33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"19" листопада 2013 р. Справа № 902/939/13
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Гулова А.Г.
суддя Маціщук А.В. ,
суддя Сініцина Л.М.
при секретарі Яцюку В.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Мірошника Р.С. - представника за довіреністю від 27.09.2013р.
від відповідача: Левицької-Корчун В.І. - представника за довіреністю від 22.02.2012р. №22-02/12
Люлькіс І.М. - представника за довіреністю від 23.02.2012р. №23-02/12
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нертус Агро", м.Харків
на рішення господарського суду Вінницької області
від 09.09.13 р. у справі № 902/939/13 (суддя Банасько О.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нертус Агро", м.Харків
до Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії агарних наук України, с.Уладівське Калинівського району Вінницької області
про стягнення 984936,21 грн.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 09.09.2013р. у справі №902/939/13 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕРТУС АГРО" до Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур та цукрових буряків Національної академії аграрних наук України про стягнення 984936,21 грн. задоволено частково.
Визнано недійсними з моменту укладення підпункти а), б), в) п.4.4 договору купівлі-продажу № 21/04-П від 21.04.2011 року.
Стягнуто з Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур та цукрових буряків Національної академії аграрних наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕРТУС АГРО" 210809 грн. 06 коп. боргу, 3692 грн. 41 коп. пені, 1106 грн. 93 коп. 3 % річних, 43 грн. 94 коп. інфляційних втрат, 4313 грн. 05 коп. витрат зі сплати судового збору.
В стягненні 3755 грн. 16 коп. боргу, 733929 грн. 24 коп. відсотків за користування чужими коштами, 30061 грн. 57 коп. пені, 1537 грн. 90 коп. збитків відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким стягнути з відповідача 733929,24 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 33753,98 грн. неустойки, 1537,90 грн. збитків.
Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, зокрема, наступне:
- п.4.4 договору сторони погодили розмір відсотків річних - 0,1, 0,3 та 0,5 % річних за кожен день прострочки, що не суперечить приписам ч.2 ст.625 ЦК України;
- суд безпідставно зменшив розмір пені, не врахувавши п.8.4.1 договору купівлі-продажу, згідно якого нарахування неустойки припиняється через рік від дати, коли зобов'язання по оплаті товару мало бути виконане відповідачем;
- п.4.9 договору сторони погодили, у випадку прострочки оплати робіт більш ніж на 50 календарних днів, відповідач зобов'язаний відшкодувати збитки в розмірі 7% договірної ціни робіт, проте, суд не врахував наведені приписи.
В доповненні до апеляційної скарги позивач зазначає, що в мотивувальній частині оскарженого рішення суд вказав, що задоволенню не підлягають позовні вимоги про стягнення пені в сумі 26775,07 грн., а в резолютивній частині рішення відмовлено в стягненні 30061,57 грн. пені.
Відповідач у письмовому відзиві №22/10-13 від 22.10.2013р. заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважає рішення господарського суду Вінницької області від 09.09.2013р. законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Вважає рішення господарського суду Вінницької області від 09.09.13 р. у справі № 902/939/13 незаконним та необґрунтованим в оскарженій частині, у зв'язку з чим просить його скасувати у цій частині та прийняти нове рішення- про задоволення позову.
Представники відповідача заперечили проти доводів апеляційної скарги, вважають її безпідставною та необґрунтованою. Просять рішення господарського суду Вінницької області від 09.09.2013р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2011 року між ТОВ "Нертус Агро" (продавець) та Уладово-Люлинецькою дослідно-селекційною станцією Інституту цукрових буряків УААН (правонаступником якої є Уладово-Люлинецькою дослідно-селекційною станцією Інституту біоенергетичних культур та цукрових буряків Національної академії аграрних наук України - покупець) укладено договір купівлі-продажу №24/01-П, згідно п.1.1 якого продавець зобов'язується передати узгодженими партіями товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його визначену грошову суму (ціну товару). Найменування товару, його кількість і ціна вказуються в специфікаціях (видаткових накладних), які являються невід'ємною частиною даного договору (т.1, а.с.9-14).
Згідно п.3.1.3 договору покупець зобов'язується оплатити ціну товару згідно п.4 (умови оплати товару) даного договору.
Відповідно до п.п. г) п.4.1 договору ціна товару підлягає повній оплаті продавцю покупцем, з поміж іншого, на таких умовах: якщо поставка конкретної партії товару не погоджена сторонами у відповідній специфікації (здійснюється без специфікації), то покупець оплачує продавцю товар по видатковій накладній на протязі п'яти календарних днів з дати прийняття товару.
