вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
29.04.09Справа №2а-3915/08/1
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Єлжовій Н.М., за участю
представника позивача - Беловенцева С.В., довіреність № б/н від 03.12.2007 року,
представника відповідача - Патраш В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Кримського природного заповідника до
ДПІ в м. Алушта АР Крим
про визнання недійсним рішення та скасування податкового повідомлення - рішення
До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернувся з позовом Кримський природний заповідник до ДПІ в м. Алушта АР Крим про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000222301/1 від 25.03.08 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.10.08 року по справі було відкрито провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.10.08 року було закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
До суду надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач просив суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000222301/2 від 17.06.2008 року, видане ДПІ м. Ялта АР Крим.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та пояснив, що Державною податковою інспекцією в м. Алушта АР Крим 22.02.2008 р. складений Акт № 225/23/00993679 «Про результати виїзної позапланової перевірки Кримського природного заповідника по питаннях дотримання умов податкового валютного і іншого законодавства за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2007 р.». На підставі даного акту було винесено податкове повідомлення-рішення 0000222301/0 від 28.02.2008 р. на стягнення 10600 гривень плати за використання надрами і 11389 грн. 75 коп штрафних санкцій. Не погодившись з даним рішенням, Кримський природний заповідник почав процедуру апеляційного узгодження і подав первинну скаргу в ДПІ в м. Алушта АР Крим. 25.03.2008 р. ДПІ в м. Алушти АР Крим винесено вирішення про розгляд первинної скарги № 1479/10 від 25.03.2008 р., яким в задоволенні первинної скарги Заповіднику було відмовлено і винесене нове податкове повідомлення-рішення № 0000222301/1 від 25.03.2008 р. Не погодившись з висновками ДПІ в м. Алушта АР Крим, Заповідник подав скаргу до Державної податкової адміністрації АРК (далі - ДПА в АРК) на винесене податкове - повідомлення рішення № 0000222301/1 від 25.03.2008 р. Розглянувши скаргу Заповідника, ДПА в АРК винесло ухвалу про результати розгляду повторної скарги за вих. № 1664/10/25-023 від 06.06.2008 р. і задовольнило її частково, відмінило податкове - повідомлення рішення № 0000222301/1 від 25.03.2008 р. в частині стягнення 1700 грн. штрафних санкцій.
Згідно абзацу "а" пункту 5.3. Наказу ГНА України № 253 від 21.06.01 року "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків і рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій" у разі часткового скасування податкового повідомлення - рішення органи державної податкової служби направляють нове податкове повідомлення - рішення, при цьому відповідно до абзацу «б» пункту 6.4.1 п. 6.4. ст. 6 Закону України від 21.12.2000 долі № 2181 - III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» попереднє податкове повідомлення - рішення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган відміняє або змінює раніше ухвалене рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафу) або податкового боргу унаслідок його адміністративного оскарження.
ДПІ в м. Алушта АР Крим було складено і направлено податкове повідомлення - рішення № 0006482301/2 від 17.06.08 року про стягнення 20229,75 гривень, з яких 10600 складає основний платіж і 9629,75 гривень - штрафні (фінансові) санкції.
Не погодившись з рішенням про результати розгляду повторної скарги № за вих. № 1664/10/25-023, винесеним ДПА в АРК, Заповідник подав скаргу до Державної податкової адміністрації України (далі - ДПА України). Розглянувши скаргу Заповідника, ДПА України, винесло ухвалу про розгляд повторної скарги від 27.08.2008 р. за вих. 8156/6/250215, яким в задоволенні скарги Заповіднику відмовлено.
