"13" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/37831/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Весельської Т.Ф.,
Малиніна В.В.,
Тракало В.В.,
провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи
за позовною заявою ОСОБА_4 до Відділу державної автомобільної інспекції міста Тернополя Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 лютого 2010 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2011 року,
У грудні 2009 року ОСОБА_4 пред'явив у суді позов до ВДАІ міста Тернополя УМВС України в Тернопільській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Зазначав, що постановою від 15 грудня 2009 року серії ВО № 061692 його притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки автомобіля (частина друга статті 122 КУпАП) та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 гривень. Вважає зазначену постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки ним не допущено порушення вимог правил дорожнього руху щодо зупинки автомобіля.
Просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 15 грудня 2009 року серії ВО № 061692 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 лютого 2010 року в задоволенні позовних вимог про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення від 15 грудня 2009 року ВО № 061692 відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2011 року постанову суду першої інстанції змінено та доповнено резолютивну частину рішення відмовою в задоволенні позову щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.
В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 грудня 2009 року у місті Тернополі, позивач, рухаючись по вулиці Коновальця зупинив свій транспортний засіб на перехресті з вулицею С.Бандери, чим порушив вимоги підпункту «ґ» пункту 15.9, пунктів 16.4 та 16.8 ПДР України. По факту вчиненого правопорушення було винесено постанову серії ВО № 061692 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 122 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 500 гривень.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що відповідач діяв в межах, на підставі та у спосіб, визначений законом.
Підпунктом «ґ» пункту 15.9 ПДР України заборонено зупинку транспортних засобів на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.
Відповідно до пункту 16.4 ПДР України забороняється виїжджати на будь-яке перехрестя, у тому числі при сигналі світлофора, що дозволяє рух, якщо утворився затор, який змусить водія зупинитися на перехресті, що створить перешкоду для руху інших транспортних засобів і пішоходів.
Згідно пункту 16.8 ПДР України водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Проте, якщо на перехрестях перед світлофорами на шляху руху водія є дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія) або дорожній знак 5.62 (місце зупинки), він повинен керуватися сигналами кожного світлофора.
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що автомобіль ОСОБА_4 після виконання маневру, в порушення вимог ПДР України, дійсно виїхав на перехрестя, створивши небезпеку для інших учасників дорожнього руху та передумову для виникнення дорожньо-транспортних пригод, що не спростовується доводами його касаційної скарги та зібраними у справі доказами.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 222 КУпАП від імені органів внутрішніх справ (міліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право за адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою, четвертою і п'ятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою і другою статті 122, частинами першою і другою статті 123, статтею 125, частиною першою статті 126, частинами першою і другою статті 127, частинами третьою, восьмою і дев'ятою статті 133-1 цього Кодексу, - працівники Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, які мають спеціальні звання.
Згідно частини першої статті 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до частини другої статті 122 КУпАП порушення водіями транспортних засобів правил, зокрема, проїзду перехресть, тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (в розмірі від 425 до 510 гривень, за умови, що неоподаткований мінімум доходів громадян на час виникнення спірних правовідносин становить 17 гривень).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій є законними, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, їх висновки щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Керуючись статтями 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 лютого 2010 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Судді Т.Ф.Весельська
В.В.Малинін
В.В.Тракало