Як передбачено п.4.3 договору, від дня , коли товар мав бути оплачений покупцем, продавець має право витребувати від покупця, а покупець має сплатити відсотки за користування чужими грошовими коштами до дня повної оплати товару, крім неустойки та збитків (ст.ст.536,625, п.3 ст.692 ГК України).
Відповідно до п.4.4 договору відсотки за користування чужими грошовими коштами сплачуються в наступних розмірах:
а) 0,1% від несплаченої ціни товару по специфікації (у випадку її відсутності по кожній видатковій накладній) за кожен календарний день протягом 30 календарних днів від дати, коли товар мав бути оплачений покупцем;
б) 0,3% від несплаченої ціни товару по специфікації (у випадку її відсутності по кожній видатковій накладній) за кожен календарний день протягом 60 календарних днів від дати спливу 30 календарних днів, вказаних в пункті "а" п.4.4 даного договору;
в) 0,5% від несплаченої ціни товару по специфікації (у випадку її відсутності по кожній видатковій накладній) за кожен календарний день до дня повної оплати від дати спливу 60 календарних днів, вказаних в пункті "б" п.4.4 договору.
Пунктами 8.4.1, 8.4.2 договору за невиконання або неналежне виконання обов"язку, передбаченого пунктом 3.1.2 даного договору покупець сплачує продавцю неустойку, крім збитків, в розмірі 0,3% від суми боргу за кожен день незалежно від вини. Нарахування неустойки припиняється через один рік від дати, коли обов"язок по сплаті товару мав бути виконаний покупцем. Якщо покупець прострочить оплату більш ніж на 60 календарних днів, то, крім неустойки, він відшкодовує продавцю збитки в розмірі 10% від ціни неоплаченого товару, якщо більш ніж на 100 днів - то 20% від ціни неоплаченого товару, а якщо більш ніж на 200 днів - то 30% від ціни неоплаченого товару (п.5 ст.225 ГК України).
На виконання умов договору, за період з 06.04.2011 року по 23.09.2011 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 715668,88 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (т.1, а.с.16-52, 57- 61).
Згідно накладних на повернення №НА-0000009 від 02.09.2011р., №НА-0000010 від 02.09.2011р. та видатково-прибуткових накладних №№1122,1123 від 02.09.2011р. відповідач повернув позивачу товару на загальну суму 8170,56 грн. (т.1, а.с.53-56).
10.06.2011 року ТОВ "Нертус Агро" (підрядник) та Уладово-Люлинецькою дослідно-селекційною станцією Інституту цукрових буряків УААН (замовник) укладено договір підряду №17, згідно п.1.1 якого підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик виконати і здати сільськогосподарські роботи, а саме механізовану міжрядну прополку соняшника і кукурудзи на земельних ділянках, розташованих за адресою: с.Уладівське Калинівського району Вінницької області, а замовник зобов'язується надати підряднику фронт робіт, прийняти та оплатити виконані роботи (т.1, а.с.67-70).
Відповідно до п.1.2 договору види, об'єми і ціна робіт фіксується в затвердженому сторонами даного договору кошторисі, який являється невід'ємною частиною даного договору.
Як передбачено п.3.1 договору, договірна ціна визначається приблизним кошторисом і складає 32000,00 грн. з ПДВ.
Оплата робіт здійснюється до 30.09.2011 року (п.3.2 договору).
10.06.2011 року сторонами складено кошторис до договору підряду №17 від 10.06.2011 року, яким, зокрема, погоджено: найменування робіт (механізована міжрядна прополка соняшника і кукурудзи); кількість та одиниця виміру (320 га); загальна ціна з ПДВ - 32000,00 грн. (т.1, а.с.71).
Як вбачається з актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №НА-0000011 за червень 2011р., №НА-0000009 за травень 2011р. та №НА-000014 за вересень 2011р., позивач виконав роботи на загальну суму 41225,16 грн. (т.1, а.с.72,78,116).
31.05.2013р. позивач направив відповідачу вимогу №31/05 про сплату заборгованості за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №НА-0000009 від 31.05.2013 року в сумі 15500,00грн. (т.1, а.с.121-122).
