33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"19" листопада 2013 р. Справа № 902/850/13
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Розізнана І.В. ,
суддя Грязнов В.В.
при секретарі судового засідання Яремі Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Аспект" на рішення господарського суду Вінницької області від 25.09.2013 р. у справі № 902/850/13
за позовом заступника прокурора м. Вінниці в інтересах держави в особі Вінницької міської ради
до приватного акціонерного товариства "Аспект"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Вінницького обласного комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Вінницяводоканал", Регіонального відділення Фонду державного майна України у Вінницькій області
про визнання права власності на об'єкт вартістю 4490825 грн.
за участю представників сторін:
прокурора - Марщівської О.П.;
позивача - Левчишина С.О.;
відповідача - Путіліна Є.В.;
третьої особи 1 - Шевчук О.В.;
третьої особи 2 - не з'явився;
Заступник прокурора міста Вінниці в інтересах держави в особі Вінницької міської ради звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом до акціонерного товариства закритого типу "Аспект" (приватне акціонерне товариство "Аспект") за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Вінницького обласного комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Вінницяводоканал" та Регіонального відділення Фонду державного майна України у Вінницькій області про визнання права власності на самопливний каналізаційний колектор.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 25.09.2013 року ( колегія суддів Яремчук Ю.О., Банасько О.О., Говор Н.Д.) позов задоволено повністю. Визнано право власності на самопливний каналізаційний колектор мікрорайону "Тяжилів" по ІІ-му провулку Індустріальному у місті Вінниці, від вул. Ватутіна до каналізаційно-насосної станції №9, діаметром = 400мм., протяжністю 729,3 м/п, діаметром = 600 мм., протяжністю 2275 м/п діаметром = 400 мм. за територіальною громадою міста Вінниці в особі Вінницької міської ради
Своє рішення суд першої інстанції нормативно обґрунтував положеннями ст. 143 Конституції України, ст. 6, ст. 10, ч. 3 ст. 16, ч.8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст. 35 Закону України "Про власність". Суд врахував, що мережі водопостачання та водовідведення нерозривно пов'язані із житловими комплексами, будівлями, спорудами, майновими комплексами, тощо і призначенні для забезпечення належного утримання та ефективної експлуатації з метою надання необхідного рівня та якості послуг. Суд прийняв до уваги те, що спірний каналізаційний колектор у відповідності до положень ч.2 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна", як об'єкт, що має загальнодержавне значення не підлягає приватизації, у зв'язку з чим не міг бути набутий у власність ВАТ "Вінницький ламповий завод", та в подальшому, відповідно, не міг перейти у власність АТЗТ "Аспект", а тому з урахуванням положень ст.327,ст. 328, ст. 392 ЦК України суд визнав право власності на спірний об'єкт за територіальною громадою міста Вінниці.
Відповідач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Апелянт зокрема вказує, що судом не враховано обставини знаходження спірного майна на балансі ВАТ "Вінницький ламповий завод", оскільки право на нього перейшло до останнього в процесі приватизації, не прийнято до уваги факт подальшої передачі цього ж майна за договором санації до АТЗТ "Аспект". Звертає увагу, що в 1993 році проводилось не будівництво колектора, а лише його реконструкція та додаткові роботи по підключенню до нього певного мікрорайону, тоді, як прокурор просить визнати право власності не на цю ділянку реконструкції та додаткових робіт, а на весь каналізаційний колектор, прийнятий в експлуатацію ще в 1989 році. Вважає відсутніми докази спорудження спірного колектора Вінницькою міською радою. Крім того апелянт вказує на те, що судом безпідставно не прийнято до уваги такий доказ, як накладна №1 від 01.07.1999 року, згідно якої ВАТ "Вінницький ламповий завод" передав АТЗТ "Аспект" на підставі договору санації від 16.02.1999 року в тому числі спірне майно. Вважає, що господарськими судами в інших справах вже встановлено обставину наявності права власності за АЗТЗ "Аспект" на спірний об'єкт, тому така обставина не потребує доказування. В апеляційній скарзі вказується на відсутність у позивача акта введення в експлуатацію спірного об'єкта, або акта приймання - передачі його у власність від ВДМУ чи іншого власника, що свідчить про безпідставність застосування судом до спірних правовідносин положень ст. 392 ЦК України. Апелянт також звертає увагу суддів апеляційного суду на безпідставне незастосування судом першої інстанції строку позовної давності до заявлених позовних вимог.
