29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82
"23" листопада 2006 р.
Справа № 8/1813
За позовом: 1. Відкритого акціонерного товариства „Хмельницькмолпром”
м. Хмельницький
2. Приватного підприємства „Консалтингова фірма „Прометей” м. Васильків
Київської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Євгеній” м. Ізяслав
про стягнення 86668грн.40коп.
Суддя Степанюк А.Г.
Представники сторін:
Від позивачів: -не викникались
Від відповідача -Жданкіна Л.К. -представник за довіреністю
Рішення приймається 23 листопада 2006 року так як у судовому засіданні оголошувалась перерва.
СУТЬ СПОРУ: позивачі просять суд стягнути з відповідача на підставі ст. 785 ЦК України на користь ВАТ “Хмельницькмолпром” неустойку у розмірі 14333грн.62коп. та на користь ПП „Консалтингова фірма „Прометей” неустойку у розмірі 72334грн.78коп.
У письмовому відзиві на позов відповідач повідомив, що проти позову заперечує. При цьому звернув увагу суду, що:
1. 18 грудня 2001 року господарським судом Хмельницької області порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ „Хмельницькмолпром".
Ухвалою суду від 27.08.2004р. відкрито процедуру санації цього товариства, призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Козаченко Т.А., затверджено схвалений комітетом кредиторів та інвестором - ДП „Молочний світ" план санації боржника. Дана ухвала була оскаржена до Житомирського апеляційного господарського суду, про що 13.09.2004р. сторонам було направлене повідомлення господарського суду Хмельницької області, а також на адресу сторін апеляційним господарським судом надіслано ухвалу від 30.09.2004р. про призначення апеляційної скарги до розгляду.
Таким чином, Козаченко Т.А, на думку відповідача, не мала повноважень на прийняття рішення 28 вересня 2004 року про відмову від договору з ТОВ „Євгеній", адже діяла на підставі Плану санації, затвердженого процесуальним актом, який не вступив у чинність і був скасований постановою Житомирського апеляційного господарського суду 17.02.2005р. саме в частині затвердження плану санації боржника.
У наданих до позовної заяви Рішенні керуючого санацією від 28.09.2004р. та повідомленні про розірвання договору від 29.09.2004р. зазначено, що Козаченко Т.А. діяла на підставі Плану санації, якого фактично не існує в природі до цього часу. Згідно п.З ст.17 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" лише ухвала про відкриття процедури санації та призначення керуючого санацією набирає чинності з дня її ухвалення. Такого застереження щодо ухвали чи тієї частини, якою затверджується план санації закон не передбачає, що об'єктивно свідчить, що вона не вступила в законну силу.
Зазначені обставини, на думку відповідача, підтверджуються також постановою господарського суду Хмельницької області від 9.08.2006р. у справі №13/8/4/1-Б про банкрутство ВАТ „Хмельницькмолпром", якою суд припинив процедуру санації боржника та повноваження керуючого санацією арбітражного керуючого Козаченко Т.А., визнав боржника банкрутом та відкрив щодо нього ліквідаційну процедуру, призначив ліквідатором арбітражного керуючого Іващука В.А. (копія додається). Ця постанова набрала законної сили у вз'язку із пропуском строку для подання апеляційної скарги.
2. Позивачі - ВАТ „Хмельницькмолпром" та ПП „КФ „Прометей" нарахування розміру неустойки здійснили безпідставно.
При цьому відповідач звертає увагу, що у відповідності до ч.І ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч.І ст.547 ЦК України).
2.1. Правовідносини, що виникли між ВАТ „Хмельницькмолпром" та ТОВ „Євгеній" з приводу користування матеріально-технічним комплексом виникли та існували на підставі Договору №10 від 27.03.2001р.
ВАТ „Хмельницькмолпром", подаючи позов до суду, вважав, що відповідач допустив порушення умов договору щодо звільнення орендованих приміщень через припинення договору.
Виходячи із тексту позовної заяви та Повідомлення від 29.09.2004р. такі порушення відповідач допустив 4 жовтня 2004 року. У зв'язку з цим, ВАТ „Хмельницькмолпром" здійснив нарахування неустойки на підставі ч.2 ст.785 ЦК України.
