04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"26" листопада 2013 р. Справа№ 910/13122/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сухового В.Г.
суддів: Жук Г.А.
Чорногуза М.Г.
при секретарі судового засідання: Петренку В.А.
розглянувши апеляційну скаргу Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів ,,Північ"
на рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2013р.
у справі № 910/13122/13 (суддя Босий В.П.)
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів ,,Північ"
про стягнення 70 000,00 грн.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач), звернувся в господарський суд міста Києва з позовом до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів ,,Північ" (далі - відповідач) про стягнення 70 000,00 грн. боргу по договору про надання правової допомоги № 15 від 01.03.2012р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 09.09.2013р. у справі
№ 910/13122/13 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 28 000,00 грн. та судові витрати. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції послався на умови договору, положення ГК України і ЦК України, і дійшов висновку про доведеність позовних вимог у даній справі та наявність підстав для їх часткового задоволення.
Не погодившись з даним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2013р. у справі № 910/13122/13 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням на підставах передбачених ч. 1 ст. 104 ГПК України, а саме: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2013р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 12.11.2013р.
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов через відділ документального забезпечення суду 08.11.2013р., позивач зазначає про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2013р. відкладено розгляд справи № 910/13122/13 на 26.11.2013р. на підставі ст. 77 ГПК України у зв'язку з неявкою представника відповідача.
У судовому засіданні 26.11.2013р. представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції, позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.
Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв'язку з таким.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2012р. між Автогаражним кооперативом по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів ,,Північ" (замовник) з однієї сторони та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (виконавець) з другої сторони, укладено договір про надання правової допомоги № 15 (далі - договір) (а.с.19-21).
Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язується за завданням замовника надати правову допомогу, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу на умовах даного договору.
Пунктом 1.2 договору визначено, що предметом даного договору є надання виконавцем правової допомоги замовникові, а саме: складання та подання позовних заяв, заяв, скарг, заперечень, клопотань та інших необхідних документів до судів всіх інстанцій, прокуратури, міліції, інших державних органів без обмежень, представництво інтересів та захист прав замовника в усіх судах всіх інстанцій по всім без виключення питанням.
У відповідності до п.п. 2.2.1 договору закріплено обов'язок виконавця надавати правову допомогу, необхідну для виконання ним предмету договору, та, в свою чергу п.п. 2.4.4 закріплено обов'язок замовника своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за надання правової допомоги у відповідності з розділом 4 договору.
Згідно з п. 3.2 договору по результату надання послуг виконавець складає акт приймання-передачі наданої правової допомоги та передає два примірника акту замовникові, який замовник зобов'язаний розглянути і протягом трьох календарних днів з дня отримання підписати його і один примірник передати виконавцю (п. 3.3).
Пунктом 3.4 договору закріплено, що у разі незгоди у підписанні акту замовник зобов'язаний у строк, вказаний у п.3.3 договору надати виконавцю вмотивовану письмову відмову від підписання акту, у разі ж не підписання акту замовником і ненаданням вмотивованої відмови від підписання акту виконавцеві у строк, вказаний в п.п. 3, акт вважається підписаним замовником, а послуги прийнятими замовником у повному обсязі. При цьому, замовник позбавляється посилатися на ненадання послуг або на неякісність послуг (п.3.5).
За змістом п. 4.1 договору плата за надання правової допомоги, передбаченої у п. 1.2 договору, за кожен місяць (щомісячно) складає 7 000,00 грн., які замовник у відповідності до п. 4.3 договору зобов'язаний оплачувати виконавцю до п'ятого числа кожного місяця за попередній звітний місяць.
Позовні вимоги у даній справі обґрунтовано неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку (оплати) за послуги, що надані позивачем згідно з умовами договору. Зокрема, позивач вказує на те, що відповідач, незважаючи на підписання останнім актів приймання - передачі наданих послуг №01 від 29.03.2012р., №02 від 30.04.2012р., №03 від 24.05.2012р., коштів за надані послуги не сплатив. Також позивач вказує, що відповідач не підписав, при цьому не надав відмови від підписання, актів приймання - передачі наданих послуг №04 від 02.07.2012р., №05 від 01.08.2012р., №06 від 03.09.2012р., №07 від 01.10.2012р., №08 від 02.11.2012р., №09 від 04.12.2012р., №10 від 28.12.2012р. Таким чином, позивач вважає, що відповідач зобов'язаний оплатити кошти за надання правової допомоги за 10 місяців в розмірі 70 000,00 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, пославшись, зокрема, на умови договору, наявність двосторонньо підписаних актів приймання - передачі наданих послуг за період з березня по травень 2012р., підтвердження належними доказами факту надання послуг у липні 2012р. та ст.ст. 33, 34 ГПК України, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача заборгованості за вказані чотири місяці в розмірі 28 000,00 грн., відмовив при цьому в задоволенні решти заявлених вимог, посилаючись на їх недоведеність.