Позивач Вінницька міська рада та третя особа на стороні позивача КП "Вінницяводоканал" надали відзиви на апеляційну скаргу в яких просять рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.
Розглянувши апеляційну скаргу та відзиви на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Згідно з актом державної приймальної комісії про приймання закінченого будівництвом об'єкту в експлуатацію від 23.12.1989 року, затвердженим 10.01.1990 році рішенням ВО "Жовтень", вказаним державним підприємством був прийнятий в експлуатацію пусковий комплекс, до складу якого входять позамайданчикові мережі каналізації (колектор).
Рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської Ради народних депутатів № 580 від 26.08.1993 року було вирішено провести комплекс робіт по каналізуванню мікрорайону "Тяжилів" міста Вінниці, у зв'язку з чим замовником з будівництва каналізаційного колектора від КНС-9 до вул. Боженова та запуску КНС - 9 визначено ВО "Жовтень". Пунктом 3 цього ж рішення визначено, що фінансування робіт буде здійснюватись за рахунок дольових коштів підприємств та організацій міста згідно з переліком визначеним в додатку № 1 до вищеназваного рішення.
Додатком № 1 до вказаного рішення ради визначено перелік підприємств та організацій, які беруть дольову участь в каналізуванні мікрорайону "Тяжилів", а саме : Трест "Ремшляхбуд", Молзавод, БУ-126, ДБК, ПМК-61, ПМК "Вінницяцукор", Вінницяголовпостач та Вінницясільбуд, на загальну суму 516,514 млн. крб..
Судом першої інстанції вірно встановлено, що каналізаційний колектор мікрорайону "Тяжилів", що пролягає по II - му провулку Індустріальному від вул. Ватутіна до каналізаційно - насосної станції № 9 побудований з метою "каналізування" мікрорайону "Тяжилів" та відведення стічних вод будинків житлового фонду, промислових підприємств, приватного житлового сектору зазначеного мікрорайону.
На підставі наказу регіонального відділення ФДМУ у Вінницькій області №147-П від 07.08.1995 року, наказом № 44 від 10.10.1996 року ВО "Жовтень" було перейменоване у відкрите акціонерне товариство "Вінницький ламповий завод", яке стало його правонаступником.
17.03.1999 року арбітражним судом Вінницької області затверджений договір санації між ВАТ "Вінницький ламповий завод" і АТЗТ "Аспект" від 16.02.1999 року, згідно з яким санатор - АТЗТ "Аспект" за накладною №1 отримав всі активи та пасиви ВАТ "Вінницький ламповий завод", в тому числі позамайданчикові мережі каналізації.
Відповідно до акту балансової належності водопровідних, каналізаційних мереж і границь технічного обслуговування від 17.05.2004 року встановлено, що на балансі ЗАТ "Аспект" знаходяться внутрішньомайданчикові та транзитні лінії водопроводу та каналізації.
Колегія суддів звертає увагу на те, що саме по собі знаходження об'єкту на балансі підприємства не є безспірною ознакою права власності останнього на такий об'єкт.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про власність", який діяв, починаючи з 15.04.1991 року, об'єктами права комунальної власності, зокрема, є об'єкти житлово-комунального господарства. Навіть за умови володіння ВО "Жовтень" спірним об'єктом на праві повного господарського відання, відповідно до ч. 1 ст.37 цього ж Закону, ні вказане державне підприємство, ні створене на його основі ВАТ "Вінницький ламповий завод" не набули права власності на спірний каналізаційний колектор, а отже, таке право не могло бути набуте АТЗТ "Аспект". При цьому, суд виходив із наступного.
Відповідно до п."г" ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", в редакції від 28.07.2005 року, додатку №1, затвердженого Декретом Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 №26-92 "Про перелік майнових комплексів підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається" не підлягають приватизації об'єкти, що мають загальнодержавне значення, тобто об'єкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому, зокрема: об'єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов'язані з постачанням споживачам води, газу, тепла, а також відведенням і очищенням стічних вод.
Як слідує із змісту п. 39 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.1995 №36, вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується на вартість об'єктів, що не підлягають приватизації.
Затверджуючи вихідні дані для здійснення оцінки вартості цілісного майнового комплексу під час проведення процедури приватизації в 1996 році, ВО "Жовтень" було виключено із списку майна, що підлягало оцінці, як таке, що віднесене до об'єктів інженерної інфраструктури і благоустрою міст залишковою вартістю 16041509 тис. крб.. (т. 2 а.с. 237).
Такий висновок суду узгоджується з інформацією, що надана Регіональним відділенням ФДМУ по Вінницькій області, яке під час приватизації ВО "Жовтень" виступило засновником ВАТ "Вінницький ламповий завод" та передало до його статутного фонду єдиний майновий комплекс державного підприємства за винятком об'єктів житлового фонду з інженерною інфраструктурою (ч. 1 а.с. 25).
Отже, при приватизації майна ВО "Жовтень" регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області до статутного фонду (капіталу) відкритого, акціонерного товариства "Вінницький ламповий завод" не було передано незавершене будівництво каналізаційного колектора - реконструкцію каналізаційного колектора. Даний об'єкт залишився у державній власності в управлінні регіонального відділення.
Згідно ДСТУ 2569- 94 Державний стандарт України. Водопостачання і каналізація. Терміни та визначення. Каналізаційний колектор - трубопровід зовнішньої каналізаційної мережі для збирання й відведення стічних вод. Залежно від призначення, місця укладання і розмірів зовнішньої каналізаційної мережі, розрізняють: дворову - укладену в межах одного будинковолодіння; внутрішньоквартальну - укладену усередині кварталу; заводську - укладену на території промислових підприємств; вуличну - прокладену вулицями й проїздами і яка приймає стічні води з дворових, внутрішньоквартальних і заводських мереж. Зовнішня каналізаційна мережа складається з дворових, внутрішньоквартальних та вуличних ліній (безнапірних і напірних підземних трубопроводів), а також колекторів.
Отже, каналізаційний колектор від вул. Ватутіна до КНС № 9 міста Вінниці входить до загальної системи комплексу споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом, який забезпечує дотримання санітарно - гігієнічних і безпечних умов життя мешканців міста Вінниці.
Згідно абзацу другого ч.9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" у разі зміни форми власності державний житловий фонд підлягає обов'язковій передачі в комунальну власність відповідної ради на умовах та у порядку, визначеному Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та постанови Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 року № 891 "Про затвердження Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій".
Відповідно до п. 3 цього ж Положення разом з відомчим житловим фондом передаються відповідним комунальним підприємствам зовнішні мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання і водовідведення, а також будівлі, призначені для обслуговування цього фонду (бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, вбудовані і прибудовані приміщення, обладнання тощо).
Отже, зазначеним Законом визначено правонаступника житлового фонду, у разі банкрутства, припинення діяльності підприємства, установи, організації внаслідок ліквідації або приватизації функції, зміни форми власності власника житлового фонду, яким є відповідна рада (її виконавчий орган) незалежно від часу закінчення оформлення акта його приймання-передачі.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах зокрема належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, житловий фонд та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності. Переважне право міської ради на придбання в комунальну власність приміщень, споруд, інших об'єктів, розташованих на відповідній території, за умови можливості їх використання для забезпечення комунально-побутових та соціально-культурних потреб територіальних громад визначене також п. 2 ч. 9 ст. 60 цього ж Закону.
З метою забезпечення необхідного рівня та якості послуг населенню у сфері житлово - комунального господарства, належного утримання та ефективної експлуатації майна комунальної власності територіальної громади міста Вінниці, рішенням від 26.06.2009р. № 2455 "Про внесення доповнень в підрозділ 3.4. розділу 3 додатку до рішення міської ради від 04.04.2008р. № 1845 "Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Вінниці та визнання такими, що втратив чинність пункт 1 рішення міської ради від 18.10.2002р. №107 зі змінами та доповненнями до нього" підрозділ 3.4 розділу 3 додатку до рішення міської ради від 04.04.2008 року № 1845 доповнено наступним пунктом : "Самопливний каналізаційний колектор мікрорайону "Тяжилів"(по 2-му провулку Індустріальному) від вул. Ватутіна до КНС №9 Д=400мм, протяжністю 729,3 м/п,Д=600 мм., протяжністю 2275 м/п, дійсною вартістю 4490825 грн.".
Об'єкт комунальної власності територіальної громади м. Вінниці самопливний каналізаційний колектор мікрорайону "Тяжилів" на підставі рішення від 26.06.2009 року № 2455 Вінницької міської ради за актом прийому - передачі від 27.07.2009 року було передано на баланс Вінницькому обласному комунальному виробничому підприємству водопровідно - каналізаційного господарства "Вінницяводоканал", як спеціалізованому підприємству у сфері виробництва і надання послуг з водопостачання та водовідведення.
Вказані рішення Вінницької міської ради на момент справи судом є чинними, а тому в силу положень ч. 1 ст. 144 Конституції України обов'язкові до виконання на відповідній території.
Аналізуючи викладене, з урахуванням положень ст. 327, ст. 328, ст.392 ЦК України колегія суддів дійшла висновку про наявність достатніх підстав для визнання за за територіальною громадою міста Вінниці права комунальної власності на самопливний каналізаційний колектор мікрорайону «Тяжилів» по ІІ-му провулку Індустріальному в м. Вінниці від вул. Ватутіна до каналізаційно - насосної станції № 9, діаметром = 400мм, протяжністю 729,3 м/п, діаметром = 600мм, протяжністю 2275 м/п, дійсною вартістю 4490825 грн..
Суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення клопотання апелянта про призначення судової будівельно-технічної експертизи, оскільки незалежно від того чи є спірний самопливний каналізаційний колектор та позамайданчикові каналізаційні мережі ВО "Жовтень" одним і тим самим об'єктом, в силу прямої заборони закону (п."г" ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна"), такий об'єкт не міг бути переданий у власність ВАТ "Вінницький ламповий завод" та в подальшому у власність відповідача.
Суд також не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду адміністративної справи №123/8134/13-а за позовом ПАТ "Аспект" до Вінницької міської ради про визнання недійсним та скасування рішення №2455 від 26.06.2009 року, оскільки за змістом ст. 101 ГПК України суд апеляційної інстанції, повторно розглядаючи справу, надає оцінку правомірності оскаржуваного рішення станом на день його прийняття. Станом на день прийняття рішення судом першої інстанції рішення Вінницької міської ради №2455 від 26.06.2009 року скасоване не було. Колегія суддів також вважає, що в разі подальшого скасування зазначеного рішення органу місцевого самоврядування, за умови наявності відповідних підстав, відповідач не буде позбавлений права звернутись до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Щодо клопотання відповідача про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, колегія суддів дійшла висновку, що право звернення до суду із позовом про визнання права комунальної власності на спірний об'єкт у позивача виникло з моменту прийняття рішення № 2455 від 26.06.2009 року, а тому з урахуванням дати звернення до суду з вказаним позовом (07.06.2013 року), суд апеляційної інстнції вважає, що позов прокурором в інтересах Вінницької міської ради було подано в межах строку, визначеного ст. 257 ЦК України.
Оцінюючи доводи апелянта про те, що рішенням господарського суду АРК (справа №2-3/823.1-2005) вже було встановлено обставину наявності права власності за АЗТЗ "Аспект" на спірний об'єкт, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Преюдиційні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин. Преюдиційне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.
Колегія суддів звертає увагу, що предметом в зазначених апелянтом судових спорах не було право власності на спірний об'єкт, тому зазначені апелянтом судові рішення не містять саме правової оцінки набуття у власність відповідачем спірного майна. Отже, надані судами окремі оціночні судження не можуть бути покладені в основу даного судового спору й не спростовують наведених висновків суду апеляційної інстанції. Крім того, вказані апелянтом судові справи за суб'єктним складом не є тотожними даній справі, як того вимагає ч. 4 ст. 35 ГПК України для звільнення відповідача від доказування належності йому на праві власності спірного об'єкту.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 101 ГПК України, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення клопотання апелянта про витребування нових доказів у справі та вважає, що станій не був позбавлений можливості отримати документи, що стали підставою прийняття Вінницькою міською радою рішення № 2455 від 26.06.2009 року під час розгляду справи в суді першої інстанції. Крім того, такі докази не знаходяться у площині доказування в даному судовому спорі, оскільки предметом цього спору не є оцінка законності зазначеного рішення органу місцевого самоврядування.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,
1. Рішення господарського суду Вінницької області від 25.09.2013 р. у справі №902/850/13 залишити без змін, апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Аспект" - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
3. Справу №902/850/13 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Розізнана І.В.
Суддя Грязнов В.В.