Справа №242/3056/13-ц
Провадження №2/242/924/13
26 листопада 2013 року Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Ясинського О. В., при секретарі Нарижній О.Г., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3., представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 5 приміщення Селидівського міського суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виселення з житлового приміщення та зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна, визнання права власності на житло та зобов'язання на реєстрацію в квартирі, -
Позивач 04.07.2013 року звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3, в якому зазначила, що їй на підставі договору купівлі-продажу від 20.09.2012 р. належить квартира за адресою АДРЕСА_1, в зазначеній квартирі крім неї ніхто не зареєстрований. 20.12.2011 р. вона розірвала шлюб з відповідачем та почали мешкати окремо, але відповідач залишився мешкати в її вищезазначеній квартирі. На її вимоги виїхати ОСОБА_3 з зазначеної квартири відмовився виїжджати добровільно. ОСОБА_3 в період мешкання в зазначеній квартирі була влаштована пожежа, також ним ніколи в період мешкання не сплачувались комунальні послуги, в результаті чого утворилась заборгованість за комунальні послуги. Відповідач веде оморальний образ життя. Відповідач самовільно зайняв жиле приміщення та добровільно виселитися не бажає. Просить суд виселити ОСОБА_3 з незаконно займаної ним квартири, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, та стягнути з нього понесені нею судові витрати.
ОСОБА_3 пред'явив зустрічний позов про розподіл спільного майна, визнання права власності на житло та зобов'язання на реєстрацію в квартирі в якому вказав, що з 2005 р. він фактично перебував в шлюбних відносинах з ОСОБА_1 та з цього часу вони почали мешкати в квартирі за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується актом про проживання. Між ним 27.06.2009 р. було зареєстровано шлюб. 07.12.2011 р. між ними було розірвано шлюб за ініціативою позивача за первинним позовом, про що йому стало відомо зі слів ОСОБА_1 До розірвання шлюбу вони вели спільне господарство, з ОСОБА_1, тобто він надавав частину грошей на придбання квартири за адресою АДРЕСА_1. Він не заперечував проти оформлення квартири на ОСОБА_1, йому не було відомо те, що договір купівлі-продажу було оформлено після розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_1 Фактично їх шлюбні відносини тривали до листопада 2012 р. Він зареєструватися за зазначеною адресою не може так як заперечує ОСОБА_1 Вважає, що зазначена квартира була придбана на спільні кошти та в період шлюбних відносин. Він проводив оплату комунальних послуг шляхом передачі грошей ОСОБА_1 та також оплачував самостійно послуги електропостачання. Комунальні послуги він оплачував тільки за себе, так як за ОСОБА_1 він оплачувати комунальні послуги не взмозі в зв'язку з тяжким матеріальним становищем. Просить суд визнати квартиру за адресою АДРЕСА_1 спільною власністю між ним та ОСОБА_1 Розподілити зазначену квартиру між ним та ОСОБА_1 та визнати за ним ? частину зазначеної квартири з дозволом на реєстрацію.
Позивач за первісним позовом та її представник у судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні. Також заперечувала проти задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3
Відповідач за первісним позовом та його представник у судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог та просив суд задовольнити його зустрічний позов в повному обсязі.
Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та наполягав на задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_3
Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_3 є її братом, він знаходився у шлюбі з ОСОБА_1 з 2009 р., з 2005 р. він мешкав в спірній квартирі з ОСОБА_1 та з листопада 2012 р. спільно не мешкають. ОСОБА_3 ніде не зареєстрований та не має житлового приміщення.
Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що йому відомо, що спірну квартиру позивач ОСОБА_1 придбала в серпні 2005 році, вона брала у нього кошти в борг на придбання квартири, які вже йому повернула. Також йому відомо, що відповідач ОСОБА_3 мешкає зараз у спірній квартирі, а позивач ОСОБА_1 мешкає у подруги.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що спірну квартиру ОСОБА_1 придбала за власні кошти, які їй досталися у спадок, також вона теж дала в борг ОСОБА_1 кошти для придбання спірної квартири. Також їй відомо, що зазначену квартиру вона придбала в 2012 р. В теперішній час ОСОБА_1 мешкає у неї, так як в спірній квартирі мешкає ОСОБА_3, який добровільно не хоче виїжджати з зазначеної квартири. Вона була в спірній квартирі, коли там відбулася пожежа з вини ОСОБА_3 Комунальні послуги за спірну квартиру сплачує ОСОБА_1
Суд вислухавши пояснення позивача за первісним позовом, представника позивача за первісним позовом, відповідача за первісним позовом, представника відповідача за первісним позовом, свідків, дослідивши матеріали справ, вивчивши законодавство, що регулює спірні правовідносини встановив наступне.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 27.06.2009 р. було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 27.06.2009 р. актовий запис №37 (а.с.5).
