79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"26" листопада 2013 р. Справа № 914/1295/13
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Юрченка Я.О.
суддів: Давид Л.Л.
Данко Л.С.
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Львівський
науково-дослідний радіотехнічний інститут", м.Львів
на рішення господарського суду Львівської області від 30.05.2013 року
у справі №914/1295/13
за позовом: Львівського міського комунального підприємства
"Львівводоканал", м.Львів
до відповідача: Державного підприємства "Львівський науково-дослідний
радіотехнічний інститут", м.Львів
за участю Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері
про стягнення заборгованості в сумі 194 151,33 грн.
за участю представників:
від прокуратури: не з'явилися;
від позивача: Сорока Д.М.;
Бегей Н.В.;
від відповідача: Козак А.І. ;
Лаптєв С.В.;
Рішенням господарського суду Львівської області від 30.05.2013 року у справі №914/1295/13 (суддя Яворський Б.І.) позов задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут" на користь Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" 190 008,16 грн. боргу, 3 451,84 грн. пені, 690,89 грн. трьох відсотків річних та 3 883,02 грн. - судового збору.
Відповідач - Державне підприємство "Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут" не погоджуючись із прийнятим рішенням подало апеляційну скаргу, в якій (з урахування додаткових пояснень) просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, оскільки, вважає, оскаржуване рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги зазначає, зокрема, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами обставини, покладені в основу заявлених позовних вимог у даній справі. Вказує, що в порушення приписів ст. ст. 40-42 ГПК України, місцевим господарським судом необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи у даній праві та вважає, що всупереч вимог ст.43 ГПК України, суд першої інстанції допустив неповне з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення даної справи.
Позивач - Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал» не погоджуючись із вимогами апеляційної скарги подало заперечення на неї, в яких (з урахуванням додаткових пояснень) покликаючись зокрема, на акт №21110181 від 18.10.2012 року, акт №2691 від 18.01.2013 року, договір №200284 від 05.06.1998 року, розрахунок розміру заборгованості за водоспоживання відповідача та податкові накладні, зазначає про безпідставність доводів апеляційної скарги. Також зазначає, що на вимогу суду позивачем надано належні докази якості пломб, а клопотання відповідача, подане в суді першої інстанції про призначення судової експертизи вважає таким, що спрямоване на затягування судового процесу. При цьому, покликаючись на п.5.18 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України зазначає, що споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з'єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування.
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів Юрченка Я.О. (головуючий), Матущака О.І., Гриців В.М., визнав подані матеріали достатніми та ухвалою від 14.06.2013 року призначив до розгляду в судовому засіданні на 16.07.2013 р.
Розпорядженням в. о. голови суду від 15.07.2013 року в склад колегії для розгляду даної справи, замість суддів Гриців В.М. та Матущака О.І., введено суддів Давид Л.Л. та Данко Л.С.
16.07.2013 року старший прокурор Львівської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону, керуючись ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру", подав заяву про вступ у розгляд справи №914/1295/13 на стороні відповідача - Державного підприємства "Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут".
30.07.2013 року старший прокурор Львівської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону подав суду письмові пояснення, в яких зазначає, що 18.10.2012 року представниками позивача на території апелянта опломбовано основну засувку та засувки лічильників. 15.11.2012 у зв'язку із розривом системи водопостачання на території апелянта та неможливістю ліквідувати такого розриву, представниками позивача перекрито основну засувку на вул.Тролейбусній, про що складено відповідний акт. Крім того, зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які підтверджують факт безоблікового споживання води відповідачем з центрального комунального водопроводу. Відтак, прокурор підтримує вимоги апеляційної скарги відповідача.
В судовому засіданні 16.07.2013 року, 30.07.2013 року оголошувалась перерва.
З підстав, визначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 20.08.2013 року, провадження у справі №914/1295/13 зупинено на час проведення експертизи та отримання висновку експерта. 08.11.2013 року на адресу суду надійшли висновок №2936 судово-трасологічної експертизи по праві №914/1295/13 від 31.10.2013 року, матеріали справи №914/1295/13 на 210 -ти аркушах та дві пломби - об'єкти дослідження типу "Блок" №ЛВКВ 0001015, №ЛВКВ 0001017.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 року провадження у справі №914/1295/13 поновлено, апеляційну скаргу призначено до розгляду до судовому засіданні на 26.11.2013 року.
