79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"26" листопада 2013 р. Справа № 921/900/13-г/1
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого -судді Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Марко Р.І.,
при секретарі Томкевич Н.,
за участю представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: з'явився;
від третьої особи: не з'явився;
розглянув апеляційну скаргу Тернопільської комунальної лікарні №2, м.Тернопіль №1725 від 08.10.13 року,
на рішення господарського суду Тернопільської області від 23.09.2013 року,
суддя Чопко Ю.О.
у справі № 921/900/13-г/1
за позовом: Тернопільської комунальної лікарні №2, м.Тернопіль
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Тернопільської об'єднаної державної фінансової інспекції, м.Тернопіль
до відповідача Державного вищого навчального закладу "Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського", м.Тернопіль
про відшкодування витрат за комунальні послуги в сумі 241 491 грн. 42 коп.
рішенням господарського суду Тернопільської області від 23.09.2013 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Рішення суду мотивоване тим, що угода, яка діє між сторонами передбачає цивільно-правовий обов'язок позивача надати відповідачу в користування необхідні площі, при цьому, жодних застережень про оплату за таке користування чи оплату за комунальні послуги угодою не передбачено. Окрім цього, суд зазначив, що правовідносини сторін жодного відношення до бюджету не мають, оскільки вони засновані на юридичній рівності сторін, тобто є цивільно-правовими відносинами.
В апеляційній скарзі скаржник (позивач) просить рішення місцевого суду скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю і вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, апелюючи тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги рішення Тернопільської міської ради №125 від 25.01.2012 року «Про надання в оренду нежитлових приміщень Тернопільському державному медичному університету імені І.Я.Горбачевського», відповідно до якого доручено головному лікарю лікарні №2 укласти договір оренди та договір про відшкодування комунальних послуг.
Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом залишено поза увагою той факт, що відповідно до статуту лікарня №2 не є клінічним закладом, відповідно на неї не поширюється дія Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров'я.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що оплата комунальних та інших платежів, пов'язаних з утриманням матеріально-технічної бази Тернопільської комунальної міської лікарні №2 угодою про співробітництво не передбачена. Відносини щодо відшкодування вартості комунальних послуг за своєю природою є цивільними. З огляду на наведене, відповідач просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В поясненнях, наданих третьою особою, зазначено, що в порушення ч.2 ст.85 Бюджетного кодексу України лікарнею проведено видатки на оплату комунальних послуг по утриманню приміщень, переданих університету та видатків, пов'язаних з навчанням, на загальну суму 241 491,42 грн., чим завдано матеріальної шкоди бюджету міста Тернополя на вказану суму.
В судове засідання представник позивача та третьої особи не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, а тому суд розцінює їх неявку як без поважних причин та вважає за можливе розгляд справи провести за наявними в справі документами про права і обов'язки сторін.
Суд, розглянувши апеляційну скаргу та дослідивши наявні докази по справі, заслухавши пояснення представника відповідача, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, 30 січня 2009 року між Тернопільським державним медичним університетом імені І. Я. Горбачевського, - Університет, з однієї сторони, та Тернопільською міською комунальною лікарнею №2 - Лікарня №2, з іншої сторони, укладено Угоду про співробітництво, якою врегульовано взаємини сторін. Згодом дія Угоди продовжувалася щороку в порядку п.12, що не заперечується учасниками судового процесу.
Зазначену Угоду укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за Угодою, їх підписи скріплено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України, є правомірним правочином відповідно до ст. 204 ЦК України, оскільки іншого сторонами не доведено.
За своєю правовою природою, ознаками зазначена Угода є змішаним договором, оскільки в ньому поєднано форми та умови договору про спільну діяльність (ст. 1130, 1131 ЦК України), частково (крім плати) орендні правовідносини в розумінні ч. 1 ст. 760 та ст.761 ЦК України, та частково (крім оплати) надання послуг, що узгоджується з приписами ст.ст. 901, 902 ЦК України.
Відповідно до Угоди, адміністрація Тернопільської міської комунальної лікарні №2 зобов'язується перед ректором Університету:
5.1. керуватися наказом МОЗ України №174 від 05.06.1997 року «Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров'я».
5.5. для забезпечення навчально-методичної і науково-лікувальної роботи кафедр виділити і закріпити за ними необхідні площі користування.
Пунктом 8 Угоди сторони передбачили, що за рахунок власних коштів координують плани розвитку і реорганізації кафедр і лікувальних закладів, з метою покращення гігієнічних умов, естетичних вимог і сучасного дизайну.
