"19" листопада 2013 р. м. Київ К-17093/10
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),
суддівМаслія В. І.,
Черпіцької Л. Т.,
секретаря судового засідання Батракової-Кучер Д. С.,
за участю: представника позивача - Переяславської М. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької митниці на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2009 року у справі за позовом ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" до Криворізької митниці, третя особа: Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області про визнання дій протиправними, скасування акта, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Відкрите акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулось з позовом до Криворізької митниці про визнання протиправними дій відповідача по відмові позивачу в здійсненні митного оформлення товару згідно вантажної митної декларації № 19409 від 22 січня 2008 року, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113020000/2008/000116 від 23 січня 2008 року, зобов'язання відповідача здійснити митне оформлення вантажу на підставі поданої вантажної митної декларації.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем порушені приписи чинного законодавства щодо порядку митного оформлення товару в частині відстрочки сплати ПДВ шляхом видачі податкового векселя.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2009 року скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2008 року та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково: скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113020000/2008/000116 від 23 січня 2008 року; в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, а рішення судів - залишити без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що 22 січня 2008 року позивач подав відповідачу вантажну митну декларацію № 19409 з пакетом документів для проведення процедури митного оформлення вантажу.
Сплату податку на додану вартість при ввезенні товару відстрочено шляхом видачі податкового векселя серії АА № 1001552.
23 січня 2008 року відповідач видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113020000/2008/000116. Картка відмови видана з підстав порушення позивачем вимог абз. 4 ч. 2 ст. 88 Митного кодексу України в частині ненадання відомостей, передбачених абз. 2 п. 4. Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 1997 року № 1104.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про незаконність відмови відповідача.
Колегія суддів вважає такі висновки суду апеляційної інстанції помилковими.
Відповідно до ч. 2 ст. 88 Митного кодексу України декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.
Згідно з п. 11.5. ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій надається платнику податку.
Аналогічна норма міститься і в Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 1997 року № 1104, відповідно до п. 3. якого зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України виникають у день оформлення вантажної митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), але сплату можна відстрочити шляхом видачі податкового векселя.
Проаналізувавши вказані норми, колегія суддів приходить до висновку, що видача податкового векселя у цьому випадку є відстроченням сплати податку на додану вартість.
Частиною 3 ст. 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» заборонено у 2008 році надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов'язань суб'єктів господарювання за податками, зборами (обов'язковими платежами).
Норми Закону України «Про податок на додану вартість», які дозволяють особі надавати митним органам податковий вексель на суму податкового зобов'язання за податком на додану вартість, є загальними щодо зазначених правовідносин.
Таким чином норма статті 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» про заборону надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов'язань поширюється на правовідносини щодо погашення податку на додану вартість на митному кордоні шляхом пред'явлення податкового векселя і як спеціальна норма має перевагу при застосуванні, отже погашення податку на додану вартість шляхом пред'явлення податкового векселя у 2008 році заборонено.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.
Колегія суддів не може погодитись з рішенням суду апеляційної інстанції щодо скасування картки відмови з тих підстав, що в ній відсутні посилання на ст. 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до ч. 6 ст. 86 Митного кодексу України відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.
За змістом п. 1. Порядку оформлення й використання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженому наказом Державної митної служби від 12 грудня 2005 року № 1227, картка відмови - це письмове повідомлення заінтересованим особам про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України
На день прийняття рішення про відмову в митному оформленні товару діяла ст. 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що унеможливлювало виконання відповідачем дій по митному оформленню товару шляхом прийняття податкового векселя на суму податкового зобов'язання за податком на додану вартість.
Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Криворізької митниці задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2009 року скасувати та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2008 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: