а
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
17 квітня 2009 р. Справа № 2-а-1419/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Мультян Марини Бондівни,
При секретарі судового засідання: Скалій Лесі Володимирівні
За участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_3 - представник за дорученням;
відповідача : не з'явився;
розглянувши матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
про: стягнення заборгованості
13.03.2009р. ОСОБА_1 подано позов до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 1758,34 грн. та пені в розмірі 291,40 грн.
Позов мотивовано тим, що не виконуючи вимоги ст.ст. 18, 19 Закону України ОСОБА_1, відповідач у поданому звіті про ОСОБА_1 за 2007 рік вказав середньооблікову кількість штатних працівників -12 осіб, середньооблікову кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність не вказав. Таким чином, відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 1 особи, а також самостійно не сплатив суму коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по працевлаштуванню інваліда. За таких обставин позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання приватного підприємця ОСОБА_2 розрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позові, просила його задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № НОМЕР_1. За таких обставин, виходячи з вимог ст. 128 КАС України, суд вирішив справу розглянути за наявними в ній доказами без участі відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив, що згідно звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік форми №НОМЕР_2, у 2007 році на підприємстві працювали 12 осіб, з них жодного інваліду.
Статтею 19 Закону України від 21.03.1991 р. ОСОБА_1 (зі змінами , далі -Закон) встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Статтею 20 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, яка використовує найману працю.
Виходячи з даних положень Закону, на підприємстві відповідача мав би працювати 1 інвалід, про що також зазначено в звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007р. Як слідує з даного звіту, середньорічна заробітна плата на підприємстві за 2007 р. становила 6516,67 грн., таким чином сума штрафних санкцій складає половину згаданої суми, тобто 3258,34 грн. (6516,67 х 0,5), що відповідачем і задекларовано. Таким чином, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 фактично визнала порушення нею вимог ст. 19 Закону України ОСОБА_1.
Відповідно до п. 10 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМ України від 03.05.1995р. № НОМЕР_3 працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Відповідно до п. 14 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМ України від 03.05.95 № НОМЕР_3 підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженим постановою КМ України від 03.05.1995 р. N НОМЕР_3, визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п. 1). Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3). Згідно з п. 5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
З матеріалів справи судом встановлено, що в 2007р. фізична особа-підприємець ОСОБА_2 інформацію для працевлаштування інвалідів не надавала, про що свідчить лист Липовецького районного центру зайнятості № НОМЕР_4 від 08.07.2008р.р.
Відповідач не забезпечив встановлення нормативу 1-го робочого місця для працевлаштування інваліда та самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції в розмірі 3258,34 грн., що зумовило нарахування пені в розмірі 291,40 грн.
Проте, відповідачем із порушенням строків частково сплачено адміністративно-господарські санкції: 11.06.2008р. - 500,0 грн., 12.08.2008р. - 1000,0 грн., що підтверджується витягом з особового рахунку відповідача. На момент розгляду справи в суді за відповідачем рахується заборгованість по адміністративно-господарським санкціям в розмірі 1758,34 грн. та пені 291,40 грн.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 86 КАСУ).
Таким чином з урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить до висновку що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 22525, р/р НОМЕР_5, ВАТ КБ "Хрещатик", МФО НОМЕР_6, код НОМЕР_7) на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, 21100, р/р НОМЕР_8, Держбюджет Липовецький район, код ЄДРПОУ НОМЕР_9, ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО НОМЕР_9, символ звітності 230, код бюджетної класифікації НОМЕР_10, призначення платежу: "платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2007 рік") адміністративно-господарські санкції в розмірі 1758 грн. 34 коп., пеню в розмірі 291 грн. 40 коп..
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 21.04.09
Суддя (підпис) Мультян Марина Бондівна
Копія вірна:
суддя:
секретар: