№ 2-288\13
(2609\28058\12)
22. 11. 2013 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді Бобровник О. В.
при секретарі Волковій В. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві, цивільну справу за позовом Київського національного університету ім..Т.Шевченка до ОСОБА_2, ОСОБА_3, МО України - про стягнення заборгованості та виселення, -
Київський національний університет ім. Т. Шевченка звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, МО України - про стягнення заборгованості та виселення.
Позивач при зверненні до суду мотивує свої вимоги тим, що починаючи з 1995 року між Київським національним університетом імені Тараса Шевченка та Міністерством оборони України було укладено ряд договорів та додаткових угод до них про підготовку спеціалістів та про надання в тимчасове користування приміщень Міністерству оборони України.
Відповідно до умов договору «Про підготовку спеціалістів» від 11. 09. 1995 року та додаткових угод до нього № 07-94 від 21. 02. 1997 року і № 07-94-1 від 28. 10. 1998 року Київський національний університет імені Тараса Шевченка передав у користування Міністерству оборони України блок-секції у гуртожитку АДРЕСА_1 для проживання офіцерів, офіцерів-слухачів та членів їх сімей на термін навчання.
Плата за надані в тимчасове користування приміщення мала проводитись самостійно через бухгалтерію університету проживаючими військовослужбовцями, розмір яуої визначається за згодою сторін.
Окрім вищезазначеного договору, 22 грудня 1997 року було укладено договір № 135 від про підготовку спеціалістів.
Також, з метою урегулювання ситуації, що склалася з сім'ями військовослужбовців було укладено додаткову угоду № 303/44/09 від 19. 08. 2009 року.
Відповідно до розділу 2 зазначеної додаткової угоди Міністерство оборони України зобов'язалося після введення в експлуатацію житлового будинку по АДРЕСА_2 вивільнити та передати університетові житлові кімнати в студентському гуртожитку №11, зайняті 10 сім'ями військовослужбовців у тому числі звільнених у запас або відставку (п. 2.1.).
Згідно п. 2.2. Міністерство зобов'язалося протягом 2010 року провести відселення решти сімей військовослужбовців, які проходять військову службу, і передати університету вивільнені житлові кімнати в студентському гуртожитку № 11.
Відповідно до п. 2.3. додаткової угоди, до кінця 2011 року Міністерство мало провести відселення всіх сімей військовослужбовців, звільнених у запас, або відставку, і передати університету вивільнені житлові кімнати в студентському гуртожитку №11.
Позивач зазначає, що починаючи з 1 січня 2012 року університет не має жодних договірних відносин з Міністерством оборони України, а отже, відсутні і підстави які б надавали право на проживання у гуртожитках сім'ям військовослужбовців, проте, фактично вони й досі не звільнили надані їм приміщення.
Військовослужбовці були заселені до гуртожитку № 11 на підставі списку військовослужбовців на заселення гуртожитку № 11 затвердженого заступником міністра оборони України - командувачем військ протиповітряної оборони генерал - полковником О. Стеценко.
Зокрема, сім'я ОСОБА_3 в складі двох осіб, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були заселені до кімнат № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 гуртожитку № 11, на підставі вищезазначених договорів ще у 1998 році.
Сім'я ОСОБА_3 проживає у трьох кімнатах, дві з яких мають по два ліжко-місця, а інша - три.
На час їх заселення розмір і порядок оплати було врегульовано наказом ректора від 21. 03. 2006 року № 184-32 «Про оплату за користування гуртожитками Університету».
13. 05. 2011 року наказом ректора Університету № 370-32 «Про оплату за користування гуртожитками університету» тарифи на проживання було змінено.
Калькуляцією, яка є додатком до наказу визначено, що вартість проживання інших категорій проживаючих (до якої відносяться і військовослужбовці) у гуртожитку № 11 Київського національного університету імені Тараса Шевченка встановлено у розмірі 420 грн. одне ліжко-місце за місяць.
Позивач зазначає, що про зміну вартості розміру оплати усі проживаючі були попереджені своєчасно шляхом вивішення інформації на дошку оголошень.
Окрім того, відповідно до п 3.4. додаткової угоди № 303/44/09, дирекція студмістечка кожного місяця, для самостійної оплати, направляє проживаючим сім'ям військовослужбовців рахунок за надані послуги, які вони мають сплатити не пізніше 15 числа наступного місяця за оплачуваним.
Протягом терміну дії вказаних договорів та після їх закінчення сім'я ОСОБА_3 фактично проживала в гуртожитку університету, а отже отримувала послуги з проживання (у тому числі і комунальні послуги), що ним надавалися.
Позивач зазначає, що сім'я ОСОБА_3 фактично споживала послугу з проживання та повинна була повністю її оплачувати, проте за період свого проживання у гуртожитку № 11 університету не в повному обсязі та несвоєчасно здійснює оплату займаних ними ліжко - місць.
З огляду на наведене, позивач з урахуванням уточнень просить суд виселити відповідачів із займаних кімнат № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 гуртожитку АДРЕСА_1 та стягнути з відповідачів суму боргу за весь період проживання відповідачів у гуртожитку в сумі 89623,14 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовну заяву з урахуванням уточнень підтримав в повному обсязі, просив суд про задоволення позову.
ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідачі не є сторонами за договорами, які були укладені між позивачем та Міністерством оборони України, жодних зобов'язань за цими договорами відповідачі на себе не брали, в зв'язку з чим, на думку відповідача, вони не є належними відповідачами в даній справі, в зв'язку з чим просив відмовити в задоволенні позову.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
МОУ в судове свого представника не направили, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки в судове засідання представника відповідача суду не повідомили.
Під час розгляду справи, представником Міністерства Оборони України були надані до суду заперечення проти позову, в яких посилались на те, що договір від 22. 12. 1997 року № 135 та додаткова угода до нього № 303/44-09 за своєю правовою природою є цивільно-правовими угодами. Договірні відноси існують між Міністерством оборони України та університетом, де встановлено порядок здійснення військовослужбовцями розрахунків за користування житловими приміщеннями і розмір платежів. Вимогами пункту 3.1 розділу 3 додаткової угоди "Порядок розрахунків за користування житловими приміщеннями у гуртожитку і розмір платежів", було визначено, що розмір та порядок місячної плати за користування житловими приміщеннями, місцями загального користування та надані житлово-комунальні послуги встановлюється наказами ректора Університету.
Пунктом 6 додаткової угоди передбачено, що сім'ї військовослужбовців, які заселені в гуртожиток, сплату за проживання проводять особисто, розмір плати визначається за згодою сторін яка оформляється відповідним актом.
Відповідно до додаткової угоди № 303/44-09 від 19 серпня 2009 р. до договору № 135 "Про підготовку спеціалістів" від 22 грудня 1997 р. між Університетом і Міністерством оборони України з терміном дії до 31. 12. 11 року.
На час укладання додаткової угоди діяв наказ ректора Університету від 21.03.2006 № 184-32, який встановлював наступні розміри оплати:
- 100 грн. в місяць за одне ліжко-місце, зайняте співробітниками Університету та членами їх сімей;
- 100 грн. в місяць за одне ліжко-місце, зайняте мешканцями, які не є співробітниками Університету та членами їх сімей;
- 110 грн. в місяць за зайняті додаткові ліжко-місця.
Пунктом 3.2 цієї додаткової угоди визначено, що в разі зміни цін і тарифів на житлово-комунальні послуги та енергоносії Університет може змінювати розмір оплати за проживання в гуртожитку з обов'язковим попередженням про це мешканців не менше ніж за місяць на підставі наказу ректора Університету.
Представник відповідача зазначає, що головною причиною виникнення заборгованості стали зміни умов договору, а саме оплата за проживання не за блок-секції, як це було передбачено спочатку, а за ліжко-місце.
Враховуючи, що сім'я з чотирьох осіб займає блок-секції на 5 ліжко-місць або на 7 ліжко-місць, кожна сім'я за проживання у гуртожитку має сплачувати від 2,0 тис. грн. до 2,8 тис. грн. щомісячно.
Окремих договорів між мешканцями гуртожитку та Університетом на оплату житлово-комунальних послуг не укладалося.
Крім цього, у відповідних наказах ректора Університету про збільшення розміру оплати за проживання категорія військовослужбовців та осіб звільнених в запас або відставку які проживають відповідно до договору від 11. 09. 1995 року "Про підготовку спеціалістів", не визначена. Вартість оплати у 2010 році цим громадянам встановлена як "іншим особам", під які підпали і військовослужбовці, а у 2011 році - на рівні вартості проживання у гуртожитках коридорного типу аспірантів та докторантів Університету.