26.11.2013 року на адресу суду поступило клопотання від позивача про призначення у справі №914/1295/13 повторної судової експертизи. Подане клопотання обґрунтоване, зокрема тим, що на думку позивача висновок №2936 від 31.10.2013 року є необґрунтованим та таким, що суперечить, висновку №2523 від 04.08.2004 року, листу №39 від 21.11.2013 року ДП «Львівенергоком» ВАТ «Львівобленерго». У поданому клопотанні також зазначено, що 21.08.2013 року (після призначення судової експертизи відповідно до ухвали суду від 20.08.2013 року) ЛМКП «Львівводоканал» було подано клопотання, в якому запропоновано перелік питань, які на думку останнього було доцільно поставити на вирішення експерта, яке не було враховано судом при призначенні експертизи. Враховуючи викладене, позивач просить призначити у справі №914/1295/13 повторну експертизу, проведення якої доручити іншій експертній установі.
Розглянувши вищевказане клопотання за вих.№14/1-6088 від 25.11.2013 року, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, враховуючи наступне.
Згідно із приписами ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.
Пунктом 2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» передбачено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Не може розглядатись як судова експертиза у розумінні статті 1 Закону та статті 41 ГПК дане вченими тлумачення законодавчих актів, пов'язане з наявністю у цих актах неясностей, неузгодженостей, суперечностей чи інших недоліків. Документ, виданий за результатами тлумачення вченими правової норми, доказового значення не має і посилатись на нього в обґрунтування рішення не можна.
Так само не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, - навіть якщо відповідний документ має назву "висновок судового експерта" або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи.
Таким чином, висновок №2523 спеціалістів-трасологів з дослідження пломб від 04.08.2004 року, складений спеціалістами Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз на підставі листа №47 від 26.07.2004 року директора ТзОВ «Виробничо-торгівельна група «Ресурс», за своїм правовим статусом не може розцінюватись як висновок судового експерта. Крім того, пломба пластмасова охоронна номерна «БЛОК» виробництва ДП «Львівенергоком» ПАТ «Львівобленерго» ЛВКВ 000 1015 не була об'єктом дослідження, за результатами якого складений висновок №2523 спеціалістів-трасологів з дослідження пломб від 04.08.2004 року.
Колегією суддів проаналізовано лист №39 від 21.11.2013 року ДП «Львівенергоком» ВАТ «Львівобленерго» та встановлено, що такий не може розцінюватись як доказ, що спростовує, заперечує та/або ставить під сумнів обставини, встановлені в ході експертного дослідження відповідно до висновку судово-трасологічної експертизи №2936 від 31.10.2013 року, оскільки, вищевказаний лист складений директором названого підприємства - Е.Морозовим у відповідь на запит позивача, здійснений у позасудовому порядку. Відомості, зазначені у даному листі не підтверджені документально та не ґрунтуються на результатах дослідження пломби пластмасової охоронної номерної «БЛОК» виробництва ДП «Львівенергоком» ПАТ «Львівобленерго» ЛВКВ 000 1015.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.08.2013 року, призначено у справі №914/1295/13 судову експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експертизи поставлено наступне питання: «Внаслідок впливу яких факторів відбулось пошкодження пломби пластмасової охоронної «БЛОК» виробництва ДП «Львівенергоком» ПАТ «Львівобленерго» ЛВКВ 000 1015?».
На виконання вимог ухвали суду від 20.08.2013 року, з арезультатами проведеного дослідження складено висновок судово-трасологічної експертизи №2936 по справі №914/1295/13 від 31.10.2013 року, в якому вказано, що пломба типу «БЛОК» №ЛВКВ 000 1015 вскриттю та повторному навішуванню не піддавалась, оскільки запірні елементи даної пломби не пошкоджені, а частини розділеної перемички на якорі та корпусі пломби складали раніше одне ціле.
Пошкодження досліджуваної пломби типу «БЛОК» №ЛВКВ 000 1015, у вигляді розділення на фрагменти перемички між якорем та корпусом, могло відбутись в процесі експлуатації внаслідок розвитку втомних тріщин у місці згину, від концентраторів напружень в матеріалі перемички (зароджених в зоні стиску), а також, додатково, під дією факторів впливу зовнішнього середовища (зміни тиску повітря, вологості та температури та ін.).