Натомість п.10 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України передбачає, що „Правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 1 січня 2004 року, була встановлена інша відповідальність за такі порушення".
У договорі №10 наявний п.8.3., згідно якого „За невиконання будь-яких зобов'язань, передбачених цим договором, винна сторона сплачує неустойку в розмірі 0,3% суми річної орендної плати".
За таких фактичних обставин, при дотриманні законної процедури застосування неустойки, сума неустойки мала б зовсім інший розмір, а саме: 5000грн X 12міс X 0,3% = 180грн, де 5000грн - сума місячної орендної плати, 0,3% - договірний розмір неустойки.
Таким чином, розмір неустойки за порушення відповідачем положень договору №10, укладеного з ВАТ „Хмельницькмолпром", у позовній заяві необгрунтовано завищений на 14153,62грн (14333,62грн - 180грн).
2.2. Частина 2 прохальної частини позову містить вимогу про стягнення з ТОВ„Євгеній" на користь ПП „КФ „Прометей" неустойки у розмірі 72334,78грн.
Така вимога суперечить наведеній ч.І ст.547 ЦК України, оскільки між цими підприємствами не існує договірних відносин та письмового погодження щодо нарахування неустойки у будь-якій її формі.
Натомість позивач-2 посилається на ч.2 ст.785 ЦК України, яка не спростовує порядку осягнення згоди щодо застосування засобів виконання договірних зобов'язань, а тільки встановлює розмір неустойки у випадку, якщо сторони домовилися про її застосування.
Крім того, за положеннями ч.2 ст.785 ЦК України передбачено, що „Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення". Отже, для застосування цієї норми, управненою стороною є особа, яка перебуває у статусі наймодавця. Аналіз норм ст.2 закону України „Про оренду державного та комунального майна", ч. 1 ст.759 ЦК України, ч.І ст.283 ГК України свідчить, що орендо- або наймодавцем є особа, яка передала наймачу майно у користування. ПП „КФ „Прометей" не надає суду доказів того, що у відповідача станом на день подання позову існував обов'язок повернути йому майно, що раніше від цього підприємства було отримане.
Насправді відповідач - ТОВ „Євгеній" з 31.08 2005 року на підставі Договору купівлі-продажу від 25.08.2005р. є власником комплексу, що знаходиться у м. Ізяслав по вул. Жовтневій, 33, про що свідчить Витяг з Державного реєстру правочинів та Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно (копії додаються).
Наявність у відповідача титулу власника свідчить про те, що будь-яка передача цього майна іншій особі може мати місце лише з волі ТОВ „Євгеній".
3. Упереджуючи можливі посилання позивачів щодо обґрунтованості своїх позовних вимог на позиції судових інстанції у справі №12/4832, ТОВ „Євгеній" вважає за необхідне наголосити на такому:
Рішення у господарській справі, в основу якого покладено лише преюдиційний факт, що встановлений рішенням господарського суду під час розгляду іншої справи, без всебічного і повного дослідження всіх фактичних обставин на підставі об'єктивної оцінки наявних у справі доказів і достеменному з'ясуванні дійсних прав і обов"язків сторін, не можна вважати законним і обґрунтованим.
У відповідності до абз.З п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 29.12.1976 „Про судове рішення" обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З такої позиці, на думку відповідача, виходив Верховний Суд України під час винесення постанови від 19.10.2004р.
Будь-яка інша оцінка висновків судових інстанцій по справі №12/4832, викладених у рішенні господарського суду Хмельницької області від 11.08.2005р. та постанові Житомирського апеляційного господарського суду від 26.01.2006р. в контексті розгляду заявлених позовних у даній справі суперечитиме ч.2 ст.19 Конституції України, а відтак - не може прийматися до уваги.
Отже, відповідач наполягає на можливості вирішення даної справи по суті шляхом повного та всебічного встановлення фактичних обставин, достеменного з'ясування дійсних прав та обов'язків сторін у справі на підставі належних та допустимих доказів, що наявні в матеріалах справи. При цьому ТОВ „Євгеній" просить суд зважити на те, що рішення у справі №12/4832 набрало законної сили тільки 26 січня 2006 року, у той час, коли відповідач набув майно у власність за волею його колишнього власника - ПП „Промтехзбут", який не був учасником справи №12/4832.