Представник позивача вважає такі дії ДПІ незаконними і необґрунтованими з наступних підстав:
Так, в п. 3.1.13, 3.1.14 Акту і п. 3. 4. висновків Акту ДПІ в м. Алушта вказує порушення Заповідником п. 3.1 ст. 3. п. 4.1. 4.2 ст. 4 п. 5.1. ст. 5 «Інструкції про порядок виплати збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету», затвердженою сумісним наказом комітету України з питань геології і використання надр і Державної податкової адміністрації України N 105/309 від 23.06.1999 р. і п. 3.1. ст. 3 «Інструкції про порядок нарахування і справляння плати за користування надрами для видобутку корисних копалин», затвердженого сумісним наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України, Міністерства праці і соціальної політики України, Державної податкової інспекції, Державного комітету України з геології і використання надр № 207/472/51/157 від 30.12.1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.01.1998 р. за N 20/2460, п. 2 Заключних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 р. № 3235-VI, Закону України «Про Державний Бюджет України на 2007 г.» від 19.12.2006 р. № 489- V.
Проте в ст. 29 Кодексу України «Про надра» вказаний перелік користувачів надр, які звільняються від плати за користування надрами. У п. 2 ст. 29 Кодексу України «Про надра» вказується, що до звільнених від плати користувачам надр відносяться користувачі надр - за проведення регіональних геолого-геофізичних робіт, геологічних зйомок, інших геологічних робіт, зокрема розвідувального буріння з відбором зразків проб, направлених на загальне вивчення надр, пошуки і розвідку родовищ корисних копалини, і робіт по прогнозуванню землетрусів і дослідженню вулканічної діяльності, інженерно-геологічних еколого-геологічних і палеонтологічних досліджень, контролю за режимом підземних вод, а також за виконання інших робіт, які проводяться без порушень цілісності надр, якщо вони виконуються за рахунок державного бюджету, бюджетів Республіки Крим, областей міст Києва і Севастополя. Згідно довідки Головного управління статистики в Автономної республіки Крим № 09/2-5/2753 від 03.12.2001 р. форма фінансування Заповідника встановлена бюджетна. Інформація про те, що Кримський природний заповідник є бюджетною організацією, що знаходиться в загальнодержавній власності, міститься також в «Положенні про Кримський природний заповідник», і Постанові КМУ від 05.05.1995 р. № 316 «Про управління майном, яке знаходиться в загальнодержавній власності і розташоване на території Автономної республіки Крим». При перевірці вказані документи не були затребувані і не узяті до уваги, т.ч. неналежним чином досліджені. Також представник позивача не погодився із визначенням цілі видобутку води як «промисловий розлив».
Таким чином, представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги в повному об'ємі і визнати незаконним і відмінити податкове повідомлення - рішення № 0006482301/2 від 17.06.08 року.
У судове засідання відповідач не з'явився, повідомлений належним чином про час, місце та дату розгляду справи, надіслав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності.
Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу у відсутності відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 4 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2191-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.
Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб'єктами владних повноважень.
Таким чином, судом встановлено, що ДПІ м. Алушта АР Крим є органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” № 3813 від 24.12.1993 року головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 4 грудня 1990 року N 509-XII визначено, що податкові органи мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція в м. Алушта АРК уповноважена здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства.
Судом встановлено, що позивач Кримський природний заповідник зареєстрований у якості юридичної особи виконавчим комітетом Алуштинської міської ради АР Крим 25.07.1996 року, код ЄДРПОУ 00993679, організаційно - правова форма - державна організація, що підтверджується довідкою НОМЕР_2 Головного управління статистики в АР Крим та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії НОМЕР_1.
Міністерством екології та природних ресурсів позивачеві була видана ліцензія (спеціальний дозвіл) на користування надрами строком на 3 роки від 30 листопада 2001 року № 1815 на геологічне вивчення, в т.ч. дослідно-промислову розробку джерела Савлух-Су № 736/554, що розташоване на території Кримського природного заповідника. Джерело фінансування - недержавне.
