Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" листопада 2013 р.Справа № 922/4609/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Інте Т.В.
при секретарі судового засідання Федоровой К.О.
розглянувши справу
за позовом ТОВ "Сандора", с. Миколаївське
до ФОП ОСОБА_1, м. Харків
про стягнення коштів
за участю представників сторін:
позивача - Лемента Я.О., дов. № 10-05-1727 від 19.08.13 р.;
відповідача - не з'явився;
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сандора" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 22434,43 грн., в тому числі 7716,73 грн. - вартість холодильної шафи Klimasan S650, 7239,56 грн. - вартість 2-х холодильних шаф Klimasan D372 SCM 4C50, 7478,14 грн. - штраф у розмірі 50% від вартості холодильних шаф, та судовий збір в розмірі 1720,50 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором оренди торгового обладнання № 003121 від 18.01.11 р.
Господарський суд Харківської області, своєю ухвалою від 05.11.13 р., прийняв позовну заяву та призначив її до розгляду на 18.11.13 р. о 10:20.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.11.13 р. розгляду справи було відкладено до 26.11.13 р.
Представник позивача в судовому засіданні 26.11.13 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити та надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи.
Суд, дослідивши надані документи, долучає їх до матеріалів справи.
Представник відповідача в судове засідання 26.11.13 р. не з'явився, вимоги суду не виконав, відзив не надав.
На адресу суду повернулась копія ухвали господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі від 05.11.13 р., яка була направлена на адресу відповідача, з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Вищезазначена ухвала була направлена на адресу: 61140, АДРЕСА_1, відповідно до відомостей, зазначених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, який був наданий на вимогу суду позивачем.
У пункті 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас, законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Між товариством з обмеженою відповідальністю "Сандора" (позивачем) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідачем) був укладений договір оренди торгового обладнання (далі - договір) № 003121 від 18.01.2011 р. (а.с. 12-13), відповідно до умов якого, орендодавець (позивач) зобов'язався передати орендареві (відповідачу) у строкове платне користування, а відповідач зобов'язався прийняти у строкове платне користування обладнання, з рекламним маркуванням та графічним відображенням продукції торгових марок (ТМ), які належать позивачу, а також торгових марок, які входять у групу продуктів, які дозволені для продажу позивачу, тобто пристрої, які мають ідентифікацію та відображені у додатку № 1.
У відповідності з п. 4.1 договору, відповідач зобов'язаний встановити обладнання у своїй торговій точці, на місці за погодженням з позивачем, яке повинно бути добре видимим покупцям, та розмістити в/на ньому продукцію, згідно затвердженого стандарту.
Адреса торгової точки вказана в актах прийому-передачі обладнання від 21.11.2011 року, а саме: АДРЕСА_2.
Згідно з п. 3.1 договору, передача обладнання в оренду відповідачу здійснюється за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору. В акті вказується стан і комплектність, тип, вид, модель, заставна вартість обладнання.
З моменту передачі обладнання відповідачу і підписання акту приймання-передачі відповідач набуває право користування обладнанням та несе зобов'язання, передбачені цим договором (п. 3.3 договору).
Позивач виконуючи свої зобов'язання за вказаним договором, передав відповідачеві обладнання, а саме холодильну шафу Klimasan S650 (інв.№ 81033060) вартістю 7716,73 грн. та холодильну шафу Klimasan D372 SCM 4C50 (інв.№81009239) вартістю 3619,78 грн., що підтверджується двосторонніми актами приймання-передачі орендованого обладнання від 17.11.11 р. (а.с. 15, 17), які були підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплені печаткою позивача.
В підтвердження передачі відповідачу холодильної шафи Klimasan D372 SCM 4C50 (інв.№ 81047224) вартістю 3619,78 грн., позивачем надано акт прийому-передачі від 21.11.11 р. (а.с. 16).
Дослідивши вказаний акт прийому-передачі від 21.11.11 р., суд, вважає його неналежним доказом передачі вказаного обладнання відповідачу, оскільки в ньому не зазначена посада особи, яка його підписувала, при тому, що прізвище вказане відповідача, але не вказано її посаду. Крім того, підпис особи, що прийняла обладнання, явно не належить ОСОБА_1, т.я. візуально відрізняється від її підписів в договорі (а.с. 13) та в інших актах прийому-передачі обладнання (а.с. 15, 17).
Отже, суд приходить до висновку, що акт прийому-передачі холодильної шафи Klimasan D372 SCM 4C50 (інв.№ 81047224) вартістю 3619,78 грн. від 21.11.11 р. підписаний невідомою особою та не може бути доказом передачі вказаного обладнання відповідачу.