Предметом позову у справі №12/4832 було усунення перешкод у володінні, користуванні, розпорядженні власністю та визнання недійсним рішення керуючого санацією від 28.09.2004р. та зобов'язання виконати умови договору.
Обставини, які були підставами для заявлення таких вимог як для первісного, так і для зустрічного позивачів у названій справі, на день подання позову до суду і порушення провадження у справі №8/1813, уже відпали. Адже правовідносини щодо набуття права власності відповідачем - ТОВ „Євгеній" на комплекс, що розташований у м. Ізяславі, виникли на підставі договору купівлі-продажу та з волі іншого суб'єкта, а не позивачів.
У відповідності до ч.З ст.13 ЦК України „Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах". ТОВ „Євгеній" вважає, що надане позивачам законне право на судовий захист та його реалізація не повинні порушувати та впливати на права ТОВ „Євгеній". Звернення із заявленими вимогами відповідач розцінює як зловживання правом зі сторони позивачів. За таких обставин згідно з вимогами ч.З ст.16 ЦК України настають наслідки, а саме: суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу.
4. За змістом позовної заяви позивачі визначили для відповідача обов'язок передачі майна у зв'язку з припиненням договору оренди у строк до 3.10.2004р (див. рішення керуючого санацією - у справі).
З цього дня проводиться нарахування відповідачу неустойки за, як вважає позивач порушення незаконне користування майном.
З позовом до суду позивачі звернулися у квітні 2006 року, тобто за плином 1 року та 5 місяців.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України „Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня , коли зобов'язання мало бути виконане."
Враховуючи те, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України, який регулює майнові відносини, то на думку відповідача, нарахування неустойки, при наявності письмової згоди на її застосування до винної сторони, слід здійснювати з дотриманням вимог ч.2 ст.258 ЦК України.
Так, згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки.
Строк в один рік від 3 жовтня 2004 року сплив у відповідний місяць та число останнього року строку (ч.І ст.254 ЦК України), тобто 3 жовтня 2005 року.
У відповідності з вимогами ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
При цьому відповідач заявив клопотання про застосування позовної давності до правовідносин, що є предметом спору по даній справі та у позові до ТОВ “Євгеній” відмовити.
У поданих 21 листопада 2006 року позивачами запереченнях проти відзиву відповідача на позовну заяву останні вказали, що заперечення відповідача проти позову не має під собою підстав та на задоволенні своїх вимог наполягають.
Розглянувши матеріали справи судом встановлено, що 10.03.2ОО1 року між ТОВ „Євгеній" та ВАТ „Хмельницькмолпром", був укладений договір №10 на оренду матеріально-технічного комплексу (надалі - Договір). Відповідно до п. 1 Договору предметом оренди виступає матеріально-технічний комплекс філії „Ізяславський маслозавод" ВАТ „Хмельницькмолпром".
В процедурі санації ВАТ "Хмельницькмолпром", у відповідності до ст. 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", керуючим санацією ВАТ "Хмельницькмолпром" було прийнято рішення від 28.09.2004 року про відмову від виконання Договору та направлено ТОВ „Євгеній" лист-новідомлення з вимогою передачі наданого в користування майна та звільнення орендованих приміщень в строк до 03.10.2004 року. На думку позивачів, із вказаної дати договір вважається розірваним.
Відповідно до Договору купівлі-продажу від 22.12.2004 року, який зареєстрований у Державному реєстрі правочинів за №395174 Ізяславською державною нотаріальною конторою 13.12.2004 року на виконання плану санації майно Ізяславського маслоробного заводу було відчужене інвестору ВАТ „Хмельницькмолпром" - Дочірньому підприємству „Молочний світ".
Відповідно до Договору купівлі-продажу від 28.12.2004 року, який зареєстрований у Державному реєстрі правочинів за №420341 приватним нотаріусом Ізяславського району Шмигельською В.П. 28.12.2004 року Дочірнє підприємство „Молочний світ" передало у власність ПП „Консалтингова фірма „Прометей" нерухоме майно - цілісний майновий комплекс Ізяславського маслоробного заводу, а також рухоме майно та обладнання, що перебувало на балансі Ізяславського маслоробного заводу.