Отже, відсутні підстави стверджувати про те, що висновок №2936 судово-трасологічної експертизи №2936 по справі №914/1295/13 від 31.10.2013 року є таким, що суперечить матеріалам справи або необґрунтованим, оскільки, такий складений на вимогу суду та на підставі обставин, встановлених в ході проведеного дослідження.
Так, частинами третьою і четвертою статті 42 ГПК передбачено право господарського суду призначити додаткову або повторну судову експертизу.
Пунктом 15.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» визначено зокрема, що повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам).
Виходячи із змісту ст.ст.42,43 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до абз.4 п.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» за наявності в одній і тій же справі протилежних за змістом висновків як спеціаліста, так і судового експерта, їх оцінка здійснюється за правилами статей 42, 43 ГПК з наданням у зазначеному випадку переваги висновкові судового експерта.
Враховуючи викладене, підстави для призначення повторної судової експертизи у даній справі, не встановлено, а подане позивачем клопотання задоволенню не підлягає.
Прокурор в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча, належним чином повідомлявся про час і місце розгляду даної справи. Враховуючи те, що явка прокурора в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної карги за його відсутності, оскільки, наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Представники сторін в судовому засіданні підтримали вимоги та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї відповідно (з урахуванням додаткових пояснень).
Розглянувши апеляційну скаргу та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегією суддів Львівського апеляційного господарського суду встановлено наступне.
05.06.1998 року між Львівським міським комунальним підприємством «Львівводоканал» (ЛЬВІВВОДОКАНАЛ) та Львівським науково-дослідним радіотехнічним інститутом (АБОНЕНТ) укладено договір №200284 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізаційної мережі (далі - договір). Згідно з умовами якого, ЛЬВІВВОДОКАНАЛ надає послуги у забезпеченні питною водою та прийманні стічних вод, а АБОНЕНТ користується послугами: здійснює відбір води з водопроводу, скид стоків у каналізацію і сплачує вартість наданих послуг на умовах, які визначені цим договором та чинним законодавством України, зокрема: «Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України» (надалі Правила), «Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення» (надалі Правила експлуатації) (п.1.1. договору).
Відповідно до п.2.1.1 ЛЬВІВВОДОКАНАЛ зобов'язався забезпечити постачання питної води, яка відповідає чинному стандартові або дозволу Держстандарту України та Міністерства охорони здоров'я України на відхилення від стандарту, а також приймання стічних вод (в т.ч. дощових) у яких не перевищено гранично допустимі концентрації шкідливих речовин, в об'ємі встановлених лімітів.
Відповідно до п.2.2.4 АБОНЕНТ зобов'язався оплачувати вартість наданих ЛЬВІВВОДОКАНАЛом послуг за чинними тарифами. (В разі зміни тарифів - плата за послуги здійснюється відповідно до нових тарифів, без зміни інших умов договору).
Розділом 3 договору сторони визначили порядок обліку та розрахунків.
Кількість води, що використовується АБОНЕНТом визначається за показами водолічильників, встановлених згідно з вимогами Правил і зареєстрованих ЛЬВІВВОДОКАНАЛом. Кількість стічних вод (у тім числі дощових) з території АБОНЕНТа визначається згідно з Правилами. Якщо лічильники тимчасово зняті ЛЬВІВВОДОКАНАЛом, чи вони вийшли з ладу не з вини АБОНЕНТа, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою протягом останніх двох розрахункових місяців, визначеною за показами лічильників. Такий порядок зберігається до встановлення нового лічильника і перерахунок за даний час не проводиться. Якщо водолічильник відсутній, кількість використаної води визначається згідно з Правилами (п.п.3.1.-3.3 договору).
Відповідно до п.3.5 договору оплата за послуги водопостачання та водовідведення проводиться АБОНЕНТом відповідно до діючих тарифів шляхом перерахування на рахунок ЛЬВІВВОДОКАНАЛу коштів до 25 числа поточного місяця. При цьому, у першу чергу, погашається заборгованість АБОНЕНТа.
Вищевказаний договір, підписаний уповноваженими представниками сторін та кріплений відповідними печатками є чинним, що не заперечується сторонами.