Відтак, суд апеляційної інстанції зазначає, що сторонами не зазначено (не передбачено) оплату за комунальні послуги: теплопостачання, водопостачання та водовідведення, електроенергію, вивіз сміття та послуги зв'язку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Державною фінансовою інспекцією в Тернопільській області (третя особа без самостійних вимог) було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності міської комунальної лікарні № 2 за період з 01.01.2011р. по 31.03.2013р., що оформлено актом за № 17/22/137 від 22.05.2012р. ревізії фінансово-господарської діяльності.
За результатами даної ревізії встановлено, що за рахунок коштів лікарні планувались і покривались видатки на оплату комунальних послуг у приміщеннях, які використовуються медичним університетом для забезпечення навчально-методичної та науково-лікувальної роботи кафедр, загальна площа яких становить 713,84 кв. м. Проведеним під час ревізії розрахунком встановлено, що видатки лікарні на оплату комунальних послуг з утримання переданих Університету приміщень, за період з 01.01.2011р. по 31.03.2013р складають 241491,42 грн.
Правовою підставою позову, позивачем визначено ст.85 Бюджетного кодексу України та ст.ст.3,11,15,16 ЦК України.
Судом апеляційної інстанції не береться до уваги норма ст.85 Бюджетного кодексу України, оскільки дана норма регулює порядок передачі державою права на здійснення видатків, які віднесені до обов'язку держави та встановлює заборону фінансування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів.
Предметом позову у даній справі є вимога позивача про відшкодування витрат за комунальні послуги.
Згідно ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків у тому числі, щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди) є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до п.1 ч.4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що Угодою укладеною сторонами не передбачено жодного зобов'язання щодо сплати коштів за споживання комунальних послуг та інших видатків з утримання приміщень переданих Університету
Під час розгляду справи, сторонами за Угодою про співпрацю від 30.01.2009р. не представлено доказів в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, про наявність та/або укладення між сторонами додаткових угод, які б врегульовували інші затрати сторін, в т.ч. видатки на теплопостачання, водопостачання та водовідведення, використання електроенергії, інших комунальних послуг, пов'язаних з розміщенням в Лікарні кафедр Університету.
Як зазначено у ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Тому апеляційний суд вважає такі спірні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат, зокрема, витрат комунальні послуги, безпідставними та погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, з вищенаведених підстав.
Щодо доводів скаржника, що рішенням Тернопільської міської ради №125 від 25.01.2012 року «Про надання в оренду нежитлових приміщень Тернопільському державному медичному університету імені І.Я.Горбачевського» доручено головному лікарю лікарні №2 укласти договір оренди та договір про відшкодування комунальних послуг не беруться судом до уваги. з огляду на наступне.
Зазначене рішення Тернопільської міської ради, прийняте у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" органом місцевого самоврядування щодо майна, яке перебуває в комунальній власності, несе правове навантаження лише для позивача, а для відповідача - лише у разі, якщо він бажає орендувати це майно, отже, таке рішення може залишитися не реалізованим, адже, виходячи з визначення поняття "орендар", надане нормою ст. 6 цього Закону, відповідач може, втім, не зобов'язаний, бути орендарем комунального майна. Таким чином, рішення Тернопільської міської ради від 25.01.2012 №125 є індивідуально-правовим актом, тобто, не підпадає під ознаки закону як нормативно-правового акта в розумінні норми ст. 179 Господарського кодексу України, відтак, обов'язок відповідача стати орендарем комунального майна є безпідставним.
Доводи скаржника, що місцевим господарським судом залишено поза увагою той факт, що відповідно до статуту лікарня №2 не є клінічним закладом, відповідно на неї не поширюється дія Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров'я оцінюються судом критично, оскільки наявність чи відсутність у лікарні статусу клінічної не впливає на правовідносини між сторонами, так як вони регулюються угодою, укладеною між сторонами, окрім того, пунктом 5.1. Угоди Лікарня зобов'язалася перед Університетом керуватися наказом МОЗ України №174 від 05.06.1997 року «Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров'я».
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.
Згідно ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.
Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.
Зважаючи на те, що апеляційним судом відмовлено в задоволенні апеляційної скарги Тернопільської комунальної лікарні №2, , витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України, залишаються на скаржнику.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,
постановив:
рішення господарського суду Тернопільської області від 23.09.2013 року в справі №921/900/13-г/1 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Тернопільської комунальної лікарні №2 за №1725 від 08.10.13 року - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий -суддя: С. М. Бойко
Судді: Т.Б.Бонк
Р.І. Марко
Повний текст постанови
виготовлено 02.12.2013р.