20 листопада 2013 року Справа № 905/5152/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя : Корсак В.А.
судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)
розглянувши матеріали касаційної скаргидержавного підприємства "Придніпровська залізниця"
на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 02.10.2013р.
у справі господарського суду№905/5152/13 Донецької області
за позовомдержавного підприємства "Придніпровська залізниця"
допублічного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське"
про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 9 805,00грн. пр. Хлабистін Д.М. - дов. №27 від 01.01.13р. не з'явився
У липні 2013 року державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до публічного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" про стягнення з відповідача на користь позивача 9 805,00грн. штрафу за невірно зазначену масу вантажу у залізничній накладній.
Позовні вимоги були вмотивовані залізничною накладною №52204817, комерційним актом АА №044259/4 від 21.01.2013р. та ст.ст.6, 24, 118, 122, 129 Статуту залізниць України.
Рішенням господарського суду Донецької області від 20.08.2013р. (суддя Говорун О.В.), яке залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.10.2013р. (судді Бойченко К.І., Чернота Л.Ф., Шевкова Т.А.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 961,00грн. штрафу за неправильне зазначення в залізничній накладній №52204817 масу вантажу у вагоні №65946964, посилаючись на обґрунтованість та доведеність позовних вимог, а також право суду зменшувати у виняткових випадках розмір штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та постанову в частині зменшення штрафу на 7 844,00грн. та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача штраф у повному обсязі.
Заслухавши присутнього у судовому засіданні представника залізниці, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 21.01.2013р. публічне акціонерне товариство "Шахтоуправління "Покровське" зі станції відправлення Удачна Донецької залізниці за залізничною накладною №52204817 на адресу одержувача - публічного акціонерного товариства "ЄВРАЗ Дніпродзержинський КХЗ" у вагоні №65946964 вагою нетто 68 600кг, тара - 23 300кг на станцію призначення Правда Придніпровської залізниці відправив вантаж - концентрат вугільний.
Попередні судові інстанції встановили, що при прибутті вагона на станцію Чаплине Придніпровської залізниці було проведено перевірку вантажу та встановлено факт неправильного зазначення маси вантажу у вагоні №65946964, а саме: вага брутто - 89 800кг, тара - 23 300кг, нетто - 66 500кг, що менше проти даних залізничної накладної на 2 100кг.
Невідповідність фактичної маси вантажу масі вантажу, яка зазначена у накладній засвідчено комерційним актом АА №044259/4 від 21.01.2013р., в розділі Д якого зафіксовані виявлені розбіжності та зазначено, що завантаження рівномірне нижче бортів 20-30см, без скосів виїмок та заглиблень, вантаж маркований поперечними смугами, маркування не порушене, люки зачинені, протікання вантажу відсутнє, вагон бездвірний.
Вказані обставини також підтверджуються актом загальної форми №4 від 21.01.2013р., як того вимагають приписи пункту 3 Правил складання актів.
Приписи статті 908 Цивільного кодексу України визначають, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно з ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Статтею 37 Статуту залізниць України визначено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній - основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу.
Підпунктом 5.5. розділу 5 Правил оформлення перевізних документів врегульовано, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. Факт неправильного зазначення відправником вказаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Відповідно до ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Згідно п.24 Статуту залізниць України залізниця має право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, тобто вправі перевіряти правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення, однак не зобов'язана перевіряти ці відомості по всіх вантажах на станції відправлення.
За змістом ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Судами встановлено, що відповідачем невірно вказані відомості у залізничній накладній №52204817 щодо маси вантажу, відтак позовні вимоги є доведеними.
Стосовно зменшення попередніми судовими інстанціями розміру штрафу з п'ятикратної провізної плати до однієї провізної плати, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції є надмірно великими порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України надано господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Правовий аналіз вищенаведених законодавчих норм свідчить про те, що вони застосовуються за наявності певних умов на розсуд суду та не є імперативними. Відтак, враховуючи те, що допущене відповідачем порушення не спричинило збитків для залізниці та іншим учасникам господарських відносин, суд з урахуванням конкретних обставин справи, оцінивши, у відповідності з вимогами ч.1 ст.43 ГПК України, докази за своїм внутрішнім переконанням, зменшив розмір штрафних санкцій.
Одночасно колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що посилання суду апеляційної інстанції на роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994р. №02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" є недоречними, оскільки роз'яснення №02-5/293 є застарілим, а роз'яснення №02-5/289 втратило чинність.
Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги державного підприємства "Придніпровська залізниця", оскільки судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.
Судові витрати, сплачені касатором до бюджету за подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу державного підприємства "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.10.2013р. у справі №905/5152/13 господарського суду Донецької області залишити без змін.
Головуючий В. Корсак
Судді М. Данилова
Т. Данилова