04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"27" листопада 2013 р. Справа№ 910/9125/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорної Л.В.
суддів: Смірнової Л.Г.
Тищенко О.В.
при секретарі судового засідання Громак В.О.
за участю представників сторін: від позивача - Павловська Н.В. (представник за довіреністю);
від відповідача - Скірко О.О. (представник за довіреністю);
від третьої особи - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України
на рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2013 р.
по справі № 910/9125/13 ( суддя - Бондарчук В.В.)
за позовом Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України
до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарського України
третя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне підприємство «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектконструкція»
про зобов'язання вчинити дії
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.09.2013 р. у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2013 р. по справі № 910/9125/13 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2013 р. апеляційну скаргу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України прийнято до провадження.
Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарського України заперечує проти апеляційної скарги, з підстав викладених у відзиві.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 р. змінено склад колегії у зв'язку із перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці та судді Мартюк А.І. на лікарняному.
Державне підприємство «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектконструкція» своїх представників в судове засідання не направило, про причини неявки суд не повідомило, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлено.
Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
За таких обставин, апеляційна скарга розглядається за відсутності представника третьої особи, яка повідомлена належним чином.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.
01.04.2004 р. між Державним комітетом України з питань житлово-комунального господарства, Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Держаним науково-дослідним і проектно-вишукувальним інститутом «НДІпроектреконструкція» укладено договір № 200Г.12 на створення науково-технічної продукції, умовами якого передбачено, що предметом даного договору є створення науково-технічної продукції розроблення ДНАОП Правила охорони праці працівників під час технічного обстеження будівель і споруд, передбаченої «Галузевою програмою поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2001-2005 року Держбуду України» для потреб Держжитлокомунгоспу України. /а.с. 20-22/.
Відповідно до п. 2.3. договору третя особа зобов'язана своєчасно і якісно виконувати роботи, передбачені договором та додатками до нього.
Пунктом 8.1. договору сторони погодили, що за взаємною згодою сторони можуть вносити до договору та додатків до нього належним чином оформлені зміни та доповнення. Внесені зміни та доповнення є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п. 9.1. договору встановлено, що початок виконання роботи - 01.04.2004 р. Закінчення виконання роботи - 30.09.2005 р.
Термін виконання окремих етапів роботи визначається календарним планом виконання робіт. (п. 9.2.).
12.11.2008 р. між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Державним підприємством Держаний науково-дослідний і проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція» укладено додаткову угоду №2 до договору №200Г.12 на створення науково-технічної продукції від 01.04.2004 р. /а.с. 41-42/.
Згідно п. 1.1. укладеної додаткової угоди сторони погодили продовжити термін дії договору №200Г.12 від 01.04.2004 р. на виконання науково-дослідної роботи «Розроблення ДНАОП Правил охорони праці працівників під час технічного обстеження будівель і споруд» до повного виконання зобов'язань сторін.
Відповідно до п. 1.2. укладеної додаткової угоди третя особа зобов'язується продовжити у 2008 році виконання робіт передбачених договором, а саме: - опрацювати відгуки організацій та розробка остаточної редакції проекту Правил до 30.10.2008 р.; - доопрацювати Правила за вимогами узгоджуючих організацій і їх затвердження до 30.12.2008 р.
Листом від 25.12.2012 р. №7/10-20700 відповідач запропонував позивачу перенести терміни завершення робіт за договором на 2013 р. /а.с. 52/, у зв'язку із чим позивач підготував проект додаткової угоди до договору, узгодив вказаний проект із третьою особою та надав на підписання до відповідача листом від 30.01.2013 р. №32-06-3. /а.с. 55/.
Листом № 7/18-4018 від 19.03.2013 р. Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України відмовило у підписанні додаткової угоди № 3, посилаючись на відсутність правових підстав для підписання, оскільки закінчився термін дії договору № 200Г.12. При цьому відповідач зазначив, що 12.11.2008 р. сторони підписали додаткову угоду № 2 до договору № 200Г.12, не включивши до неї розділ стосовно виконання зобов'язань та не вказавши закінчення терміну дії договору. Таким чином, згідно з додатковою угодою № 2 термін дії договору закінчився 30.09.2005 р. /а.с. 57-58/.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що сторони встановили всі можливі зміни у договорі № 200Г.12, відповідач заперечує проти укладення додаткової угоди № 3 та відсутність прямої норми, яка б зобов'язувала здійснити таке продовження.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Разом з цим, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Статтею 652 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом. (п. 4 ст. 652 ЦК України).
Наполягаючи на задоволенні позовних вимог про зобов'язання змінити умови договору від 01.04.2004 р. № 200.Г12 та спонукання відповідача укласти додаткову угоду № 3, позивач обґрунтовує позов тим, що підписання додаткової угоди вирішить питання встановлення чітких строків виконання та здачі робіт, забезпечить приймання виконаних робіт без негативних наслідків для третьої особи, як державної установи та встановить строк дії договору, як істотної умови.
За статтею 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Відповідно до частин 4, 5 статті 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Суд не вбачає підстав, з якими закон пов'язує зміну договору, шляхом укладення додаткової угоди № 3 за істотною зміною обставин, враховуючи обставини даної справи та наявні матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.
Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2013 р. у справі № 910/9125/13.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2013 р. у справі № 910/9125/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи № 910/9125/13 повернути до господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.
Головуючий суддя Л.В. Чорна
Судді Л.Г. Смірнова
О.В. Тищенко