Державним комітетом природних ресурсів України 29 грудня 2004 року за № 2716 було видано спеціальний дозвіл на користування надрами, а саме джерелом Савлух-Су № 736/554, що розташоване на території Кримського природного заповідника, для геологічного вивчення родовища, в т.ч. дослідно - промислову розробку із затвердженням запасів мінеральних лікувально-столових вод ДКЗ України. Джерело фінансування також вказано - недержавне
Судом встановлено, що посадовими особами податкових органів було складено акт про результати виїзної позапланової перевірки Кримського природного заповіднику з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.12.2007 року (код ЄДРПОУ 00993679) від 22.02.08 року № 225/23/00993679, в якому вказано, що у період з 05.02.08 року по 15.02.2008 року проводилася виїзна позапланова перевірка Кримського природного заповіднику, в результаті якої встановлено заниження плати за користування надрами в сумі 883,50 гривень за 6 місяців 2005 року, в сумі 600 гривень за 1 квартал 2006 року, в сумі 3400 гривень за 6 місяців 2006 року, в сумі 9000 гривень за 9 місяців 2006 року, в сумі 10600 гривень за 2006 рік, в сумі 1920 гривень за 1 квартал 2007 року, в сумі 4400 гривень за 6 місяців 2007 року, в сумі 8080 гривень за 9 місяців 2007 року, що є порушенням п.3.1. ст.. 3 Інструкції «Про порядок обчислення та стягування плати за користування надрами для видобутку корисних копалин» № 20/2460 від 16.01.1998 року, п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року № 3235, Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489, що порушує абзац “б” підпункту 4.2.2. пункту 4.2. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року N 2181-III, та неподання Кримським природним заповідником розрахунку збору за проведення геологорозвідувальних робіт за перший квартал 2005 року та за 6 місяців 2005 року, що порушує п. 4.1.4 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року N 2181-III.
Цей акт про результати невиїзної документальної перевірки був підписаний директором Кримського природного заповіднику ОСОБА_1 та головним бухгалтером Кримського природного заповіднику ОСОБА_2 (із запереченнями), та отриманий відповідачем 22.02.08 року, що підтверджується підписами на акті директора Кримського природного заповіднику ОСОБА_1 та головного бухгалтера Кримського природного заповіднику ОСОБА_2 (із запереченнями).
Також за результатами акту про результати невиїзної документальної перевірки було складено та надіслано податкове повідомлення-рішення від 17 червня 2008 року № 0006482301/2, в якому вказано, що на підставі акту перевірки від 22.02.08 року № 225/23/00993679 встановлено порушення абзацу “б” підпункту 4.2.2. пункту 4.2. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року N 2181-III, у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у сумі 20229,75 гривень, яке підлягає сплаті у десятиденний термін з дня отримання цього податкового повідомлення-рішення.
Представник позивача не погодився з винесенням цього податкового повідомлення - рішення, оскільки вважає, що відповідно до ст. 29 Кодексу України про надра, позивач є особою, що звільнена від сплати цього збору за користування надрами.
Перевіряючи вказане, судом встановлено наступне. Відповідно до пункту 2 ст. 29 Кодексу України про надра від плати за користування надрами звільняються користувачі надр - за проведення регіональних геолого-геофізичних робіт, геологічних зйомок, інших геологічних робіт, в тому числі розвідувального буріння з відбором зразків, проб, спрямованих на загальне вивчення надр, пошуки і розвідку родовищ корисних копалин, та робіт по прогнозуванню землетрусів і дослідженню вулканічної діяльності, інженерно-геологічних, еколого-геологічних та палеонтологічних досліджень, контролю за режимом підземних вод, а також за виконання інших робіт, що проводяться без порушень цілісності надр, якщо вони виконуються за рахунок державного бюджету, бюджетів Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Згідно з пунктом 2.1. Інструкції про порядок обчислення і справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету України по геології і використанню надр, Міністерства праці та соціальної політики України від 30 грудня 1997 року № 207/472/51/157, платниками податків за користування надрами для видобування корисних копалин є всі суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які здійснюють видобування корисних копалин, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями.