Відповідно до п. 8.3 договору, про кожне виявлене порушення відповідачем правил експлуатації або нецільового використання ним обладнання, у т.ч. розміщення в/на ньому іншої продукції, крім передбаченої розділом 2 цього договору, невиконання правил мерчендайзингу, а також простою обладнання з вини відповідача, представник позивача складає акт довільної форми, який підписується представником відповідача, відповідальним за використання обладнання. У випадку відмови останнього від підпису про це робиться відмітка у акті.
На підставі п. 5.1 договору, яким позивачу надане право контролю за дотриманням відповідачем умов цільового використання обладнання, 06.03.13 р. представником позивача було здійснено відповідну перевірку та виявлено, що холодильна шафа Klimasan S650 (інв.№ 81033060) вартістю 7716,73 грн. та холодильна шафа Klimasan D372 SCM 4C50 (інв.№81009239) вартістю 3619,78 грн. у зазначеній торговій точці відсутні, про що представником позивача, на підставі п. 8.3 договору оренди, складено відповідні акти від 06.03.2013р. (а.с. 18, 20), тобто має місце порушення п. 4.1 договору.
Згідно з п. 8.1 договору, відповідач несе перед позивачем майнову відповідальність за втрату чи крадіжку, у розмірі його вартості, вказаних в підписаних актах приймання-передачі.
Сторони визначили (п. 6.1 договору), що строк оренди складає один календарний рік. У випадку, коли за місяць до закінчення строку його дії не одна із сторін на заявить про наміри припинити договір або переукласти його на інших умовах, договір автоматично пролонгується на один рік, на тих самих умовах.
Цей договір може бути розірваний позивачем в односторонньому порядку, повідомивши відповідача про це за п'ять календарних днів до фактичної дати розірвання договору (п. 6.2 договору).
Відповідно до п. 8.4 договору, у випадку порушення відповідачем умов договору позивач має право достроково розірвати договір. При цьому відповідачу направляється письмове повідомлення про розірвання договору.
10.06.2013р. позивач надіслав до відповідача вимогу про дострокове розірвання договору оренди та повернення вказаного майна (а.с. 9) у строк до 25.06.2013р., але відповідач ніяким чином на вимогу не відреагував, майно не повернув, що стало причиною звернення до суду з вимогою відшкодування збитків у розмірі вартості неповернутого майна та стягнення штрафних санкцій, передбачених договором.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до приписів ст. 773 ЦК України, наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Частина 1 статті 224 ГК України закріплює, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
В частині 1 статті 226 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
У разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків (частина 5 статті 226 ГК України).
Враховуючи порушення відповідачем умов спірного договору та відсутність холодильної шафи Klimasan S650 (інв.№ 81033060) вартістю 7716,73 грн. та холодильної шафи Klimasan D372 SCM 4C50 (інв.№81009239) вартістю 3619,78 грн. на торговій точці, суд вважає за необхідне, позов в частині стягнення з відповідача збитків на суму 11336,51 грн. задовольнити. В стягнені решти суми збитків, суд в позові відмовляє, у зв'язку з їх недоведеністю матеріалам справи.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Сторони домовились (п. 9.2 договору), що обладнання повинно бути повернуто відповідачем та прийняте позивачем протягом 10 (десяти) календарних днів від дати закінчення строку дії договору або його дострокового розірвання.
У пункті 8.5 договору зазначено, що за несвоєчасне повернення обладнання у зазначений позивачем строк або строк зазначений в п. 9.2, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 50% від вартості неповернутого обладнання, вказаної в підписаних актах приймання-передачі до цього договору. Сплата штрафу не звільняє відповідача від обов'язку повернути обладнання позивачу.
Оскільки відповідач не повенув обладнання у зазначений позивачем строк, відповідач має сплатити позивачу штраф в розмірі 50% від вартості неповернутого обладнання.
Враховуючи те, що акт прийому-передачі холодильної шафи Klimasan D372 SCM 4C50 (інв.№ 81047224) вартістю 3619,78 грн. підписаний невідомою особою та не може бути доказом передачі вказаного обладнання відповідачу, перевіривши нарахування штрафу позивачем, суд визнає вимогу про стягнення з відповідача штрафу такою, що підлягає частковому задоволенню в сумі 5668,25 грн.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судовий збір відшкодовується за рахунок сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. cт. 525, 526, ч.1 ст. 530, 610, 611, ч.1 ст. 612, 624, 629, 759, 773 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61140, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора" (57262, Миколаївська область, Жовтневий р-н, с. Миколаївське, код ЄДРПОУ 22430008, розрахунковий рахунок № 26001200472004 в ПАТ "Сітібанк" м. Київ, МФО 300584) збитки в сумі 11336,51 грн., штраф в сумі 5668,25 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1304,09 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 29.11.2013 р.
Суддя Інте Т.В.