Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001
м. Миколаїв.
05 листопада 2013 року справа № 814/3082/13-а
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу
за позовомФОП ОСОБА_1, АДРЕСА_1
доДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Г. Петрової, 2-а, м. Миколаїв, 54029
провизнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 04.04.13 р. № 0001251702
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ), в якому просить суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість (далі - ПДВ).
В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що висновок відповідача про невиконання правочинів, укладених між ним та ТОВ «Трансюг-НК» і ТОВ «ТД Альянс З» не підтверджений належними доказами і зроблений всупереч наявності у нього всіх первинних документів. Вважає, що ДПІ не має права на основі припущень щодо порушень податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, нараховувати податкові зобов'язання позивачу.
Відповідач позов не визнав, в запереченнях вказав, що правочини позивача із ТОВ «Трансюг-НК» і ТОВ «ТД Альянс З» носять характер нікчемних, так як реального виконання умов договорів з боку контрагентів не відбулось. На підтвердження цих висновків, відповідач посилається на дані акту перевірки ТОВ «ТД Альянс З» та акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Трансюг-НК» (а. с. 153-156).
Оскільки відповідач, який у спірних правовідносинах виступає суб'єктом владних повноважень, заперечує проти адміністративного позову, ст. 72 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на нього покладається обов'язок доказування правомірності свого рішення.
Під час розгляду справи за загальними правилами КАС України, сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження (а. с. 189-190). Згідно ст. 122 ч. 4 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Враховуючи, що обидві сторони скористались своїм правом на розгляд справи за їх відсутності та приймаючи до уваги те, що їх вимоги і заперечення викладені письмово, суд вважає, що маються підстави, передбачені вищенаведеною нормою КАС України, для розгляду справи в письмовому провадженні.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
В лютому-березні 2013 р. ДПІ провела документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин із ТОВ «Трансюг-НК» за квітень 2010 р. та ТОВ «ТД Альянс З» за липень-вересень 2010 р., результати якої оформлені актом від 14 березня 2013 р. № 793/17-200/НОМЕР_2 (далі - акт перевірки) (а. с. 11-35).
У висновку акту перевірки зазначено про наступні порушення з боку позивача, які стали підставою для подальшого визначення грошових зобов'язань:
- ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.1., п. 7.7. пп. 7.7.1. Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ на суму 46666,67 грн.;
- ст. 3 п. 3.1. пп. 3.1.1., ст. 7 п. 7.3. пп. 7.3.1. Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено ПДВ за квітень 2010 р. на 11667,0 грн.
На підставі акту перевірки, 4 квітня 2013 р. відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0001251702, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання із ПДВ на 58333,0 грн. і застосував штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 14583,25 грн. (а. с. 62).
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, позивач уклав наступні правочини:
- 2 листопада 2009 р. договір на перевезення вантажів із ТОВ «Трансюг-НК», за умовами якого контрагент надавав позивачу послуги із перевезення вантажів;
- 1 липня 2010 р. договір про надання транспортних послуг із ТОВ «ТД Альянс З» (а. с. 66, 94-95).
Відповідач заперечує реальність цих господарських операцій позивача, посилаючись при цьому виключно на дані акту перевірки ТОВ «ТД Альянс З» і акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Трансюг-НК» (а. с. 164-170, 192-193).Суд знаходить ці заперечення ДПІ недоведеними, з огляду на таке.
Так, в акті позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «ТД Альянс З» зазначено, що серед контрагентів цього товариства маються підприємства із ознаками фіктивності - ТОВ «Союз Опт» і ТОВ «Оптдевайс», серед контрагентів яких, в свою чергу, так само є підприємства із ознаками фіктивності.
Суд має зазначити, що тільки факт неможливості проведення перевірки контрагента, а також наявність у ланцюгу його постачальників підприємств, які, на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності, не можуть слугувати беззаперечними доказами порушення саме позивачем податкового законодавства, без наявності інших доказів, які б підтверджували такий висновок ДПІ, тобто відповідач, як на підставу своїх доводів про відсутність фактичного виконання договору з боку контрагента, не може посилатись тільки на неможливість проведення перевірки та наявність недобросовісних суб'єктів господарювання - такі доводи повинні підтверджуватись і іншими доказами.
