Єдиний унікальний номер 722/2693/13-к
Номер провадження 1-кп/722/162/13
03 грудня 2013 року Сокирянський районний суд Чернівецької області у складі:
головуючого судді Римлянської Г.О.
при секретарі Сімак О.І.
з участю: прокурора Гінгуляка Ю.В.
потерпілої ОСОБА_1
та обвинуваченого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сокиряни кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя
с.Коболчин Сокирянського району Чернівецької області, громадянина України, з
повною загальною середньою освітою, одруженого, непрацюючого, раніше не
судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 125 ч. 1, 129 ч.1 КК України,-
Обвинувачений ОСОБА_2 03.11.2013 року, приблизно о 14:00 год., знаходячись в господарстві ОСОБА_1, що розміщене в с. Коболчин Сокирянського району, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, в ході сварки, що виникла на грунті раптових неприязних відносин, переслідуючи мету спричинення тілесних ушкоджень, схопив ОСОБА_1 руками за волосся ззаду, після чого, завдав два удари ногами нижче колінного суглоба ззаду, в ділянці гомілки. Після цього. ОСОБА_2, продовжуючи свої злочинні дії, що спрямовані на завдання тілесних ушкоджень, знаходячись в коридорі житлового будинку вказаного господарства, штовхнув рукою та прижав ОСОБА_1 спиною до дерев'яної шафи.
В результаті вчинення ОСОБА_2 вказаних злочинних та протиправних дій гр-ці ОСОБА_1 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: синців на правій гомілці в середній третині, синців в середній третині правого та лівого плеча, а також синців по задній поверхні лівого плеча, які згідно висновку експерта № 1621 від 06.11.2013 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, своїми умисними та незаконними діями ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ст. 125 ч. 1 КК України, тобто - умисне легке тілесне ушкодження.
Крім того, ОСОБА_2, 03.11.2013 року, приблизно о 14.20 год., знаходячись в приміщенні коридору житлового будинку своєї дружини ОСОБА_1, що розміщене в с. Коболчин Сокирянського району, розпочав із останньою сварку, що виникла у зв'язку із сімейними непорозуміннями побутового характеру. Далі, ОСОБА_2, на грунті раптово виниклих неприязних відносин із ОСОБА_1, переслідуючи мету залякати останню, взяв у руки належний йому господарський молоток, що знаходився в коридорі, після чого штовхнув ОСОБА_1 рукою до дерев'яної шафи та діючи умисно та протиправно, з метою вчинити погрозу вбивством, ОСОБА_2, в словесній формі, почав залякувати ОСОБА_1, погрожуючи їй позбавленням життя, а також, щоб показати реальність своєї погрози вбивством, ОСОБА_2 тримаючи в руках вказаний господарський молоток, з метою продемонструвати справжність своїх погроз, замахнувся ним над головою ОСОБА_1, продовжуючи при цьому словесно виражати свої наміри позбавити останню життя, що в поєднанні із раніше спричиненими легкими тілесними ушкодженнями, які передували даній події та підтверджуються висновком експерта № 1621 від 06.11.2013 року, стали достатньою підставою для потерпілої ОСОБА_1 побоюватися за своє життя та сприйняти дану погрозу вбивством, як реальну.
Таким чином, своїми діями обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.129 КК України, тобто погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.
03.12.2013 року між потерпілою ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2 укладена угода про примирення, яку учасники процесу під час судового розгляду просили затвердити.
Згідно вказаної угоди обвинувачений ОСОБА_2 зобов'язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.
Крім цього, згідно вказаної угоди обвинувачений ОСОБА_2 погодився понести покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст.125 ч.1, 129 ч.1, із застосуванням ст.ст. 70 ч.1, 72 ч.3, 75, 76 КК України, у виді 1 року обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, з покладенням обов'язків, передбачених п.п.2,3 ч.1 ст.76 КК України та штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що еквівалентно сумі 510 гривень.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень щодо ОСОБА_1 визнав в повному обсязі та стверджував, що повністю розуміє свої права та характер підозри за ч.1 ст.125 та ч.1 ст.129 КК України, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди, а також наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст.473 КПК України, які йому роз'яснені судом.
Крім цього, обвинувачений ОСОБА_2 та потерпіла ОСОБА_1 вказували на те, що угода про примирення укладена між ними добровільно, без застосування будь - якого насильства, примусу чи погроз та не є наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Заслухавши думку учасників процесу з приводу затвердження угоди, вивчивши матеріали кримінального провадження, переконавшись у добровільності укладення угоди з боку обох її сторін, перевіривши угоду на відповідність вимогам ст.ст.471,473 КПК України та нормам КК України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відмови у її затвердженні.
Так, згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно до вимог п.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
При цьому, як передбачено ч.3 ст.469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження, за яке законом передбачене покарання у виді: штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот годин, або виправні роботи до одного року. Також, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.129 КК України, тобто погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, за який законом передбачено покарання у виді: арешту на строк до шести місяців або обмеження волі на строк до двох років.
Згідно ч.2 ст.12 КК України, кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.125, ч.1 ст.129 КК України, відносяться до категорії злочинів невеликої тяжкості.
Судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_2 цілком розуміє права, визначені п.1 ч.5 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.1 ст.473 КПК України, характер підозри, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про можливість затвердження угоди про примирення між потерпілою та обвинуваченим, з ухваленням відносно ОСОБА_2 обвинувального вироку та призначенням йому узгодженого сторонами покарання.
Речовий доказ - господарський молоток, належний обвинуваченому, як знаряддя злочину, у відповідності до вимог п.1 ч.9 ст.100 КПК України слід конфіскувати (а.с.24-27).
Оскільки процесуальні витрати по даному провадженню відсутні, суд не вирішує питання про них в даному вироку.
Керуючись ст.ст.368-371, 374, 474-476 КПК України, суд,-
Затвердити угоду про примирення від 03.12.2013 року по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013270140000593 від 03.12.2013 року, яка укладена між потерпілою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та обвинуваченим ОСОБА_2.
Визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.125 ч.1, 129 ч.1 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами кримінального провадження покарання:
· за ст. 125 ч.1 КК України - штраф у розмірі 30 (тридцять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) гривень;
· за ст. 129 ч.1 КК України - 1 (один) рік обмеження волі.
На підставі ст.70 ч.1 КК України, за сукупністю злочинів, з урахуванням вимог ст.72 ч.3 КК України ОСОБА_2 призначити остаточне покарання - 1 (один) рік обмеження волі та штраф у розмірі 30 (тридцять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) гривень.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, якщо він протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно ст. 76 ч.1 п.п. 2, 3 КК України зобов'язати ОСОБА_2: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.
Речовий доказ - господарський молоток, належний обвинуваченому ОСОБА_2, який передано йому на зберігання - конфіскувати.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Чернівецької області шляхом подачі апеляційної скарги через Сокирянський районний суд протягом 30-ти діб з дня його проголошення.
Суддя Сокирянського районного
суду Чернівецької області Г.О.Римлянська.