У зв"язку з несплатою відповідачем вартості товару та підрядних робіт, ТОВ "НЕРТУС АГРО" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур та цукрових буряків НААН України 711253,48 грн. основного боргу, 150000,00 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 107723,16 грн. неустойки, 262,86 грн. збитків, 189,20 грн. 3% річних, 7,51грн. інфляційних, 15500 грн. за договором №10 від 20.04.2011р., всього - 984936,21 грн. (т.1, а.с.2-5).
Після звернення з позовом, 12.07.2013р. позивачем було направлено відповідачу вимогу про сплату заборгованості за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №НА-000014 від 16.09.2011 року в сумі 3755,16грн. (т.1, а.с.125-126).
Після порушення провадження у справі, заявою від 17.07.2013 року №17/07 позивач зменшив розмір позовних вимог в частині вимог про стягнення боргу за договором № 24/01-П до 627376,72грн., в зв'язку з відсутністю доказів передачі товару покупцю згідно видаткових накладних від 06.04.2011 року на суму 33840,00 грн., від 21.04.2011 року на суму 25718,40 грн., від 08.07.2011 року на суму 20563,20 грн. (всього - 80121,60 грн.), та просив суд стягнути з відповідача 649346,72 грн. боргу, 279891,58 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 33753,98 грн. неустойки, 1537,90 грн. збитків, 1106,93 грн. 3% річних, 43,94 грн. інфляційних, 19255,16 грн. за актами здачі-прийняття робіт, всього - 984936,21 грн. (т.1, а.с.109-113).
26.07.2013р. відповідач надіслав позивачу заяву №24/07-13 від 24.07.2013 року, в якій повідомив про зарахування зустрічних однорідних вимог, які виникли з договору № 26/01 від 26.01.2011 року на виконання комплексу технологічних робіт по вирощуванню насіння кукурудзи і купівлі насіння на загальну суму 454037,66 грн. (т.1, а.с.155-157).
На підставі вказаної заяви позивачем було проведено залік однорідних вимог в сумі 454037,66 грн. за договору купівлі-продажу №24/01-П від 24.01.2011 року, що підтверджується довідкою №23/08-1 від 23.08.2013 року (т.1, а.с.198).
За вказаних обставин, позивач подав до суду заяву від 22.08.2013 року №22/08 про зменшення розміру позовних вимог, в частині боргу, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача борг за договором купівлі-продажу № 24/01-П від 24.01.2011 року в сумі 173339,06 грн., борг за договором підряду №17 від 10.06.2011 року в сумі 21970,00 грн., боргу за актом А-0000009 від 31.05.2011року в сумі 15500,00 грн. та актом №НА-000014 від 16.09.2011 року в сумі 3755,16 грн., всього - 19530906 грн., 733929,24 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 33753,98 грн. неустойки, 1537,90 грн. збитків, 1106,93 грн. 3% річних, 43,94 грн. інфляційних втрат, 19225,16 грн. боргу по актах приймання-передачі робіт, а всього - 984936,21грн. (т.1, а.с.190-192).
Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Вінницької області від 09.09.2013р. позов задоволено частково: визнано недійсними з моменту укладення підпункти а), б), в) п.4.4 договору купівлі-продажу № 21/04-П від 21.04.2011 року; стягнуто з відповідача на користь позивача 210809грн. 06 коп. боргу, 3692 грн. 41 коп. пені, 1106 грн. 93 коп. 3 % річних, 43 грн. 94 коп. інфляційних втрат, 4313 грн. 05 коп. витрат зі сплати судового збору; в стягненні 3755 грн. 16 коп. боргу, 733929 грн. 24 коп. відсотків за користування чужими коштами, 30061 грн. 57 коп. пені, 1537 грн. 90 коп. збитків відмовлено (т.1, а.с.211-218).
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Частиною 1 ст.193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі-продажу товарів та підряду.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як передбачено ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України)
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вже зазначалося, підпунктом г) п.4.1 договору купівлі-продажу №24/01-П від 24.01.2011р. передбачено обов"язок покупця оплатити отриманий товар протягом 5 календарних днів з дати його прийняття, а п.3.2 договору підряду №17 від 10.06.2011 року встановлено кінцевий строк оплати виконаних робіт - до 30.09.2011 року.
Відповідач свої зобов"язання щодо оплати отриманого товару та виконаних робіт у передбачені договорами строки не виконав в повному обсязі, у зв"язку з чим у нього виникла заборгованість за договором купівлі-продажу №24/01-П від 24.01.2011року в сумі 173339,06грн., за договором підряду №17 від 10.06.2011 року - в сумі 21970,00 грн.
