а
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
13 березня 2009 р. Справа № 2-а-1116/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Аліменко Володимира Олександровича,
При секретарі судового засідання: Запасній Ілоні Миколаївні
За участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
відповідача : ОСОБА_2
розглянувши матеріали справи
за позовом: Прокурора Липовецького району Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницького обласного Фонду соціального захисту інвалідів
до: Приватного підприємця ОСОБА_2
про: зобов'язання вчинення певних дій та стягнення адміністративно-господарської санкції
Прокурор Липовецького району Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницького обласного Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до суду з позовом до приватного підприємця ОСОБА_2про нарахування та стягнення адміністративно-господарської санкції і пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в супереч Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) “Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів”, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України №42 від 10.02.2007р. відповідачем не розрахована та у рядку 06 -не відображена сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Прокурор надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність і зазначив, що позов підтримує в повному обсязі та просить позовні вимоги задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача зазначила, що позов підтримує в повному обсязі та просить позовні вимоги задовольнити посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Відповідач в судовому засіданні адміністративний позов не визнав та стверджував, що вимоги позивача є незаконними та необґрунтованими, а тому позовна заява не підлягає задоволенню. Відповідач суду пояснив, що відповідно до ч. 3 ст. 18, ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону № 875-ХІІ, забезпечував організацію працевлаштування інвалідів, а також надавав державній службі зайнятості інформацію для організації працевлаштування інвалідів і звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування останніх. Підтвердженням того є щомісячні звіти про наявність вакансій за формою № 3-ПН за 2007 рік.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та вивчивши матеріали справи, оцінивши надані по справі докази, суд встановив наступне.
Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів затвердженого Постановою КМУ від 26 вересня 2002 року № 1434, із внесеними змінами від 15.11.2006р. №1602 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України та підпорядковується йому.
Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів є контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991р. (далі -Закон України № 875-ХІІ). Фонд соціального захисту інвалідів має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів. Суми адміністративно-господарських санкцій використовуються на фінансування заходів щодо соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної та професійної реабілітації інвалідів. В зв'язку з цим, порушення відповідачем вимог чинного законодавства зачіпає інтереси держави у сфері соціального захисту інвалідів та завдає матеріальної шкоди Фонду соціального захисту інвалідів, який є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Законом України № 875-ХІІ ст.19 передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, і організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі “чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Відповідно до ч.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою КМУ №70 від 31.01.2007р., відповідач подав до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2007 рік за формою 10-ПІ, затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №42 від 10.02.2007р. Кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях відповідно до вимог ст. 19 Закону України № 875-ХІІ, має бути самостійно розрахована роботодавцем.
Відповідно до вимогам ч. 4 ст. 20 Закону України № 875-ХІІ та п. 3.7. Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", відповідач мав би розрахувати та у рядку 06 -відобразити сума коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен сплатити самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України № 875-ХІІ.
Позивач в своїй позовній заяві стверджує, що СПД ОСОБА_2 відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”N 875-ХІІ від 21.03.91 не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі одної особи за 2007 рік, чим не забезпечив виконання ч. 3 ст. 18 Закону № 875-ХІІ, згідно якої підприємства, установи, організації які використовують найману працю зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію для організації працевлаштування інвалідів і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, та ч. 2 ст. 19 Закону, якою чітко встановлено, що підприємства, установи, організації які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу встановленого ч. 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Суд дійшов до висновку, що твердження та висновки позивача є необґрунтованим та не відповідають дійсності, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до п. 1 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70 який визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів -центру зайнятості. Частина 1 пункту 2 Порядку встановлює, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
На виконання вимог ч. 1 п. 2 Порядку, підприємством 28 лютого 2008р. було подано до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2007 рік за формою 10-ПІ, затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 42 від 10.02.2007р. В даному звіті чітко зазначено, що на підприємстві в 2007 році середньооблікова кількість штатних працівників становила 8 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, фонд оплати праці штатних працівників становив 40 575 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника становила 422,66 грн.
Частина 3 пункту 2 Порядку зазначає, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Виконуючи вимоги ч. 3 п. 2 Порядку, Відповідачем щомісяця протягом 2007 року до Липовецького районного центру зайнятості подавались звіти про наявність вакансій за формою № 3-ПН, що підтверджується матеріалами по справі.
Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 р. N 420, СПД ОСОБА_2 у Звітах за формою № 3-ПН надавав інформацію про кількість створених робочих місць для працевлаштування інвалідів, зокрема в даних звітах було зазначено одне вакантне (вільне) робоче місце, з описанням його характеристики, на яке можливе працевлаштування інваліда. Але жодних робітників-інвалідів до підприємства від Липовецького районного центру зайнятості направлено не було, що підтверджується листом останнього від 08.07.2008р. № 02-18/1180, де зазначено, що у зв'язку з відмовою осіб з обмеженими фізичними можливостями у працевлаштуванні на дані вакансії, направлення не видавались.
Твердження позивач, що Липовецький районний центр зайнятості повідомив відділення Фонду про те, що СПД ОСОБА_2 у 2007 році не надавав центру зайнятості інформацію для організації працевлаштування інвалідів не знайшло свого підтвердження, оскільки в судовому засіданні було з'ясовано, що дане твердження є безпідставним та не відповідає дійсності.
А відтак суд вважає, що на підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що СПД ОСОБА_2 було вжито усіх залежних від нього заходів для організації і забезпечення працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу, чим було повністю виконано вимоги ч. 3 ст. 18, ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону № 875-ХІІ, а також Позивач всупереч вимогам ч. 1 ст. 71 КАСУ не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, тому вимога останнього про зобов'язання Відповідача за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів здійснити розрахунок та сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі середньої річної заробітної плати працівника у 2007 році та пеню за порушення терміну сплати вказаних санкцій на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів є безпідставною.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засідання приходить до висновку про відмову в задоволенні даного позову повністю.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
В задоволені позову Прокурора Липовецького району Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницького обласного Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємця ОСОБА_2 про зобов'язання вчинення певних дій та стягнення адміністративно-господарської санкції відмовити повністю.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 18.03.09
Суддя Аліменко Володимир Олександрович