод ім. Куйбишева” про стягнення безпідставно одержаного природного газу.
Ухвалою від 11.12.2007р. по справі № 27/232Б про банкрутство Відкритого акціонерного товариства „Краматорський металургійний завод імені Куйбишева” призначалася судово-бухгалтерська експертиза
Аналогічна експертиза була призначена й по справі № 20/187 (т. 3, а.с. 77), на розв'язання якої ставилися наступні питання: чи належав позивачу у 1994р. природний газ в кількості 79551 тис.куб.м.? чи здійснювалась передача позивачем (належного останньому) газу відповідачу в кількості 79551 тис. куб. м. у 1994р.? якщо так, в межах яких зобов'язань (договору № 24/36-94/62 від 04.03.1994р., або іншому), відбулась така передача газу”? якщо передача газу відбулась за договором № 24/36-94/62 від 04.03.1994р. встановити обсяг оплати відповідачем цього газу? Чи отримав відповідач (або мав отримати) прибуток з 04.09.00р. по 01.03.04р. в розмірі 55083457,65грн. від отримання у 1994р. (якщо це мало місце) газу в розмірі 79551 тис. куб. м.?
Виходячи з висновку експерта (т. 4, а.с. 8-15) на жодне із згаданих питань експерт відповісти не мав можливості у зв'язку із не наданням експерту відповідних документів.
Ухвалою від 28.01.09р. у справі № 27/232Б (т. 4 а.с. 22-29) господарський суд Донецької області відмовив у визнанні позивача кредитором відповідача на суму 56'518'598,97 грн. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.04.2009р. (т.4, а.с. 63-69) ця ухвала була залишена без змін
Судові витрати, у тому числі й за проведення судової експертизи підлягають віднесенню на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 22, 33, 43, 46, 49, 82-84 ГПК України, господарський суд,
У задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Господарсько -Промислової асоціації „Об'єднання „Промінвестенерго” (03127, м. Київ, пр.40-річчя Жовтня, б.126, корп.3, кв.18, рахунок № 2600101284637 у ВАТ „Укрексімбанк”, м. Київ, МФО 322313, ЄДРПОУ 21552962) на користь Донецького науково - дослідного інституту судових експертиз (83102, м. Донецьк, вул. Ливенка, 4, рахунок .№ 35224001000122 у ВДК в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 02883147) витрати за проведення судової експертизи у сумі 976,56 (рахунок № 148 від 27.01.2009р. за експертизу № 4629/25).
Суддя