Колегія суддів, враховуючи встановлені у даній справі обставини та наявні у справі докази, вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність достатніх підстав для часткового задоволення позову, однак неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, з огляду на таке.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.
Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Договір про надання послуг характеризується особливим об'єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, по-друге, нероздільно пов'язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов'язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги.
З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об'єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об'єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.
Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України закріплено обов'язок замовника оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в березні, квітні, травні 2012р. надавались відповідачу послуги (правова допомога) згідно з договором № 15 від 01.03.2012р. Факт надання вказаних послуг підтверджується актами приймання - передачі наданих послуг №01 від 29.03.2012р., №02 від 30.04.2012р., №03 від 24.05.2012р. (а.с. 22-24), які підписані сторонами договору та скріплені їх печатками.
В суді апеляційної інстанції відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами факту надання позивачем послуг згідно з актами за березень - травень 2012р., який, до речі, в суді першої інстанції відповідачем не заперечувався.
При цьому, матеріали справи не містять доказів сплати наданих в березні - травні 2012р. послуг. Як було зазначено вище, умовами договору (п. 4.1) передбачена щомісячна плата за надані позивачем послуги з правової допомоги, яка становить 7 000,00 грн.
Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що 14.03.2012р. відповідачем на ім'я позивача видано довіреність № 1, якою, зокрема, останньому надано право діяти в інтересах та від імені Автогаражного кооператива по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів ,,Північ", що свідчить про вчинення сторонами дій спрямованих на виконання умов договору.
Колегія суддів також враховує те, що з 25 травня 2012р. змінилось керівництво відповідача, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 26.07.2013р., однак доказів скасування вищевказаної довіреності матеріали справи не містять.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Тобто, слід дійти висновку, що обов'язок виконавця (позивача) надати відповідну послугу кореспондується з обов'язком замовника (відповідача) вказану послугу оплатити.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Як вбачається з викладеного вище, позивачем належним чином доведено факт виконання своїх обов'язків за договором, що є підставою для сплати виконавцю плати за надання правової допомоги за період березень - травень 2012р. в розмірі 21 000,00 грн. (7 000,00 грн. * 3), тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Крім того, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги щодо стягнення плати за надані послуги за липень 2012р. в сумі 7 000,00 грн., посилаючись на те, що надання позивачем у липні 2012р. правової допомоги під час розгляду справи Деснянським районним судом м. Києва № 2-2214/2012 підтверджується матеріалами справи.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на те, що матеріали справи містять заперечення на позовну заяву у справі за позовом ОСОБА_3 до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів ,,Північ", які підписані адвокатом ОСОБА_2, як представником відповідача, та датовані 17.07.2012р. (а.с 90-96), що свідчить про надання позивачем послуг у відповідності до умов договору в липні 2012р.
Водночас, суд першої інстанції не звернув увагу та не надав належної оцінки доказам, які підтверджують надання послуг позивачем в червні 2012р. Матеріали справи містять заяву ОСОБА_2 від 18.06.2012р. про ознайомлення з матеріалами цивільної справи № 2-2214/2012, яка містить резолюцію судді (а.с 136) та розписку від 21.06.2012р. про отримання позивачем копії ухвали суду (а.с. 137), що свідчить про надання позивачем послуг у червні 2012р. на виконання договору № 15 від 01.03.2012р.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що факт надання послуг в червні 2012р. підтверджується матеріалами справи, та, незважаючи на відсутність акту приймання - передачі наданих послуг за червень 2012р., вимога про стягнення оплати за надані послуги за червень в розмірі 7 000,00 грн. підлягає задоволенню, оскільки положення закону, які регулюють відносини за договором про надання послуг, пов'язують обов'язок замовника оплатити послуги за фактом їх надання виконавцем, а не за фактом передачі послуг на підставі акту. Крім того, зазначений обов'язок оплатити послуги закон пов'язує з особою замовника, а не підписанта Акту про приймання - передачі робіт (послуг), оскільки сторонами договору про надання послуг, відповідно до ст. 901 ЦК України є саме Замовник і Виконавець.