Згідно заочного рішення від 07.12.2011 р. яке набрало чинності 20.12.2011 р., було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.6).
Згідно договору купівлі продажу квартири від 20.09.2012 р. виданого державним нотаріусом Другої Селидівської нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за №1058, ОСОБА_1 придбала квартиру за адресою АДРЕСА_1, 20.09.2012р. Тобто зазначена квартира була придбана ОСОБА_1 не в період перебування в шлюбі з ОСОБА_3 (а.с.7).
Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном , на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно довідки КП «ЖКС м. Гірник» №1310 за адресою АДРЕСА_1, зареєстровані особи є ОСОБА_1 (а.с.13).
Згідно акту обстеження виданого Гірницькою міською радою від 02.10.2012 р., при обстежені квартири за адресою АДРЕСА_1, встановлено, що в даній квартирі без реєстрації мешкає ОСОБА_3
Згідно з ч.1 ст. 109 ЖК України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, встановлених законом. Виселення проводиться добровільно, або в судовому порядку.
Згідно зі ст.116 ЖК України особи, які самовільно зайняли житлове приміщення мають бути виселенні без надання іншого житлового приміщення.
В судовому засіданні встановлено, що квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить позивачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 20.09.2012 року (а. с. 7). Відповідач ОСОБА_3 вселився у вказану квартиру без згоди позивача, в зазначеній квартирі не зареєстрований, такі обставини позбавляють ОСОБА_1 можливості користуватися належним на праві власності житлом за своїм розсудом.
Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
В судовому засіданні встановлено, що позивач за первісним позовом є єдиним власником квартири, а відповідач за первісним позовом мешкає в ній не маючи на це законних підстав, в зв'язку з чим, підлягає виселенню з спірної квартири без надання іншого жилого приміщення.
Згідно зі ст.79 ЦПК України до судових витрат належать судовий збір.
Згідно зі ст.88 ЦПК України якщо стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Згідно квитанції від 27.06.2013 р. ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 114,71 грн.
Щодо позовних вимог відповідача за первісним позовом, суд вважає що зустрічний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності із статтею 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана доказати ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень.
Право спільної сумісної власності подружжя врегульовано главою 8 СК України.
Так, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, згідно зі ст.. 60 СК України.
Дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності ч.1 ст. 69 СК України.
Відповідно до ст.368 ч.3 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте за спільні кошти членів сім'ї їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлене договором.
Зважаючи на обставини справи та зазначені норми закону, суд приходить до висновку, що квартира розташовані за адресою Донецька область АДРЕСА_1 не є об'єктом спільної сумісної власності сторін, та не підлягає поділу між ними. Так як спірна квартира була придбана ОСОБА_1 20.09.2012 р., згідно договору купівлі-продажу квартири від 20.09.2012 р. (а.с.7), а шлюб між сторонами по справі було розірвано 07.12.2011 р., згідно рішення Селидівського міського суду Донецької області від 07.12.2011 р. (а.с.6). Тобто на момент придбання квартири ОСОБА_1, вона не знаходилась у шлюбним відносинах з ОСОБА_3 та спірне майно не було набуте за час шлюбу та не належить сторонам на праві спільної сумісної власності.
Посилання відповідача за первісним позовом у зустрічному позові на те, що ним були надані кошти на придбання спірної квартири, суд не може прийняти до уваги, так як зазначене не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні.
На підставі викладеного суд вважає, що у задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_3 слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виселення з житлового приміщення - задовольнити.
Виселити, без надання іншого житлового приміщення з квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна, визнання права власності на житло та зобов'язання на реєстрацію в кварти - відмовити в повному обсязі
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя