23.11.2013
Справа № 434/6451/13-ц
Провадження № 2/434/3607/13
07 листопада 2013 року
Артемівський районний суд міста Луганська в складі головуючого судді Космініна С.О., при секретарі Калашнікової Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду, у місті Луганську цивільну справу за позовом -
ОСОБА_1 до Луганської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
Позивачка звернулася до суду із відповідним позовом до відповідача, в обґрунтування якого зазначила, що вона та її син - ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_1 на праві спільної, сумісної власності. ІНФОРМАЦІЯ_1 року син позивачки - ОСОБА_2 помер та після його смерті відкрилася спадщина у вигляді ?? частини вищевказаної квартири, внаслідок чого позивачка звернулася до Четвертої Луганської державної нотаріальної контори за отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_2, однак їй було відмовлено, оскільки її син ОСОБА_2 за життя належним чином не зареєстрував своє права власності на частку вищезгаданої квартири.
Тому, позивачка просить суд визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
У судове засідання позивачка - ОСОБА_1 не з'явилася та до початку розгляду справи від неї на адресу суду надійшла заява, в якій вона наполягає на заявлених вимогах та просить провести розгляд справи за її відсутністю /а. с. 34/.
Представник відповідача Управління комунальним майном Луганської міської ради - Мостовой А.О. у судовому засіданні був відсутнім та до початку розгляду справи надав на адресу суду заяву, в якій просив питання, щодо задоволення позову покласти на розсуд суду, згідно діючого законодавства України та провести розгляд справи за його відсутністю /а. с. 26/.
Відповідно до ст. 15 ЦПК України розгляд даної справи належить до компетенції суду.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, ст. ст. 3, 213, 214, 215 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються. В мотивувальній частині рішення має бути зазначено, чи були порушені, не визнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить к наступному висновку.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та її син - ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_1 на праві спільної, сумісної власності, відповідно до фотокопії свідоцтва про право власності на житло від 10 грудня 1993 року, посвідченого Відділом по приватизації житлового фонду Луганської міської Ради народних депутатів, згідно з розпорядженням (наказом) № 7965 /а. с. 7/.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року син позивачці - ОСОБА_2 помер, відповідно до фотокопії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, зареєстрованого та виданого Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції у Луганській області, актовий запис № 953 /а. с. 8/ та після його смерті відкрилася спадщина у вигляді ? частини вищевказаної квартири.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст. 1268 ч. 1 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
При зверненні позивачкою до Четвертої Луганської державної нотаріальної контори за отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_2, їй було відмовлено, оскільки її син за життя належним чином, у відповідності до діючого законодавства не зареєстрував своє права власності на частку вищезгаданої квартири, відповідно до фотокопії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 07 серпня 2013 року, винесеної державним нотаріусом Четвертої Луганської державної нотаріальної контори Світашовою Н.В. /а. с. 10 - 11/.
Відповідно до фотокопії довідки - характеристики на об'єкт нерухомого майна від 03 квітня 2013 року, виданої МКП «БТІ» м. Луганська право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 не зареєстровано /а. с. 13 - 15/.
Відповідно до ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації; державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Тобто право власності на нерухоме майно може виникати з моменту його державної реєстрації прав на нерухоме майно, яка здійснюється згідно з п. 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року, зареєстрованого в міністерстві юстиції України за № 582/17877 від 30.07.2010 року, відповідно до якого державна реєстрація прав власності здійснюється на підставі правовстановлюючих документів.
Згідно з ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, що знаходиться на території України, підлягає обов'язковій державній реєстрації.
Таким чином, нотаріус не може видати позивачці свідоцтво про право власності на спадщину, у зв'язку з відсутністю державної реєстрації права власності на нерухоме майно за спадкодавцем, внаслідок чого позивачка ОСОБА_1 не може належним чином оформити своє право на спадкове майно.
Відповідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно ст. 41 Конституції України право власності в Україні захищається законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Таким чином, з'ясувавши мету звернення ОСОБА_1 до суду, оцінивши надані докази та документи у їх сукупності, з врахуванням зазначених норм Конституції України та вимог законодавства України, суд вважає за необхідне визнати за позивачкою ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
На підставі викладеного та керуючись: ст. ст. 4, 16, 328, 392, 1216, 1218, 1261, 1268 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 10, 11, 15, 60, 109, 118-120, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Луганської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Артемівський районний суд м. Луганська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії судового рішення.
Повний текст рішення виготовлений 12.11.2013 року.
Суддя: С.О. Космінін