При цьому, зазначені ознаки договору про надання послуг відрізняють такий договір від договору підряду, який регулюється гл. 61 ЦК України та пов'язує обов'язок замовника сплатити за виконані підрядні роботи за наявності доказів їх передачі виконавцем та прийняття замовником за відповідним актом (КБ-2в).
Виходячи з системного аналізу наведених норм ЦК України та умов договору, колегія суддів вважає, що у даному випадку, акт приймання-передання послуг (п.п. 3.2 договору) не є єдиною підставою для оплати згідно з договором (аналогічна правова позиція наведена в постанові Вищого господарського суду України від 06.11.2013р. у справі №911/27/25/13-г).
Таким чином колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги в частині стягнення плати за червень 2012р. в розмірі 7 000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача плати за надання правової допомоги за серпень - грудень 2012р.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині дійшов висновку про їх недоведеність, з чим погоджується колегія суддів з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано акти приймання - передачі наданих послуг за договором №05 від 01.08.2012р., №06 від 03.09.2012р., №07 від 01.10.2012р., №08 від 02.11.2012р. та №09 від 04.12.2012р., які, на його думку, підтверджують надання послуг за період серпень - грудень 2012р.
Вказані акти не підписані уповноваженим представником замовника та не містять його печатки.
У відповідності до п. 3.2 договору по результату надання послуг виконавець складає акт приймання - передачі наданої правової допомоги та передає два примірника акту замовникові, який згідно п. 3.3 договору зобов'язаний розглянути акт і протягом 3 календарних днів з моменту отримання підписати його і один примірник передати виконавцю. У відповідності до п.3.5 договору, у разі не підписання акту замовником і ненадання вмотивованої відмови від підписання акту виконавцеві у строк, вказаний в п. 3.3 договору, акт вважається підписаним замовником, а послуги прийнятими замовником у повному обсязі. При цьому, замовник позбавляється посилатися на ненадання послуг або на неякісність послуг.
На твердження позивача, після відправлення на адресу відповідача вищевказаних актів приймання - передачі наданих послуг, останній не надав вмотивованої відмови від їх підписання, тому, в силу п. 3.5 договору вони вважаються підписаним, а послуги прийнятими у повному обсязі, та мають бути оплачені.
Як зазначалось вище, обов'язок замовника оплатити послуги виникає за фактом їх надання виконавцем, а не за фактом передачі послуг на підставі акту.
При цьому, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження надання послуг (правової допомоги) за період серпень - грудень 2012р.
Надана позивачем в якості доказу копія рішення (вступна та резолютивна частини) від 21.11.2012р. у справі № 2-2214/12 Деснянського районного суду м. Києва колегією суддів не може бути прийнята судом до уваги в якості підтвердження виконання позивачем договору, оскільки у вказаному рішенні не зазначено, що в засіданні суду 21.11.2012р. приймав участь ОСОБА_2
Будь - яких інших доказів надання послуг позивачем відповідачу у період з серпня по грудень 2012р. за договором № 15 від 01.03.2012р про надання правової допомоги матеріали справи не містять.
Крім того, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів отримання відповідачем поштового відправлення згідно з описом вкладення у цінний лист від 19.04.2013р. (листа №1904/13 від 19.04.2013р. та оригіналів актів №05 від 01.08.2012р., №06 від 03.09.2012р., №07 від 01.10.2012р., №08 від 02.11.2012р. та №09 від 04.12.2012р.).
З огляду на викладене вимоги позивача про стягнення коштів за договором № 15 від 01.03.2012р. за період з серпня по грудень 2012р. задоволенню не підлягають, про що вірно вказав суд першої інстанції.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Виходячи з вищевикладеного колегія суддів зазначає, що скаржник не надав суду достатніх доказів в розумінні статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б могли стати підставою для задоволення апеляційної скарги.
При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи в частині вимог про стягнення заборгованості за договором за червень 2012р., тому відповідно до приписів ст. 104 ГПК України, рішення господарського суду м. Києва від 09.09.2013р. у справі № 910/13122/13 підлягає зміні шляхом викладення його в редакції даної постанови.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів ,,Північ" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 09.09.2013р. у справі № 910/13122/13 змінити, виклавши п. 2 резолютивної частини в такій редакції:
,,2. Стягнути з Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобі ,,Північ" (код 25661903) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 35 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 860,25 грн."
3. В іншій частині рішення залишити без змін.
4. Доручити господарському суду м. Києва видати наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя В.Г. Суховий
Судді Г.А. Жук
М.Г. Чорногуз
Повний текст складено та підписано 28.11.2013р.