Відповідно до пункту 6 вказаної Інструкції базовий податковий (звітний) період для плати за користування надрами для видобування корисних копалин дорівнює календарному кварталу.
Судом встановлено, що Кримський природний заповідник є державною установою, але у ліцензії (спеціальному дозволі) від 30 листопада 2001 року № 1815, виданій Міністерством екології та природних ресурсів та спеціальному дозволі від 29 грудня 2004 року за № 2716, виданому Державним комітетом природних ресурсів України, вказано, що джерело фінансування розробки джерела - недержавне.
Судом встановлено, що в зазначений період 2005-2007 років Кримський природний заповідник здійснював дослідно промислову розробку та відобування води з джерела Савлух-Су № 736/554 та її подальшу реалізацію ВАТ «Алуштинська харчосмакова фабрика» та чоловічому монастирю Св. Мучеників Косьми та Даміана.
Відповідно до договорів № 36 від 01.09.2006 року та № 2 від 01.01.2007 року, укладених між Кримським природним заповідником та чоловічим монастирем Св. Мучеників Косьми та Даміана, вказано, що чоловічий монастир Свв. Мчч. Косьми та Даміана здійснює водозабір з джерела своїм спеціальним транспортом та здійснює оплату за відпускаєму воду за ціною 37 гривень за 1 м3.
Крім того, договорами № 2 від 03.01.2006 року та № 2/1 від 09.01.07 року, укладеними між Кримським природним заповідником та ВАТ «Алуштинська харчосмакова фабрика» вказано, що ВАТ «Алуштинська харчосмакова фабрика» також здійснює водозабір з джерела своїм спеціальним транспортом та здійснює оплату за відпускаєму воду за ціною 37,20 гривень за 1 м3.
Факт здійснення оплати за данними договорами також підстверджується актом перевірки, та позивачем в судовому засіданні.
Суд зазначає, що за змістом пункту 2 ст. 29 Кодексу України про надра пільга передбачена при умови, якщо визначені цією статтею роботи проводяться за рахунок державних коштів, а не у звязку з джерелом фінансування взагалі суб'єкта, що проводить роботи.
Зважаючи на те, що благоустрій та водозабір з джерела здійснювалися за рахунок коштів контрагентів Кримського природного заповідника, а також на те, що у ліцензії (спеціальному дозволі) та спеціальному дозволі джерело фінансування вказане недержавне, суд робить висновок про те, що Кримський природний заповідник у даному випадку не є суб'єктом, звільненим у порядку, встановленому п. 2 ст. 29 Кодексу України про надра, від сплати збору за користування надрами, а тому зобов'язаний платити цей збір у строки та у порядку, встановлених законодавством України.
Таким чином, Кримський природний заповідник є платником збору за користування надрами, а цей факт також підтверджується тією обставиною, що сам позивач за період 2005-2007 років сплачував збір, але в розмірі, що юув визначений ним самостійно.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року N 1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Порядок, підстави та строки сплати збору за користування надрами встановлений Інструкцією про порядок обчислення і справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету України по геології і використанню надр, Міністерства праці та соціальної політики України від 30 грудня 1997 року № 207/472/51/157 (надалі - Інструкція № 207/472/51/157). Відповідно до пункту 2.1. Інструкції № 207/472/51/157 платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин є всі суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які здійснюють видобування корисних копалин, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями (далі - користувачі надр).
Відповідно до п. 4.1.1. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.
Частиною 1 підпункту 4.1.4. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); та в) календарному року - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Частиною 2 підпункту 4.1.4. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном “базовий податковий період” слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.
Відповідно до п. 6.1. Інструкції № 207/472/51/157 базовий податковий (звітний) період для плати за користування надрами для видобування корисних копалин дорівнює календарному кварталу. Згідно п. 5.1. 5.1. Інструкції № 207/472/51/157 сума плати за користування надрами для видобування корисних копалин визначається користувачами надр самостійно і обчислюється щокварталу, накопичувальним підсумком з початку року для мінеральної води - виходячи з обсягів видобутих мінеральних підземних вод, квот (лімітів) у разі їх затвердження, диференційованих нормативів плати до одиниці видобутку. Об'єм видобування обчислюється в кубічних метрах.
В результаті перевірки встановлено, що розрахунок плати за користування надрами для видобування мінеральної підземної води за перший квартал та перше півріччя 2005 року не був поданий до податкових органів, що є порушенням підпункту 4.1.4. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п.3.1. ст. 3 Інструкції № 207/472/51/157.
Пунктом 17.1.1 стітті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Таким чином, податковими органами правомірно накладено штраф на позивача у розмірі 340 гривень за неподання розрахунку збору за користування надрами для видобування мінеральної підземної води за 1 квартал та 1 півріччя 2005 року.
Також судом встановлено, що, відповідно до документів, наданих позивачем, а саме актів, підписаних сторонами, у другому кварталі 2005 року Кримським природним заповідником проводилася реалізація води «Савлух-Су» для ВАТ «Алуштинська харчосмакова фабрика» у розмірі 282 куб. м., для санаторія «Нижня Ореанда» - 3 куб. м.
Таким чином, позивач повинен був нарахувати та сплатити збір у розмірі 883,50 гривень (282+3=285 (куб. м.); 285*3,1=883,50 гривень).
Пунктом 17.1.2 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що у разі, коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті “а” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, оскільки позивач за 2 квартал 2005 року не надав розрахунок збору за користування надрами, податковими органами правомірно була застосована фінансова санкція у розмірі 441,75 гривня (282+3=285 (куб. м.); 285*3,1=883,50 гривень; 883,50 гривень*50 % = 441,75 гривня).
Судом встановлено, що, в 2006 році позивач здійснив видобуток та реалізацію води з джерела «Савлух-Су» для ВАТ «Алуштинська харчосмакова фабрика» та чоловічого монастиря Св. Мучеників Косьми та Даміана в обсязі 1325 м3, що підтверджується договорами, актами виконаних робіт, а також актом перевірки.
Судом встановлено, що відповідно до акту перевірки а також розрахунків плати за користування надрами для видобування мінеральної підземної води за 1 квартал, 1 півріччя, 9 місяців та 2006 рік, позивач застосовував дифіренційований коефіціент норматив плати, що дорівнював 4 та сплатив збір за 2006 рік в сумі 5300 гривень (1325 м3 х 4).
Згідно пункту 4.1. Інструкції № 207/472/51/157 нормативи плати встановлюються для кожного виду корисних копалин (групи корисних копалин, близьких за призначенням) як базові або диференційовані залежно від геологічних особливостей та умов експлуатації родовищ.
У абзаці 4 пункту 4.1. Інструкції № 207/472/51/157 вказано, що диференційовані нормативи плати встановлюються для мінеральних підземних вод як фіксована сума в гривнях за кубічний метр видобутих мінеральних підземних вод (крім скидів без використання). Нормативи диференціюються в залежності від обсягу видобування мінеральних підземних вод за добу (крім скидів без використання), групи, напрямку використання вод і категорії родовищ.
Відповідно до додатку № 9 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» базовий норматив плати за користування надрами для видобування корисних копалин для мінеральних підземних вод для промислового розливу становить 12 гривень за кубічний метр.
Відповідно до додатку 1 до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування» від N 398-V від 30 листопада 2006 року базовий норматив плати за користування мінеральними підземними водами для промислового розливу складає 12 гривень за метр кубічний.
У той же час судом встановлено, що позивач застосував норматив плати 4, який зазначеними законами визначений для мінеральних підземних від для внутрішнього використання лікувальними закладами.
У судовому засіданні представник позивач не зміг пояснити суду, чому був застосований саме цей коефіцієнт, оскільки заповідник не є лікувальним закладам та добуту мінеральну підземну воду використовував не для внутрішнього споживання, а для реалізації іншим суб'єктам господарської діяльності.