Тому військовослужбовці, та особи звільнені в запас, або відставку, які проживають у гуртожитку, оплачують вартість житлово-комунальних послуг у розмірі 110 грн.
З огляду на зазначене, представник МОУ просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши пояснення, сторін присутніх в судовому засіданні, вивчивши та дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які містяться в справі, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що розпорядженням Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 11. 03. 2011 року № 147 «Про затвердження Реєстру житлових будинків, які використовуються під гуртожитки у Голосіївському районі м. Києва» у реєстрі гуртожитків під № 35 рахується гуртожиток на АДРЕСА_1 балансоутримувачем якого є Київський Національний університет ім. Т.Г.Шевченка.
Вбачається, що починаючи з 1995 року між Київським національним університетом імені Тараса Шевченка та Міністерством оборони України було укладено ряд договорів (Договір № 135 від 22 грудня 1997 року; Договір про підготовку спеціалістів від 11 вересня 1995 року; Договір № 67 від 24. 07. 2006 року) та додаткових угод до них про підготовку спеціалістів та про надання в тимчасове користування приміщень Міністерству оборони України.
Відповідно до умов договору «Про підготовку спеціалістів» від 11. 09. 1995 року та додаткових угод до нього № 07-94 від 21. 02. 1997 року і № 07-94-1 від 28. 10. 1998 року Київський національний університет імені Тараса Шевченка передав у користування Міністерству оборони України блок-секції у гуртожитку АДРЕСА_1 для проживання офіцерів, офіцерів-слухачів та членів їх сімей на термін навчання (п. 1.5. додаткової угоди від 21. 02. 1997 року № 07-94).
Пунктом 6 додаткової угоди від 28. 10. 1998 року № 07-94-1, яким внесено зміни до п. 2.10 договору від 11. 09. 1995 року, встановлено що сім'ї військовослужбовців, оплату за проживання проводять особисто в бухгалтерію університету, розмір якої визначається за згодою сторін.
Окрім вищезазначеного Договору, 22 грудня 1997 року було укладено Договір № 135 від про підготовку спеціалістів.
Також, з метою урегулювання ситуації, що склалася з сім'ями військовослужбовців було укладено Додаткову угоду № 303/44/09від 19. 08. 2009 року.
Відповідно до розділу 2 зазначеної додаткової угоди Міністерство оборони України зобов'язалося після введення в експлуатацію житлового будинку по АДРЕСА_2 вивільнити та передати університетові житлові кімнати в студентському гуртожитку №11, зайняті 10 сім'ями військовослужбовців у тому числі звільнених у запас або відставку (п. 2.1.).
Згідно п. 2.2. Міністерство зобов'язалося протягом 2010 року провести відселення решти сімей військовослужбовців, які проходять військову службу, і передати університету вивільнені житлові кімнати в студентському гуртожитку № 11.
Відповідно до п. 2.3. додаткової угоди, до кінця 2011 року Міністерство мало провести відселення всіх сімей військовослужбовців, звільнених у запас, або відставку, і передати університету вивільнені житлові кімнати в студентському гуртожитку №11.
Таким чином, вбачається, що починаючи з 1 січня 2012 року університет не має жодних договірних відносин з Міністерством оборони України, в зв'язку з чим відсутні і підстави які б надавали право на проживання у гуртожитках сім'ям військовослужбовців.
Судом встановлено, що фактично вони й досі не звільнили надані їм приміщення, чим порушують пункт 2.3. додаткової угоди № 303/44/09.
Вбачається, що на час проживання військовослужбовців в університетському гуртожитку, пунктом 3 додаткової угоди № 303\44\09 від 19. 08. 2009 року до договору №135 від 22. 12. 1997 року, було встановлено порядок здійснення ними розрахунків за користування житловими приміщеннями і розмір платежів.
Так, розмір та порядок місячної плати за користування житловим приміщенням, місцями загального користування та надані житлово-комунальні послуги встановлюється наказами ректора Університету.