Також варто зауважити, що під час невиїзної перевірки позивача, об'єктивно неможливо встановити або спростувати фактичність господарської операції, так як під час невиїзної перевірки досліджуються тільки документи, які за будь-яких умов є тільки опосередкованими (непрямими) доказами і які, для підтвердження висновків про відсутність реального виконання правочинів, повинні узгоджуватись із іншими доказами, здобутими податковим органом, в той час як в даному спорі такі висновки відповідача ґрунтуються виключно на даних акту перевірки ТОВ «ТД Альянс З» - жодних прямих доказів неотримання позивачем належного виконання за договором із ТОВ «ТД Альянс З» акт перевірки позивача не містить, не надано таких доказів відповідачем і під час судового розгляду.
Крім того, оскільки предметом договору позивача із ТОВ «ТД Альянс З» є послуги із перевезення вантажів, заперечення ДПІ про наявність у ланцюгу товариства підприємств із ознаками фіктивності, правового значення в даному спорі не мають, адже переміщення товару за ланцюгом не відбувалось, а тому виконання чи невиконання недобросовісними суб'єктами господарювання своїх зобов'язань перед ТОВ «ТД Альянс З» не має впливу на оцінку господарських правовідносин позивача із цією юридичною особою.
Також суд звертає увагу на сплив значного часу між господарською операцією позивача із ТОВ «ТД Альянс З» і строком проведення перевірки останнього. Так, договір позивача із ТОВ «ТД Альянс З» укладений в липні 2010 р., тоді як акт перевірки товариства складено лише в березні 2011 р., тобто через 8 місяців після господарських операцій позивача із цим підприємством. З огляду на це, суд не знаходить акт перевірки ТОВ «ТД Альянс З» таким, що об'єктивно відображає стан контрагента на час правовідносин із позивачем.
Заперечуючи виконання договірних зобов'язань ТОВ «Трансюг-НК», ДПІ посилається на дані акту про неможливість проведення зустрічної звірки. Разом із тим, окрім загальної інформації (посадові особи, податкова адреса, статутний фонд, види господарської діяльності, банківські рахунки), даний акт взагалі не містить будь-якої інформації, яка б вказувала на порушення податкового законодавства ТОВ «Трансюг-НК». Факт анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Трансюг-НК» у грудні 2010 р. не може бути розцінено судом в якості доказу протиправності формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих цим підприємством, оскільки, як слідує з товарно-транспортних накладних, перевезення вантажів відбувалось протягом квітня 2010 р. і квітнем датовані податкові накладні, а тому анулювання свідоцтва платника ПДВ через 8 місяців після господарської операції та видачі податкових накладних, не позбавляє первинні документи, видані ТОВ «Трансюг-НК», правового значення. Також, не свідчить про порушення позивачем податкового законодавства і визнання недійсною податкової декларації з ПДВ за квітень 2010 р. ТОВ «Трансюг-НК», оскільки ця обставина може мати наслідком нарахування податку виключно останньому товариству, але не позивачу.
Суд звертає увагу на те, що акт перевірки позивача в частині перевірки правовідносин із ТОВ «Трансюг-НК» тільки фіксує неможливість підтвердження правомірності формування податкового кредиту, але жодного обґрунтування цього висновку, акт перевірки не містить.
Також суд констатує, що акт перевірки позивача фактично повторює зміст акту перевірки ТОВ «ТД Альянс З» та акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Трансюг-НК», що є порушенням п. 4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22 грудня 2010 р. № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, а тому суд вважає, що ДПІ фактично підмінила перевірку позивача інформацією з цих актів.
На підтвердження фактичного виконання умов договорів позивач надав ліцензію ТОВ «Трансюг-НК» із строком дії з вересня 2009 р. до вересня 2014 р., акти здачі-прийняття робіт, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення (а. с. 69, 71-72, 75-93, 100-106, 114-131). Також, позивачем надані податкові накладні (а. с. 73-74, 108-113), з наявністю яких як Закон України «Про податок на додану вартість», який регулював спірні правовідносини на час їх виникнення, так і Податковий кодекс України, який регулює питання оподаткування ПДВ на теперішній час, пов'язують право платника податків на визначення податкових зобов'язань і надають право на формування податкового кредиту.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем своїх заперечень про нікчемність правочинів позивача, у зв'язку із чим нарахування йому ПДВ і застосування штрафу носять протиправний характер.
Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Судовий збір позивачем сплачено в загальному розмірі 729,16 грн., що підтверджується квитанціями № ПН105 від 9 липня 2013 р. на суму 34,41 грн. та № ПН1488 від 16 липня 2013 р. на суму 694,75 грн. (а. с. 2-3), який підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 122, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Податкове повідомлення-рішення № 0001251702, прийняте 4 квітня 2013 р. державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, визнати протиправним і скасувати.
3. Відшкодувати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір в сумі 729,16 грн.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя А. О. Мороз