а
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
13 квітня 2009 р. Справа № 2-а-1418/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Мультян Марини Бондівни,
При секретарі судового засідання: Скалій Лесі Володимирівні
За участю представників сторін:
прокурора : Сокольвяк Я.А.;
позивача : ОСОБА_3 - представник за довіреністю;
відповідача : ОСОБА_2;
розглянувши матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
про: стягнення 510 грн.
13 березня 2009 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся прокурор Літинського району в інтересах держави - ОСОБА_4 в особі структурного підрозділу - територіального управління ОСОБА_4 у Вінницькій області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення 510 грн. фінансової санкції.
Позовні вимоги мотивовані тим, що до прокуратури Літинського району звернулось територіальне управління ОСОБА_4 у Вінницькій області з проханням про примусове стягнення накладеної фінансової санкції з ОСОБА_2. ОСОБА_4 під час проведення перевірки 13.05.2008р. встановлено недодержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів, виявлено відсутність ліцензійної картки при експлуатації легкового автомобіля ГАЗ 31105, д.н. НОМЕР_1, облаштованого як таксі, що належить ОСОБА_2. Про виявлене порушення складено акт № НОМЕР_2 від 13.05.2008 року. 19.05.2008р. начальником територіального управління ОСОБА_4 у Вінницькій області винесена постанова № НОМЕР_3, якою за порушення законодавства про автомобільний транспорт до перевізника застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу у сумі 510 гривень. Зазначено, що борг станом на день подання заяви до суду не сплачено. Також вказано, що постанова про накладення штрафних санкцій на сьогоднішній день відповідачем не оскаржена та не скасована в передбаченому законодавством порядку.
У судовому засіданні прокурор та представник позивача позов підтримали та просили суд задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі та проти задоволення позову не заперечував. Крім того, пояснив суду, що на час проведення перевірки експлуатував легковий автомобіль як таксі, але ліцензійної картка ще не оформив.
Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню. До такого висновку суд прийшов з огляду на таке:
Згідно акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № НОМЕР_2 від 13.05.2008 року, складеного державними інспекторами ОСОБА_5, ОСОБА_6, під час перевірки автомобіля марки ГАЗ 31105, д.н. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2, виявлено порушення, а саме: відсутня ліцензійна картка. Від пояснень водій відмовився, з актом ознайомлений.
Згідно із повідомленням, ОСОБА_2 викликався на розгляд справи щодо здійсненого ним порушення на 19.05.2008 року, проте на розгляд справи не прибув. В графі: "Повідомлення отримав" стоїть підпис ОСОБА_2.
Постановою № НОМЕР_3 від 19.05.2008 року, винесеною начальником територіального управління ОСОБА_4 у Вінницькій області ОСОБА_7, за порушення законодавства - надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, визначених ст. 39 Закону України “Про автомобільний транспорт”, до відповідача застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 510 грн..
Згідно супровідного листа № НОМЕР_4 від 23.05.2008р. копія постанови № НОМЕР_3 від 19.05.2008р. була направлена на адресу ОСОБА_2, що також стверджується копією реєстру № 2 поштових відправлень за 23.05.2008р..
Відповідно до ст. 39 Закону України “Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники та водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Абз. 4 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” передбачено, що за експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки - застосовуються санкції у вигляді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Під час розгляду справи судом з'ясовано, що легковий автомобіль відповідача на момент здійснення перевірки був облаштований розпізнавальним ліхтарем, а тому підпадає під визначення "таксі". Також під час перевірки відповідач не мав ліцензійної картки.
Таким чином, судом встановлено, що територіальне управління ОСОБА_4 у Вінницькій області діяло на підставі, у межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачено діючим законодавством України щодо проведення перевірки та накладення фінансових санкцій.
Згідно ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватись перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визначення. Частиною 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Відповідач був повідомлений про винесення постанови № НОМЕР_3 від 19.05.2008 р. про застосування фінансової санкції за порушення законодавства про автомобільний транспорт, про що свідчить записи із реєстру згрупованих внутрішніх поштових відправлень територіального управління ОСОБА_4 у Вінницькій області від 23.05.2008р., проте зазначене рішення - не оскаржено до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю, як передбачено п. 32 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 143 від 29.01.2006 р., що свідчить про визнання ним вини за вчинене порушення.
Згідно ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи те, що вимоги прокурора та позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а відповідач визнав позов в повному обсязі суд приходить до висновку про доцільність задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_5) в дохід Державного бюджету України (р/р НОМЕР_6, код ЄДРПОУ НОМЕР_7, держбюджет м. Вінниця, НОМЕР_8, ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця МФО НОМЕР_9) 510 грн. фінансових санкцій.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 17.04.09
Суддя (підпис) Мультян Марина Бондівна
Копія вірна:
суддя:
секретар: