Кіровоградської області
21 листопада 2013 року Справа № 912/598/13
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Поліщук Г.Б. розглянувши
матеріали справи за заявою боржника про порушення справи про банкрутство фермерського господарства "Агропродукт КС", 27641, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с.Новопетрівка, вул.Дружби, 98
від кредитора- публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" від імені якого діє філія АТ "Укрексімбанк" в м.Кіровограді - Маринич Т.П. , довіреність № 010-01/974 від 06.02.12р.;
кредитор - гр.Коваленко С.Б. особисто, паспорт серії ЕА 339010 виданий Кіровським РВ УМВС України в Кіровоградсьій області 22.10.1997р.
від боржника - представник Кноблох І.В., довіреність № 1 від 05.06.13р.;
В судовому засіданні брав участь- розпорядник майна арбітражний керуючий Ретьман О.А.
Ухвалою господарського суду від 25.09.2013р. визнано грошові вимог кредиторів та затверджено реєстр вимог кредиторів боржника - фермерського господарства "Агропродукт КС".
Ухвалою господарського суду від 18.11.2013 року розгляд справи в підсумковому засіданні відкладено до 21.11.2013 року.
На адресу господарського суду 25.09.2013 року надійшла заву кредитора - публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" від імені якого діє філія АТ "Укрексімбанк" в м.Кіровограді про визнання недійсними договорів позики (поворотної фінансової допомоги) № 1 від 19.09.2011 року, № 2 від 03.10.2011 року, № 3 від 07.10.2011 року, № 4 від 31.10.2011 року, № 5 від 01.11.2011 року, № 6 від 28.11.2011 року, № 7 від 29.11.2011 року, № 8 від 01.12.2011 року, №9 від 21.12.2011 року, № 10 від 31.01.2012 року, № 11 від 08.02.2012 року, № 12 від 27.02.2012 року, № 13 від 06.04.2012 року, № 14 від 27.04.2012 року, № 15 від 08.05.2012 року, № 16 від 10.05.2012 року, № 17 від 09.07.2012 року, укладених між кредитором - Коваленком Сергієм Борисовичем та боржником - фермерським господарством "Агропродукт КС" без настання будь-яких наслідків; відмовити у визнанні грошових вимог кредитора Коваленка Сергія Борисовича до боржника в сумі 1476368,76грн.; грошові вимоги кредитора Коваленка Сергія Борисовича виключити з реєстру вимог кредиторів.
Ухвалою господарського суду від 25.09.2013 року указану заяву було призначено до розгляду в судовому засіданні та зобов'язано ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", боржника, Коваленка С.Б. та розпорядника майна подати до суду докази, необхідні для розгляду поданої заяви.
Ухвалами господарського суду розгляд заяви кредитора неодноразово відкладався з різних підстав.
Відповідно до положень п.4 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадження якого перебуває справа про банкрутство, вирішує спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.
Заява кредитора мотивована тим, що договори позики підписані зі сторони позикодавця (кредитора) та зі сторони позичальника (боржника) фізичною особою та головою ФГ "Агропродукт КС" Коваленком Сергієм Борисовичем.
На думку заявника, підписання договору однією і тією ж особою від імені двох сторін договору суперечить вимогам ст.203 та ч.3 ст.238 ЦК України та є підставою для визнання договору недійсним.
Крім того, кредитор-заявник посилається на те, що надання грошових позик є фінансовою послугою, що підпадає під дію Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.06.2001 року №2664 і потребує ліцензування.
Кредитор посилається на п.6 ч.1 ст.4 вказаного Закону, відповідно до якого надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, віднесено до фінансових послуг.
Право на здійснення операцій з надання фінансових послуг мають фінансові установи, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа.
Кредитором - Коваленко С.Б. 22.10.2013 року подано до господарського суду відзив на заяву про визнання недійсними договорів позики, відповідно до змісту якого вважає вимоги заявника безпідставними та такими, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права.
Зокрема, у поданому відзиві кредитор зазначає про те, що сторонами при укладенні спірних договорів були ФГ "Агропродукт КС", інтереси якого представляв голова - Коваленко С.Б., з іншої сторони - фізична особа Коваленко С.Б. Особливістю відносин представництва є те, що представник, хоча і безпосередньо вчиняє правочин, проте не стає його стороною. Кредитор зазначає про те, що при укладенні договорів позики Коваленко С.Б. з однієї сторони виступав безпосередньо як сторона договору, а з другої сторони його повноваження як представника були засновані на статуті ФГ "Агропродукт КС".
В частині твердження заявника щодо неправомірного надання фізичною особою Коваленком С.Б. позики ФГ "Агропродукт КС", кредитор зазначає, що Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини спеціальних суб'єктів - учасників ринку фінансових послуг і не поширюється на всіх юридичних і фізичних осіб - суб'єктів договору позики, правовідносини яких регулюються нормами ст.ст. 1046-1048 ЦК України.
Боржником - фермерським господарством "Агропродукт КС" 22.10.2013 року подано до господарського суду відзив на заяву ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", зі змісту якого вбачається, що боржник заперечує вимоги заявника, вважає їх безпідставними та такими що ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права, а тому не підлягають задоволенню.
Боржник також звертає увагу на те, що сторонами при укладенні спірних договорів були ФГ "Агропродукт КС", інтереси якого представляв голова - Коваленко С.Б., з іншої сторони - фізична особа Коваленко С.Б. та зазначає, що сторонами були укладені договори саме позики, а не кредиту, що прямо передбачено нормами ст.ст. 1046-1053 ЦК України, у яких відсутні будь-які обмеження щодо суб'єктного складу сторін.
В частині посилання заявника на Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", боржник зазначає, що такий Закон є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини спеціальних суб'єктів - учасників ринку фінансових послуг і не поширюється на всіх інших юридичних і фізичних осіб - суб'єктів договору позики, правовідносини яких регулюються нормами ст.ст. 1046-1048 ЦК України.
Розпорядником майна арбітражним керуючим Ретьманом О.А. 18.11.2013 року подано до господарського суду заперечення на заяву ПАТ "Укрексімбанк" про визнання недійсними договорів позики, зі змісту якого вбачається, що розпорядник майна вважає заяву кредитора необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки, на думку розпорядника майна, для визнання правочинну недійсним на підставі ч.3 ст.238 ЦК України недостатньо самої лише ознаки - підписання договору однією і тією ж особою від імені обох сторін договору. Необхідним є встановлення умислу в діях представника - якщо представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявності домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. Розпорядник майна зазначає про те, що позика надавалась боржнику безвідсотково, отже укладені договори позики не суперечать інтересам фермерського господарства.
Крім того, розпорядник майна звертає увагу на те, що заява ПАТ "Укрексімбанк" не містить жодних посилань на наявність у кредитора підстав для пред'явлення такої заяви. Кредитором не зазначено, які саме його права забезпеченого кредитора порушують оспорювані договори позики.
Заявником - публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" від імені якого діє філія АТ "Укрексімбанк" в м.Кіровограді 18.11.2013 року на виконання вимог ухвали господарського суду подано пояснення, відповідно до яких кредитор вважає, що боржником порушено п. 5.1.3.6. кредитного договору від 06.07.2011 року, укладеного між ним та заявником, відповідно до якого боржник зобов'язався без попередньої згоди банку до повного погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та інших платежів, належних до сплати за цим договором не отримувати кредит в будь-якій банківській установі, не брати на себе боргових зобов'язань перед третіми особами шляхом укладання договору поруки, виписки векселів (крім податкових векселів) тощо.
Заявник зазначає, що, оскільки заборгованість за кредитним договором боржником до цього часу не погашена, внаслідок укладення боржником оспорюваних договорів порушені договірні зобов'язання, які виникли між боржником та кредитором АТ "Укрексімбанк".
Розглянувши заяву кредитора, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Між Коваленком С.Б. та фермерським господарством "Агропродукт КС" укладено ряд договорів позики (поворотної фінансової допомоги): № 1 від 19.09.2011 року, № 2 від 03.10.2011 року, № 3 від 07.10.2011 року, № 4 від 31.10.2011 року, № 5 від 01.11.2011 року, № 6 від 28.11.2011 року, № 7 від 29.11.2011 року, № 8 від 01.12.2011 року, №9 від 21.12.2011 року, № 10 від 31.01.2012 року, № 11 від 08.02.2012 року, № 12 від 27.02.2012 року, № 13 від 06.04.2012 року, № 14 від 27.04.2012 року, № 15 від 08.05.2012 року, № 16 від 10.05.2012 року, № 17 від 09.07.2012 року, які є аналогічні за змістом.
За умовами вказаних договорів Коваленко С.Б. (Позикодавець) передає ФГ "Агропродукт КС" (Позичальник) у власність грошові кошти, а Позичальник зобов'язується повернути позику у визначений цим договорами строк. За умовами договорів позика за цими договорами є безвідсотковою.
У відповідності до ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як встановлено господарським судом під час попереднього засідання у даній справі про банкрутство, кредитором - гр.Коваленком С.Б. умови оспорюваних договорів позики виконано в повному обсязі, внаслідок чого у ФГ "Агропродукт КС" виникла заборгованість в сумі 687768,30грн.
Як свідчать матеріали справи, спірні договори позики укладались між фізичною особою - Коваленком Сергієм Борисовичем та фермерським господарством "Агропродукт КС" в особі голови господарства Коваленка Сергія Борисовича.
В силу ч.1 ст.92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Тобто правоздатність юридичної особи реалізується через її органи, які формують і виражають її волю зовні. Із зазначеного випливає, що дії органів визнаються діями самої юридичної особи. Тому для здійснення правочинів від імені юридичної особи вони не потребують довіреності.
Здатність юридичної особи бути стороною правочину здійснюється від її імені на підставі відповідного повноваження або органом юридичної особи, або учасником юридичної особи, або за допомогою інституту представництва.
Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору (ч.1 ст.244 Цивільного кодексу України), закону, акту органу юридичної особи (ч.2 ст.244 Цивільного кодексу України).
Статтею 244 Цивільного кодексу України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися також на акті органу юридичної особи.
Орган та представник юридичної особи є різними самостійними інститутами. При здійсненні юридично-значущих дій представник діє як автономний суб'єкт права, який на підставі довіреності здійснює правочини від імені іншої особи, в результаті чого у останньої виникають, змінюються або припиняються цивільні права та обов'язки.
З наведеного слідує, що здійснення правоздатності юридичної особи через її органи не є представництвом, а є діями безпосередньо самої юридичної особи.
Заявник, обґрунтовуючи свої вимоги посилається на ч.3 ст.238 Цивільного кодексу України, згідно якої представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
В даному випадку, Коваленко Сергій Борисович підписував оспорювані договори з однієї сторони особисто як фізична особа, з іншої сторони як голова фермерського господарства "Агропродукт КС", а не як представник ФГ "Агропродукт КС".
Відповідно до п. 2.4 статуту ФГ "Агропродукт КС" голова фермерського господарства укладає від імені господарства цивільно-правові угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України.
Таким чином, голова ФГ "Агропродукт КС", укладаючи спірні договори діяв в межах повноважень, наданих йому Статутом господарства.
Крім того, господарським судом встановлено, що укладаючи спірні договори голова ФГ "Агропродукт КС" діяв в інтересах господарства. Як вже зазначалося вище, оспорювані договори позики з боку Позикодавця (Коваленка С.Б.) виконані в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи. За умовами договорів позика є безвідсотковою.
Вичерпний перелік підстав недійсності правочину наведений у ст.215 Цивільного кодексу України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути с спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Обставини справи свідчать, що відсутня жодна передбачена діючим законодавством України підстава для визнання спірних договорів позики недійсними.
В частині твердження заявника про те, що надання грошових позик є фінансовою послугою, що підпадає під дію Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.06.2001 року №2664 і потребує ліцензування, слід зазначити наступне.
Сфера дії Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" за суб'єктним складом учасників є обмеженою і не поширюється на юридичних осіб, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, а також на фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.07.2012 року у справі №6-79цс12).
Зважаючи на викладене, посилання заявника на порушення сторонами оспорюваних договорів вимог зазначеного закону є недоречним.
Поряд з тим, господарський суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що, не зважаючи на неодноразові вимоги господарського суду, заявником не було доведено, яким чином укладення спірних договорів порушує чи оспорює права чи охоронювані інтереси заявника - публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України від імені якого діє філія АТ "Укрексімбанк" в м.Кіровограді.
В частині доводів заявника на порушення ФГ "Агропродукт КС" п.п. (е) п. 5.1.3.6 кредитного договору від 06.07.2011р., укладеного між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ФГ "Агропродукт КС" слід зазначити, що таке твердження заявника не підтверджено матеріалами справи, оскільки п. 5.1.3.6 зазначеного кредитного договору не містить п.п. (е).
Господарським судом встановлено, що такий підпункт міститься в пункті 5.1.4. кредитного договору та містить зобов'язання позичальника без попередньої згоди банку до повного погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та інших платежів, належних до сплати за цим кредитом, не отримувати кредит в будь-якій іншій банківській установі, не брати на себе боргових зобов'язань перед третіми особами шляхом укладення договору поруки, виписки векселів (крім податкових векселів) тощо.
Зі змісту вказаного пункту кредитного договору вбачається, що він не містить обмежень для позичальника відносно отримання позики від фізичних осіб. Разом з тим, слід зазначити, що невиконання позичальником будь-якої з умов кредитного договору, має наслідки визначені самим кредитним договором, у правовідносинах між банківською установою та позичальником, та не може мати наслідків для угод, укладених позичальником з третіми особами.
За викладених обставин господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог заявника - публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" від імені якого діє філія АТ "Укрексімбанк" в м.Кіровограді.
У відповідності до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 1, 4-1, 86 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 203, 215, 238, 1046-153 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 1, 10, 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд, -
У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" від 25.09.2013 року про визнання недійсними договорів позики відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Г.Б. Поліщук