Номер справи 623/4324/13-к
Номер провадження 1-кп/623/290/2013
2.12.2013 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:
головуючий суддя - Герцова О.М.
секретар - Бобриш М.С.
з участю прокурора Лапіна І.О.
потерпілого ОСОБА_1
обвинуваченого ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Куньє, Ізюмського району, Харківської області, громадянина України, раніше не судимого, не одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, і.н. НОМЕР_1
у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України,
відповідно до обвинувального акту від 29.10.2013 р., обвинувачений ОСОБА_2, 25 жовтня 2013 року, приблизно о 1 годині, знаходячись в домоволодінні АДРЕСА_1, в стані алкогольного сп'яніння, діючи з корисливих мотивів та з метою заволодіння чужим майном, таємно викрав мобільний телефон «NOKIA Х-2-02», вартістю 350 грн., що належав його знайомому ОСОБА_1, чим потерпілому завдав матеріального збитку на вищевказану суму.
Вказані дії органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна.
8 листопада 2013 року під час досудового розслідування між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2 було досягнуто угоди про примирення.
Згідно з умовами вказаної угоди обвинувачений ОСОБА_2 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні та зобов'язується у подальшому сприяти у припиненні інших відомих йому подібних кримінальних правопорушень.
На час укладання угоди претензій матеріального та морального характеру від потерпілого до обвинуваченого немає.
Сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_2 за ч.1 ст. 185 КК України у вигляді штрафу у розмірі 850 грн.
Обвинувачений ОСОБА_2 розуміє, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердженням зазначеної угоди є:
- для підозрюваного - обмеженням права на оскарження вироку згідно ст. 394 і ст. 424 КПК України.
- для потерпілого - обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.
Обвинувачений ОСОБА_2 розуміє, що виконання зобов'язань іншою стороною в рамках цієї угоди цілком залежить від дотримання ним закону і будь-якого положення складеної угоди.
Обвинувачений ОСОБА_2 розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України.
Під час досудового розслідування витрат на проведення експертиз та інших слідчих дій не було.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для затвердження угоди про визнання винуватості суд виходить з наступного.
Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст.468, ст.469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення може бути укладена угода між потерпілим та обвинуваченим.
Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні угоди про примирення дотримані вимоги КК України та КПК України, просить угоду затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_2 узгоджене в угоді покарання.
Потерпілий ОСОБА_1 та обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні також просили зазначену угоду затвердити та призначити узгоджене ними покарання для обвинуваченого та при цьому останній беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України в обсязі підозри та дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання.
Кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_2 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до середньої тяжкості. Покарання, узгоджене сторонами угоди, відповідає санкції, яка передбачена ч.1 ст.185 КК України.
Судом встановлено, що укладення угоди сторонами кримінального провадження є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачений та потерпілий повністю усвідомлюють зміст укладеної угоди про примирення, характер обвинувачення, цілком розуміють свої права, визначені п. 1 ч. 5 ст.474 КПК України, а також наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди, передбачені ст.. 476 КПК України.
Враховуючи викладене, оскільки умови угоди відповідають вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, суд, враховуючи заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов до висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про примирення.
Судові витрати відсутні.
Цивільний позов не пред'являвся
Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 377, 475 КПК України суд, -
затвердити угоду від 8 листопада 2013 року про примирення, укладену між ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2
ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України та призначити узгоджене сторонами угоди про примирення покарання у вигляді 850 грн. штрафу.
Роз'яснити ОСОБА_2, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.
Речові докази повернуті власнику вважати повернутими.
Запобіжний захід - не обирався.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Суддя Ізюмського міськрайонного суду О.М. Герцов