В силу вимог ст.ст.11, 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою виникнення господарських зобов'язань, які мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ст.193 ГК України), і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, п.7 ст.193 ГК України). Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
18.01.2013 року при перевірці стану систем водопроводу та каналізації відповідача, інженером відділу контролю та контролером (представники позивача) складено акт №2691 в якому зазначено, зокрема, що водопостачання АБОНЕНТа з міського водопроводу було припинено. В приміщенні насосної на водопроводі на вхідній засувці ду 100 порушена пломба ЛВКВ 000 1015 (тріснута дужка затріска пломби), якою була запломбована засувка в закритому стані. Додатково накладені наклейки №043 305 та №043 306 відповідно на пломбу ЛВКВ 000 1015 та на шток штурвалу засувки. Вищевказаний акт, для передачі керівництву, під розписку отримав сантехнік Марко А.Д.
Враховуючи викладене, керуючись нормами п.3.3. Правил листування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженого Наказом Мінжитлокомунгоспу №190 від 27.06.2008 року, позивачем здійснено нарахування за послуги водопостачання та водовідведення, згідно з яким загальна сума заборгованості відповідача перед позивача станом на 01.03.2013 року становить 190 008,16 грн. На підставі п.4.2 договору позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 3 451,84 грн.
За таких обставин, 03.04.2013 року позивач звернувся з позовом у даній справі про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 190 008,16 грн., пені в сумі 3451,84 грн., 3 % - 691,33 грн.
30.05.2013 року господарський суд Львівської області дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та прийняв рішення про задоволення позову частково, стягнувши з відповідача заборгованість в сумі 190 008,16 грн., пеню в сумі 3 451,84 грн., три відсотки річних в сумі 690,89 грн. Однак, колегія суддів з таким висновком місцевого господарського суду не погоджується, враховуючи наступне.
Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Аналізом матеріалів справи встановлено, що предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, на підставі договору, укладеного між сторонами.
Із змісту конкретизованого розрахунку суми основного боргу, покладеного в основу обґрунтування розміру позовних вимог, вбачається, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 190 008,16 грн., обчислена, виходячи з розміру наданих послуг за період з серпня 2012 року по лютий 2013 року включно, а саме: за серпень 2012 року - 10 526,36 грн., за вересень 2012 року - 9 637,80 грн., за жовтень 2012 року - 11 417,00 грн., за листопад 2012 року - 4789,60 грн., за грудень 2012 року - 7149,40 грн., за січень 2013 року - 154 346,36 грн., за лютий 2013 року - 7864,16 грн. Загальна сума заборгованості, визначена позивачем з урахування часткових проплат.
Проте, з'ясуванням документальних доказів у справі, колегією суддів встановлено, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в розмірі заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
26.09.2012 року позивачем складено акт попередження №211/1-34 від 26.09.2012 року, в якому зазначено, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги на підставі договору №200284 станом на 05.09.2012 року складає 3 478,88 грн. В цьому ж акті, заявлено вимогу ліквідувати вказану заборгованість в триденний термін та попереджено про наслідки невиконання такої вимоги у вигляді припинення подачі води з мережі міського водопроводу. Названий акт, отриманий сантехніком Марко А.Д 26.09.2012 року.
18.10.2012 року представниками сторін складено акт №21110181 про припинення водопостачання АБОНЕНТу - Львівському науково-дослідному радіотехнічному інституту, у зв'язку із заборгованістю в сумі 13 116,68 грн. станом на 01.10.2012 року. В цьому ж акті зазначено, зокрема, що запломбовано в закритому стані дві засувки діаметром 100 мм: одну - на вході водопроводу, другу - перед водолічильником (показник 03773 м.куб., інший - 079362 м.куб.). Встановлено пломби на засувках ЛВКВ 0001015, ЛВКВ 0001017. Попереджено АБОНЕНТа про відповідальність останнього за цілісність засувок і пломб. Даний акт отриманий уповноваженим представником відповідача 18.10.12 року.
Отже, водопостачання відповідача припинено 18.10.2012 року, шляхом опломбування основної засувки, яка знаходиться на вході у внутрішню водопровідну мережу та засувки перед лічильниками, які розташовані позаду основної засувки (схема вузла обліку споживання води відповідача - а.с.198).
Колегією суддів досліджено лист за вих.№1-14/05/13 від 14.05.2013 року, наданий ДП ХРТ «Текстиль», із змісту якого вбачається, що 15.11.2012 року персоналом ЛМКП «Львівводоканал» перекрито засувки діаметром 150 мм в колодязі по вул.Тролейбусна внаслідок аварії на водогоні ДП ЛНДРТІ (відповідача), що призвело до припинення водопостачання ДП ХРТ «Текстиль». З метою відновлення водопостачання названого підприємства, на підставі проведеної домовленості, 17.11.2012 року були проведені ремонтні роботи по влаштуванню додаткової засувки діаметром 150 мм на території ДП ХРТ «Текстиль». Змонтована засувка змонтована та закрита. Факт виконання вказаних робіт підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2012 року (форма КБ-2в), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2012 року (форма КБ-3), які 30.11.2012 року підписані представниками позивача, ДП ХРТ «Текстиль» та скріплені відповідними печатками.
Таким чином, 15.11.2012 року, відбулась аварія (розрив системи водопостачання) на території відповідача. З огляду на неможливість ліквідувати наслідки аварії, 17.11.2012 року позивачем встановлено та перекрито додаткову засувку перед аварійною ділянкою відповідача. Внаслідок встановлення додаткової засувки було перекрито водопостачання на водопровідному вводі, шляхом встановлення земляної засувки, перед входом у насосну станцію відповідача, в приміщенні якої 18.10.2012 року було опломбовано основну засувку та засувки перед лічильниками (схема перебудови ввідного водогону на території ДП ЛНДРТІ та ДП ХРТ «Текстиль» - а.с.112).
Наведене, зокрема, факт перекриття 15.11.2012 року ЛМКП «Львівводоканал» засувки діаметром 150 мм в колодязі по вул.Тролейбусна внаслідок аварії на водогоні ДП ЛНДРТІ (відповідача), що призвело до припинення водопостачання останнього та ДП ХРТ «Текстиль» не заперечується позивачем та підтверджується письмовими поясненнями прокурора №5/2453 вих-13 від 30.07.2013 року. Докази щодо пошкодження додаткової засувки в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що відсутні підстави стверджувати про споживання відповідачем наданих позивачем послуг за період з 18.10.2012 року по 15.11.2012 року, що не взято до уваги місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення. А відтак, позовні вимоги в розмірі вартості послуг, нарахованих позивачем за вказаний період є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи. Тому, підстави для задоволення таких вимог відсутні.
На підставі акта від 18.01.2013 року №2691, керуючись п.п.3.3., 5.18 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, від 27.06.2008, № 190 (далі - Правила), позивачем проведено розрахунок витрат води та нараховано відповідачу за січень 2013 року 154 346,36 грн. (згідно доданого розрахунку).
Проте, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за вказаний період та у зазначеному розмірі є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Відповідно до п. 3.1. Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку, що також визначено умовами п.3.1 договору.
Пунктом 3.2. Правил визначено, що водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.
У відповідності до приписів п.п.3.3.,3.4 Правил у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.
Отже, для визнання водокористування безобліковим та відповідно здійснення розрахунку витрат води за вищевказаними правилами у спірний період, необхідно встановити, що споживач вчинив активні дії у вигляді самовільного приєднання до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.
Колегією суддів проаналізовано письмові пояснення сантехніка Марка А.Д. від 01.02.2013 року та встановлено, що такі не можуть вважатись як достовірний доказ, що спростовують обставини позовної заяви, оскільки, такі надані після складання акту та за відсутності представників відповідача.
Відповідно до п.п. 5.17,5.18 Правил у разі порушення цілісності пломб на засобах обліку, а також на їх з'єднувальних частинах, накладених представником виробника, виявлення фактів штучного впливу на роботу засобів обліку виробник має право вимагати від споживача проведення позачергової їх повірки до закінчення встановленого для них міжповірочного інтервалу з метою контролю правильності їх показів. У таких випадках позачергова повірка засобів обліку виконується за рахунок споживача. Споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з'єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування. Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника. У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3, 3.4 цих Правил.
Тобто, в силу наведених норм законодавства позивач був вправі вимагати, за рахунок відповідача, проведення позачергової повірки в даному випадку пломб, з метою встановлення факту протиправних дій відповідача. Однак, відповідач таким правом не скористався.
23.03.2013 року комісією в складі представників сторін складено акт №2699, в якому зазначено, що згідно з актом №21110181 від 18.10.2012 року, складеного представниками сторін на вхідній водопровідній засувці в закритому стані була накладена пломба ЛВКВ - 0001015 і попереджено про відповідальність за порушення цілісності водопроводу, пломб. Комісією встановлено, що на пломбі тріснута дужка затріски пломби (про було вказано в акті №2691 від 18.01.2013 року). В цьому ж акті, представники відповідача вказали свої зауваження, а саме: «дріт на засувці не пошкоджений, болти на засувці не порушені».
Тому, враховуючи обставини даної справи, пояснення прокурора та представників сторін Львівський апеляційний господарський суд ухвалою від 20.08.2013 року, призначив у даній справі судову експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експертизи поставлено наступне питання: «Внаслідок впливу яких факторів відбулось пошкодження пломби пластмасової охоронної «БЛОК» виробництва ДП «Львівенергоком» ПАТ «Львівобленерго» ЛВКВ 000 1015?».
На виконання вимог ухвали суду від 20.08.2013 року, судовими експертами складено висновок судово-трасологічної експертизи №2936 по справі №914/1295/13 від 31.10.2013 року, в якому вказано, що пломба типу «БЛОК» №ЛВКВ 000 1015 вскриттю та повторному навішуванню не піддавалась, оскільки запірні елементи даної пломби не пошкоджені, а частини розділеної перемички на якорі та корпусі пломби складали раніше одне ціле.
Пошкодження досліджуваної пломби типу «БЛОК» №ЛВКВ 000 1015, у вигляді розділення на фрагменти перемички між якорем та корпусом, могло відбутись в процесі експлуатації внаслідок розвитку втомних тріщин у місці згину, від концентраторів напружень в матеріалі перемички (зароджених в зоні стиску), а також, додатково, під дією факторів впливу зовнішнього середовища (зміни тиску повітря, вологості та температури та ін.).
За результатами проведеного на вимогу суду експертного дослідження, не встановлено факту пошкодження пломби пластмасової охоронної «БЛОК» виробництва ДП «Львівенергоком» ПАТ «Львівобленерго» ЛВКВ 000 1015, у вигляді розділення на фрагменти перемички між якорем та корпусом внаслідок впливу людського та/або механічного (з використанням будь-яких засобів або інструментів) факторів.
Поряд з цим, висновок №2523 спеціалістів-трасологів з дослідження пломб від 04.08.2004 року, складений спеціалістами Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз на підставі листа №47 від 26.07.2004 року директора ТзОВ «Виробничо-торгівельна група «Ресурс», за своїм правовим статусом не може розцінюватись як висновок судового експерта. Пломба пластмасова охоронна номерна «БЛОК» виробництва ДП «Львівенергоком» ПАТ «Львівобленерго» ЛВКВ 000 1015 не була об'єктом дослідження, за результатами якого складений висновок №2523 від 04.08.2004 року.
Колегією суддів проаналізовано також лист №39 від 21.11.2013 року ДП «Львівенергоком» ВАТ «Львівобленерго», що такий складений директором названого підприємства - Е.Морозовим у відповідь на запит позивача, здійснений у позасудовому порядку. Відомості, зазначені у даному листі не підтверджені документально та не ґрунтуються на результатах дослідження пломби пластмасової охоронної номерної «БЛОК» виробництва ДП «Львівенергоком» ПАТ «Львівобленерго» ЛВКВ 000 1015.
Тому, колегія суддів вважає безпідставними покликання позивача про суперечність висновку №2936 судово-трасологічної експертизи №2936 по справі №914/1295/13 від 31.10.2013 року матеріалам даної справи.
Наявні в матеріалах справи копії документів технічної документації на пломби пластмасові охоронні номерні «Блок», висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, протоколів випробування продукції, технічної експертизи наведеного не спростовують. Таким чином, відсутні підстави для здійснення перерахунку витрат води за січень 2013 року на підставі п.п.3.3., 3.4. Правил.
Більше того, колегією суддів встановлено, що в акті від 18.01.2013 року №2691 зафіксовано показник зареєстрованого в ЛМКП «Львівводоканал» водолічильника Metzon 50 №6903264 - 03773, метрологічна перевірка І кв.2012 р., пломба реєстрації водолічильника ЛВК - 0424981.
Аналогічний показник зафіксовано в акті від 18.10.2012 року №21110181.
Тобто, починаючи з 18.10.2012 року по 18.01.2013 року показники водолічильника, яким здійснються облік водоспоживання відповідачем, залишились незмінними. Отже, позивачем не доведено протиправних дій відповідача у вигляді самовільного приєднання до систем централізованого комунального водопостачання та самовільного користування ними. Докази, що спростовують викладене в матеріалах справи відсутні.
Доводи позивача про те, що відповідач визнає суму заборгованості в розмірі 36 472,68 грн. не розцінюються колегією суддів як такі, що мають значення для даної справи, оскільки не відповідають вимогам чинного законодавства.