З врахуванням наведеного вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 195309,06грн. боргу за вказаними договорами підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 15500,00 грн. боргу за актом № НА-0000009 від 31.05.2011 року та 3755,16 грн. - за актом № НА-000014 від 16.09.2011 року.
Суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 15500,00 грн. боргу за актом № НА-0000009 від 31.05.2011 року, відмовивши у стягненні 3755,16 грн. боргу за актом № НА-000014 від 16.09.2011 року, оскільки у вказаному акті сторони не погодили строки проведення розрахунків за виконані роботи, а з вимогою в порядку ч.2 ст.530 ЦК України позивач звернувся вже після порушення провадження у справі (т.1, а.с.125), відповідно, строк виконання зобов'язання за актом № НА-000014 від 16.09.2011 року не настав.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування позивачем до стягнення з відповідача 1106,93 грн. 3% річних проведено згідно вимог чинного законодавства, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо нарахування інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що їх розмір за період з 06.04.2011р. по 04.06.20113р. становить 65,29 грн., однак позивач заявив до стягнення 43,94 грн. інфляційних, що є його правом, тому стягненню підлягає 43,94 грн.
Частиною 3 ст.692 ЦК України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Як передбачено ч.2 ст.536 ЦК України, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Пунктом 4.4 договору купівлі-продажу передбачено порядок нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами в наступних розмірах:
а) 0,1% від несплаченої ціни товару по специфікації (у випадку її відсутності по кожній видатковій накладній) за кожен календарний день протягом 30 календарних днів від дати, коли товар мав бути оплачений покупцем;
б) 0,3% від несплаченої ціни товару по специфікації (у випадку її відсутності по кожній видатковій накладній) за кожен календарний день протягом 60 календарних днів від дати спливу 30 календарних днів, вказаних в пункті "а" п.4.4 даного договору;
в) 0,5% від несплаченої ціни товару по специфікації (у випадку її відсутності по кожній видатковій накладній) за кожен календарний день до дня повної оплати від дати спливу 60 календарних днів, вказаних в пункті "б" п.4.4 договору.
Згідно п.4.5 договору, якщо покупець своєчасно або достроково розрахується за придбаний товар, то відсотки за користування чужими грошовими коштами не нараховуються.
При цьому слід зазначити, ч.3 ст.692 ЦК України не передбачено право сторін встановлювати відповідний розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, тоді як ч.2 ст.625 ЦК України сторонам надано право встановлювати інший, ніж 3% річних розмір процентів у договорі.
Отже, договором може бути встановлений інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення, відповідно, подвійне нарахування та стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами суперечить положенням ч.2 ст.625 ЦК України.
Як зазначалося вище, позивачем правомірно нараховано згідно ч.2 ст.625 ЦК України 3% річних у розмірі 1106,93 грн., тому позов у цій частині задоволено.
Аналізуючи зміст п.8.4.1 договору, яким сторони передбачили нарахування пені за невиконання або неналежне виконання покупцем зобов"язань, передбачених пунктом 3.1.2, в розмірі 0,3 % від суми боргу за кожен день незалежно від вини та нарахування неустойки припиняється через один рік від дати, коли обов'язок по сплаті товару мав бути виконаний покупцем, судова колегія дійшла висновку, що, визначивши проценти, передбачені пунктом 4.4 договору, як плату за користування чужими грошовими коштами, сторони не звернули уваги на те, що за своєю правовою природою ці проценти підпадають під визначення неустойки, а саме пені згідно статті 549 Цивільного кодексу України, частиною третьою якої встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відтак, умовами договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Частиною 1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно п.1 ст.83 ГПК України, якщо у вирішенні спору буде встановлено, що зміст договору суперечить чинному законодавству, то господарський суд вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині.
За вказаних обставин, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що зміст підпунктів а), б), в) п.4.4 договору купівлі-продажу № 24/01-П від 24.01.2011 року суперечить приписам ст.203 ЦК України, ст.61 Конституції України, а тому їх слід визнати недійсними на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України.
Відповідно до ст.610, п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).
Згідно ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як вже зазначалося, пунктом 8.4.1 договору сторони передбачили нарахування пені за невиконання або неналежне виконання покупцем зобов"язань, передбачених пунктом 3.1.2, в розмірі 0,3 % від суми боргу за кожен день незалежно від вини. Нарахування неустойки припиняється через один рік від дати, коли зобов"язання по оплаті товару мало бути виконане покупцем.