Суд не погоджується з аргументами представника позивача, який стверджує, що мета видобутку води Кримським природним заповідником не є промисловим розливом з наступних причин. У договорах, укладених між Кримським природним заповідником та чоловічим монастирем Св. Мучеників Косьми та Даміана, вказано, що чоловічий монастир Свв. Мчч. Косьми та Даміана здійснює водозабір з джерела своїм спеціальним транспортом для розливу у пляшки на своїх виробничих лініях. Також у договорах, укладених між Кримським природним заповідником та ВАТ «Алуштинська харчосмакова фабрика» вказано, що ВАТ «Алуштинська харчосмакова фабрика» здійснює водозабір з джерела своїм спеціальним транспортом для розливу у пляшки на своїх виробничих лініях. Таким чином, судом встановлено, що ціль водозабору - саме промисловий розлив для наступної реалізації.
Отже, суд погоджується з висновками ДПІ в м. Алушта, що позивач невірно застосував про визначені збору норматив 4, оскільки базовий норматив плати за користування мінеральними підземними водами для промислового розливу повинен складати 12 гривень.
У зв'язку з невірним застосуванням позивачем нормативу, відповідачем обґрунтовано донараховане податкове зобов'язання за збір за 2006 рік в сумі 10600 гривень ((1325 м3 реалізованої води х 12) - 5300 гривень збору, сплаченого позивачем)).
Судом також встановлено, що позивачем несвоєчасно та не в повному обсязі в 2007 році сплачувався збір за користування надрами.
Судом встановлено, що, в 2007 році позивач здійснив видобуток та реалізацію води з джерела «Савлух-Су» для ВАТ «Алуштинська харчосмакова фабрика» та чоловічого монастиря Св. Мучеників Косьми та Даміана в обсязі 1220 м3, що підтверджується договорами, актами виконаних робіт, а також актом перевірки.
Судом встановлено, що відповідно до акту перевірки а також розрахунків плати за користування надрами для видобування мінеральної підземної води за 1 квартал, 1 півріччя, 9 місяців 2007 рік, позивач застосовував дифіренційований коефіціент норматив плати, що дорівнював 4, але за результатами 2007 року позивач змінив розмір коефіцієнту та сплатив збір за 2007 рік в сумі 14640 гривень (1220 м3 х 12).
У той же час з урахуванням сплати за 1 квартал, 1 півріччя, 9 місяців 2007 рік збору з застосуванням нормативу 4, суд приходить до висновку, що в зазначені періоди збір в повному розмірі сплачувався несвоєчасно, оскільки в повному розмірі він був сплачений лише в 4 кварталі 2007 року.
Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема, застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
Пунктом 17.1.3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Таким чином, податковими органами правомірно було нараховані штрафні санкції за неподання декларацій за 1 квартал та 1 півріччя 2005 року; несвоєчасну сплату та сплату в неповному обсязі податкового зобов'язання за 2005-2006 роки в розмірі 9629,75 гривен.
На підставі викладеного, суд вважає, що факт неподання Кримським природним заповідником розрахунку плати за користування надрами для видобування мінеральної підземної води за 1 квартал 2005 року та перше півріччя 2005 року у встановлені п. 6.1. Інструкції № 207/472/51/157 та підпунктом 4.1.4. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” порядок та строки розрахунків плати за користування надрами, факт заниження сум збору за користування надрами для видобування мінеральної підземної води за період 2006, факт несвоєчасної сплати збору за 2005 та 2007 років є повністю доведеними позивачем та підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Таким чином, відповідачем обґрунтовано винесено податкове повідомлення рішення № 0000222301/2 від 17.06.2008 року, тому підстави для задоволення позову відсутні.
Суд зазначає, що оскільки позивачу відмовлено у задоволенні адміністративного позову, судовий збір не підлягає поверненню.
У зв'язку зі складністю справи судом 29 квітня 2009 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 05 травня 2009 року постанова складена у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Трещова О.Р.