іменем україни
21 листопада 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Журавель В.І., Євграфової Є.П., Завгородньої І.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Шишацького районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, прокуратури Шишацького району Полтавської області, Державної казначейської служби України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, прокуратури Полтавської області, третя особа - відділення Державної казначейської служби України в Шишацькому районі Полтавської області про відшкодування заборгованої заробітної плати, майнової та моральної шкоди, за касаційними скаргами ОСОБА_4, прокуратури Полтавської області та Державної казначейської служби України на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 25 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 19 вересня 2013 року,
У грудні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень, просив зобов'язати Державну казначейську службу України через відділення Державної казначейської служби України в Шишацькому районі шляхом списання коштів з рахунку Державного бюджету України повернути йому заборговані кошти, як компенсацію за завдану йому та його родині майнову й моральну шкоду незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, міліції прокуратури та суду за час довготривалого, протиправного та незаконного кримінального переслідування з червня 2005 року по листопад 2011 року, відшкодувати заробітну плату, що не виплачена за період з 28 лютого 2006 року по 02 листопада 2011 року на загальну суму 6 млн. 40 тис. грн, з яких майнова шкода становить 763 320 грн, а моральна - 5 млн. 400 тис. грн.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що у червні 2005 року відносно нього була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, досудове та судове слідство по якій тривало до 02 листопада 2011 року. В подальшому слідчим було винесено постанову про закриття кримінальної справи за відсутністю в його діях складу злочинів.
За цей час він був відсторонений, а згодом і звільнений із займаної посади, в період з 28 лютого 2006 року по 09 березня 2006 року він утримувався під вартою в ІТТ Диканського РВ УМВС України в Полтавській області, на його майно та рахунки в банківських установах був накладений арешт, тяжко захворіли та передчасно померли його батьки.
Враховуючи наведене, просив задовольнити позов.
Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 25 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 19 вересня 2013 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Стягнуто із Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_4 566 884 грн 45 коп., з яких на відшкодування майнової шкоди (втраченого заробітку) - 266 884 грн 45 коп, моральної шкоди - 300 тис. грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
У касаційній скарзі прокуратура Полтавської області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить змінити рішення та ухвалу судів попередніх інстанцій, зменшити розмір відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_4 та стягнути на його користь моральну шкоду виходячи із розміру одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць його перебування під слідством.
У своїй касаційній скарзі Державна казначейська служба України просить скасувати ухвалені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із доведеності факту незаконного перебування позивача під слідством та судом протягом 6 років 3 місяців та 16 днів.
Оцінивши всі зібрані у справі докази, правильно встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених обставин справи обґрунтовано дійшли висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_5
Матеріали витребуваної справи не дають підстав вважати, що судами при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 338-341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.
Доводи скарги зводяться до оцінки доказів, що не є компетенцією суду касаційної інстанції у розумінні ч.1 ст.335 ЦПК України, згідно з якою касаційний суд не вправі здійснювати оцінку доказів та перевірку обґрунтованості розміру моральної шкоди.
Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційні скарги ОСОБА_4, прокуратури Полтавської області та Державної казначейської служби України відхилити.
Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 25 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 19 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.І. Журавель
Судді Є.П. Євграфова
І.М. Завгородня