В разі зміни цін і тарифів на житлово-комунальні послуги та енергоносії, Університет може змінювати розмір оплати за проживання в гуртожитку з обов'язковим попередженням про це мешканців не менше ніж за місяць на підставі наказу ректора Університету (п.п. 3.1.-3.2. додаткової угоди).
Згідно п.п. 3.4. цієї ж додаткової угоди, оплата за тимчасове користування житловим приміщенням та спожиту електроенергію проводиться самостійно сім'ями військовослужбовців, які проживають в гуртожитку, на рахунок Університету через установу банку на підставі рахунків, виписаних дирекцією студмістечка Університету не пізніше 15 числа наступного місяця за оплачуваним.
Судом встановлено, що відповідачі були заселені до гуртожитку № 11 на підставі списку військовослужбовців на заселення гуртожитку № 11, затвердженого заступником міністра оборони України - командувачем військ протиповітряної оборони України, генерал - полковником О. Стеценко.
Зокрема, сім'я ОСОБА_3 в складі двох осіб, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були заселені до кімнат № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 гуртожитку № 11, на підставі вищезазначених договорів ще у 1998 році, де проживають і досі.
Таким чином сім'я ОСОБА_3 проживає у трьох кімнатах дві з яких мають по два ліжко - місця, а інша - три.
На час їх заселення розмір і порядок оплати було врегульовано наказом ректора від 21. 03. 2006 року № 184-32 «Про оплату за користування гуртожитками Університету».
13. 05. 2011 року наказом ректора Університету № 370-32 «Про оплату за користування гуртожитками університету» тарифи на проживання було змінено.
Калькуляцією, яка є додатком до наказу визначено, що вартість проживання інших категорій проживаючих (до якої відносяться і військовослужбовці) у гуртожитку № 11 Київського національного університету імені Тараса Шевченка встановлено у розмірі 420 грн. одне ліжко-місце за місяць.
Про зміну вартості розміру оплати усі проживаючі були попереджені своєчасно шляхом розміщення інформації на дошці оголошень.
Окрім того, на виконання п. 3.4. додаткової угоди № 303/44/09, дирекція студмістечка кожного місяця направляє проживаючим сім'ям військовослужбовців рахунок за надані послуги для самостійної оплати.
Протягом терміну дії вказаних договорів та після їх закінчення сім'я ОСОБА_3 фактично проживала в гуртожитку університету, а отже отримувала послуги з проживання (у тому числі і комунальні послуги), що ним надавалися.
Визнання факту проживання та обов'язку здійснювати оплату наданих послуг мешканцями підтверджується шляхом внесення ними оплати за проживання спочатку в повному розмірі, а згодом частково.
Частиною 1 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Так, законодавчо встановленої форми договору надання послуг не існує, тому він може бути укладений і в усній формі.
Оскільки факт надання послуги визнається обома сторонами, то вбачається, що послуга надається на підставі усного договору про її надання.
Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язана надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, а замовник зобов'язаний оплатити її.
Статтею 903 ЦК України визначено: якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Враховуючи вищевикладене, відповідачі фактично споживали послугу з проживання та повинні були повністю її оплачувати, проте увесь період свого проживання у гуртожитку № 11 університету не в повному обсязі та несвоєчасно здійснюють оплату займаних ними ліжко - місць.
Таким чином, за період їх проживання, враховуючи зміну тарифів утворився борг в сумі 89623,14 грн., що завдає збитків позивачу.
Відповідно до частини 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 116 Житлового кодексу України, осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Як передбачено ст. 400 Цивільного кодексу України, недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на даний час незаконно займають жиле приміщення, а саме кімнати № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 в гуртожитку № 11 університету, а тому підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення.
Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.
Відповідно до ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
З урахуванням задоволення позову, у відповідності з вимогами ст.. 88 ЦПК України, суд вважає за доцільне стягнути з відповідачів на користь позивача витрати по оплаті судового збору в сумі 901,53 грн.
Керуючись ст. ст. 400, 526, 626, 629, 639, 901, 903 ЦК України, ст. ст. 116, 132 ЖК УРСР, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд -
Позовну заяву задовольнити.
Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 із займаних кімнат № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 та № НОМЕР_1 гуртожитку АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на користь Київського національного університету ім. Т. Шевченка суму боргу у розмірі 89 623,14 грн. та суму судового збору у розмірі 901,53 грн., а всього 90 524,67 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: