18 листопада 2013 року м. Київ К/800/16017/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.,
Суддів Борисенко І.В.,
Кошіля В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2012
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного від 12.02.2013
у справі № 2а-1670/7006/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Славтрансгруп"
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2012, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного від 12.02.2013, частково задоволено позовні вимоги: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 27.09.2012 № 0012522301/1479; в задоволенні позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 27.09.2012 № 0012522301/1479 - відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
В поданих запереченнях на касаційну скаргу, позивач просив залишити оскаржувані рішення без змін, скаргу - без задоволення.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем виїзної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, складений акт перевірки від 05.09.2012№ 3458/22-209/33510046, в якому встановлено порушення позивачем: пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІІ квартал 2011 року на загальну суму 323 507,00 грн.; пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164, п. 164.5 ст. 164, п. 168.1 ст. 168, пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170, абз. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, внаслідок чого щодо позивача встановлено порушення законодавства під час перевірки питань щодо повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за 2012 рік на 2 885, 40 грн.
На підставі акта перевірки, відповідачем 27.09.2012 були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0012522301/1479 про визначення позивачу грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 323 507,00 грн. та № 0036861702/1478 про визначення позивачу податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 3 606,75 грн.
Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування спірного повідомлення-рішення від 27.09.2012 № 0012522301/1479, враховуючи наступне.
Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 ст. 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
У відповідності із п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України, витрати, які вираховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ПП «Дакар», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», на виконання умов договорів купівлі-продажу від 21.07.2010 №119 та від 28.04.2011 №2804, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, зокрема це: видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, договори оренди транспортних засобів. Оплата за вказаними угодами здійснена позивачем у безготівковій формі шляхом перерахунку коштів на рахунки контрагентів, що підтверджується банківськими виписками.
Слід зазначити, що придбаний у вказаних контрагентів товар використовувався позивачем шляхом реалізації іншим підприємствам, що підтверджується копіями відповідних договорів, видатковими, податковими накладним та розрахунковими документами.
Також, встановлено, що на момент укладання та виконання угод, позивач та контрагенти мали статус юридичних осіб, були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
За наведених обставин, судами першої та апеляційної інстанцій зроблено вірний висновок про законність віднесення позивачем сум витрат, понесених ним у зв'язку із оплатою торгово-матеріальних цінностей за угодами з ПП «Дакар» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» до сукупного розміру валових витрат підприємства відповідного періоду.
Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з ПП «Дакар» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладення вказаних правочинів. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договорів, фіктивної господарської діяльності цих підприємств, безтоварності господарських операцій, відсутність зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦКУ.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби - відхилити.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного від 12.02.2013 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис) В.В. Кошіль