Відповідно до статті 43 ГПК України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
В матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків сторін станом на 01.03.2013 року. Із змісту цього акту вбачається, що за даними відповідача заборгованість перед позивачем по договору №200284 від 05.06.1998 року становить 45577,16 грн., а за даними позивача - 191 226,58 грн. В даному акті не визначено період виникнення заборгованості, вказані сторонами відомості щодо розміру заборгованості є відмінними.
Окрім того, акт звірки розрахунків не є первинним документом та не відображає безпосередньо господарські операції та не підтверджує факт їх здійснення Підписання сторонами акту звірки взаєморозрахунків не підтверджує існування чи відсутність будь-яких зобовязань сторін по договору та не є дією, спрямованою на настання певних юридичних наслідків, а тому підстави для його застосування до спірних правовідносин відсутні. Наведене також узгоджується із правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові від 24.05.2011 року у справі № 11/85.
Тому, вищевказаний акт не розцінюється колегією суддів як доказ, що підтверджує наявність заборгованості відповідача перед позивачем.
З підстав невідповідності матеріалам справи, колегія суддів вважає неналежними доказами копії рахунків на оплату послуг, які долучені позивачем (а.с. 128).
У відповідності до п.п. 201.1, 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З наведеного вбачається, що податкова накладна складається саме платником податку - продавцем товарів/послуг на підставі власних бухгалтерських документів. Враховуючи вищенаведені обставини даної справи, колегія суддів вважає, що копії податкових накладних які містяться в матеріалах справи не можуть вважатись належними доказами, які підтверджують обставини, покладені в основу заявленим позовних вимог, оскільки, такі суперечать матеріалам справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за водокористування за період з листопада 2012 року по лютий 2013 року включно в сумі 174 149,52 грн. (за листопад 2012 року 4789,60 грн. + за грудень 2012 року 7149,40 грн.+січень 2013 року 154346,96 грн. + за лютий 2013 року 7864,16 грн.) задоволенню не підлягають.
Більше того, доводи позивача про часткове визнання відповідачем заборгованості у вигляді здійснення оплати в сумі 8675,04 грн., спростовуються платіжними доручення долученими самим позивачем, із змісту яких вбачається, що платником в таких зазначено «ТзОВ «ІТС-Україна» (а.с. 70-71).
Разом з тим, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 13116,68 грн. не можуть бути задоволені оскільки, в матеріалах справи відсутні, а позивачем суду не подано належні докази, зокрема, первинні бухгалтерські документи, які підтверджують наявність у відповідача вказаної заборгованості. Акт від 18.01.2013 року №2691 в силу вимог ст.ст. 34,36 ГПК України таким доказом не є.
Враховуючи те, що позивачем не доведено належними доказами наявності у відповідача заборгованості, яка є предметом стягнення у даній справі, відсутні підстави для стягнення з відповідача нарахованої пені та трьох відсотків річних.
Отже, з огляду на викладене вище, оцінивши обставини та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення господарського суду Львівської області від 30.05.2013 року у справі № 914/1295/13 скасувати та прийняти нове рішення: у позові відмовити.
На підставі ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 20.08.2013 року Державне підприємство "Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут" здійснило оплату судової експертизи в сумі 3 974,40 грн., що підтверджується листом №2936 від 31.10.2013 року Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Згідно із ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції та витрати по оплаті судової експертизи слід покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут", м.Львів задоволити.
2. Рішення господарського суду Львівської області від 30.05.2013 року у справі №914/1295/13 скасувати та прийняти нове рішення.
В позові відмовити.
3. Стягнути з Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" (код: 03348471; адреса: 79017, м.Львів, вул.Зелена, 64) на користь Державного підприємства "Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут" (код:14311429; адреса: 79060 м.Львів, вул.Наукова,7) 1980,34 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
4. Стягнути з Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" (код: 03348471; адреса: 79017, м.Львів, вул.Зелена, 64) на користь Державного підприємства "Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут" (код:14311429; адреса: 79060 м.Львів, вул.Наукова,7) судові витрати за проведення судової експертизи в сумі 3974,40 грн.
5. Доручити місцевому господарському суду видати відповідні накази.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
7. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.
Повний текст постанови складено 29.11.2013 року
Головуючий-суддя Юрченко Я.О.
Суддя Данко Л.С.
Суддя Давид Л.Л