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
14.08.2013р. відповідачем подано до суду заяву №12/08-13 від 12.08.2013р. про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки в сумі 30467,48 грн. (т.1, а.с.151-154).
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Частиною 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до частин 3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін (п.4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").
Згідно із ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду з позовною заявою 18.06.2013р., що підтверджується відбитком штемпеля відділення поштового зв"язку на конверті, в якому надійшла позовна заява.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені за період до 18.06.2012р. пред'явлені після спливу позовної давності, а за період після 18.06.2012р. - до спливу позовної давності, оскільки природа пені є плинною та нараховується за кожний день прострочення, як це передбачено в ч. 3 ст. 549 ЦК України.
За вказаних обставин, суд першої інстанції правильно відмовив у стягненні 26775,07 грн. пені за договором купівлі-продажу № 24/01-П від 24.01.2011 року та 3286,50 грн. пені за договором №17 від 10.06.2013 року, всього - 30061,57 грн., у зв"язку з пропуском строку позовної давності.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо розбіжностей між висновками суду першої інстанції, зазначених у мотивувальній та резолютивній частинах рішення є безпідставними.
Перевіривши розрахунки пені, колегія суддів вважає правомірним стягнення з відповідача на користь позивача 3692,41 грн. пені, нарахованої за період з 18.06.2012р. по 28.09.2012р., з урахуванням умов договору щодо припинення нарахування пені через один рік від дати, коли зобов"язання по оплаті товару мало бути виконане, та у межах строку позовної давності.
Отже, пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (7,5% х 2 = 15%) підлягає нарахуванню наступним чином:
- на суму боргу 9179,52 грн. за період з 18.06.2012р. по 21.06.2012р. - 15,08 грн.;
- на суму боргу 3693,60 грн. за період з 18.06.2012р. по 25.06.2012р. - 12,21 грн.;
- на суму боргу 26600,40 грн. за період з 18.06.2012р. по 26.06.2012р. - 96,22 грн.;
- на суму боргу 740,28 грн. за період з 18.06.2012р. по 30.06.2012р. - 3,95 грн.;
- на суму боргу 57342,24 грн. за період з 18.06.2012р. по 09.07.2012р. - 516,43 грн.;
- на суму боргу 82160,00 грн. за період з 18.06.2012р. по 27.07.2012р. - 1348,58 грн.;
- на суму боргу 13340,46 грн. за період з 18.06.2012р. по 21.09.2012р. - 523,31 грн.;
- на суму боргу 16712,40 грн. за період з 18.06.2012р. по 26.09.2012р. - 693,68 грн.;
- на суму боргу 11433,24 грн. за період з 18.06.2012р. по 28.09.2012р. - 482,95 грн.
Згідно п.4.9 договору №17 від 10.06.2013 року, якщо замовник прострочить оплату робіт більш ніж на 50 календарних днів, а також у випадку невиконання або неналежного виконання замовником будь-якого іншого свого зобов'язання, то окрім неустойки, замовник відшкодовує підряднику збитки в розмірі 7 % від договірної ціни робіт.
За змістом ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно ч.5 ст.225 ГК України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків , що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.
Відповідно ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки . Розмір збитків , завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором .
Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Таким чином, в силу ст.33 ГПК України, позивач має довести сам факт наявності збитків, оскільки розмір збитків сторони передбачили у договорі.
Як свідчать матеріали справи, позивач не надав доказів на підтвердження спричинення йому збитків внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором підряду №17 від 10.06.2013року.
За вказаних обставин, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 1537,90 грн. збитків є необґрунтованою, а тому в її задоволенні слід відмовити.
Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 09.09.2013р. є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-
1. Рішення господарського суду Вінницької області від 09.09.2013р. у справі №902/939/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нертус Агро", м.Харків - без задоволення.
2. Ухвалою суду повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Нертус Агро" (м61047, м.Харків, вул.17 партз"їзду, 38а, код 36627667) 1583,66 грн. надлишково сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги згідно платіжного доручення №1322 від 17.09.2013р.
3. Справу №902/939/13 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Гулова А.Г.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Сініцина Л.М.
Віддрук. прим.:
1 - до справи,
2 - позивачу (61047, м.Харків, вул.Сімнадцятого партз"їзду, 38а кім.23),
3 - відповідачу (22422, Вінницька обл., Калинівський рн., с.Уладівське, вул.Радянська),
4 - в наряд.