Таким чином, на переконання позивачів, з 28.12.04 р. власником майна цілісного майнового комплексу філії „Ізяславський маслозавод" стало приватне підприємство „Консалтингова фірма „Прометей", що також встановлено Рішенням Господарського суду Хмельницької області в справі № 12/4832 від 11.08.05 р., залишеним без змін Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 26.01.06 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Як вказують позивачі, незважаючи на розірвання Договору, ТОВ "Євгеній", всупереч приписів ст. 785 ЦК України незаконно володіє об'єктом оренди та відмовляється передати його власнику, не допускає представників власника на територію матеріально-технічного комплексу.
У зв'язку з чим Рішенням Господарського суду Хмельницької області в справі № 12/4832 від 11.08.05 р., залишеним без змін Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 26.01.06 р., постановлено стягнути з ТОВ "Євгеній" на користь ВАТ "Хмельницькмолпром" неустойку за незаконне користування об'єктом оренди за період з 03.10.04 р. по 10.11.04 р. у розмірі 12000,00 гривень.
Вищевказане рішення вступило в законну силу та було добровільно виконано ТОВ "Євгеній", що підтверджується випискою банку про рух коштів на рахунку від 25.01.06 р.
На думку позивачів, відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України за період незаконного володіння цілісним майновим комплексом Ізяславського маслоробного заводу з 10.11.04 р. по 23.12.04 р. ТОВ "Євгеній" зобов'язане сплатити на користь ВАТ "Хмельницькмолпром" неустойку в розмірі 14333 грн. 62 коп., а на користь ПП "Консалтингова фірма "Прометей" з 28.12.04 р. по 31.07.05 р. неустойку в розмірі 72334 грн. 78 коп.
Дослідивши матеріали справи та давши їм оцінку в сукупності, заслухавши повноважних представників позивачів та відповідача суд враховує наступне: відповідно до ч. 2 п.1 ст. 175 Господарського кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності до ст. 11 та ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Норми ст. 525 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України передбачають, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
На обґрунтування своїх вимог позивачі посилаються на ч.2 ст. 785 ЦК України, яка передбачає, що у разі, коли наймач не виконує обов'язку повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Тобто, за приписом вказаної норми саме наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки.
Як вбачається із матеріалів справи наймодавцем за договором №10 від 20.03.2001 року є відкрите акціонерне товариство „Хмельницькмолпром” м. Хмельницький і закріплення цього статусу за приватним підприємством „Консалтингова фірма „Прометей” м. Васильків Київської області є непереконливим .
Разом із цим необхідно звернути увагу на приписи ст. 253 ЦК України, де зазначено, що перебіг строку починається із наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Тобто, строк, з якого позивачі вважають своє право порушеним є 03 жовтня 2004 року, що випливає зі змісту позовної заяви.
Пункт 6 ст. 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане. Як вказувалось вище, строк, з якого позивачі вважають своє право порушеним є 03 жовтня 2004 року. Таким чином нарахування штрафних санкцій повинно бути завершено 03 квітня 2005 року. Згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки. Строк в один рік від 03 квітня 2005 року сплив у відповідний місяць та число останнього року строку (ч.І ст.254 ЦК України), тобто 3 квітня 2006 року. Позивачі звернулись із позовною заявою до суду лише 07 квітня 2006 року.
Провівши системний аналіз норм статей 253, 258, 267, 785 Цивільного кодексу України, ст. ст. 231, 232 Господарського кодексу України , враховуючи час звернення позивачів до суду із позовом про стягнення неустойки та беручи до уваги заявлене у відзиві на позов клопотання відповідача про застосування позовної давності до правовідносин, що склались між сторонами, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову з наведених позивачами підстав необхідно відмовити .
Керуючись 33, 44, 49,82-85 Господарського процесуального Кодексу України, СУД, -
У задоволенні позову відмовити.
Суддя А.Г. Степанюк