"13" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/39897/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Весельської Т.Ф.,
Малиніна В.В.,
Тракало В.В.,
провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи
за позовною заявою ОСОБА_4 до головного спеціаліста сектору контролю за роботою маршрутних таксі управління енергетики, транспорту та зв'язку Вінницької міської ради Галяса Володимира Олександровича про визнання дій протиправними,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року,
У лютому 2008 року ОСОБА_4 пред'явив у суді позов до головного спеціаліста сектору контролю за роботою маршрутних таксі управління енергетики, транспорту та зв'язку Вінницької міської ради Галяса В.О. про визнання його дій по складанню актів від 18, 23 та 24 жовтня 2007 року протиправними.
Зазначив, що при складанні актів перевірки дотримання вимог договору на право перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування в режимі маршрутного таксі (далі - акт) від 18 жовтня 2007 року № 55, від 23 жовтня 2007 року № 59 та від 24 жовтня 2007 року № 60 головним спеціалістом сектору контролю за роботою маршрутних таксі управління енергетики, транспорту та зв'язку Вінницької міської ради Галясом В.О. порушено вимоги чинного законодавства, зокрема, Законів України «Про автомобільний транспорт», та «Про місцеве самоврядування в Україні».
Просив визнати дії відповідача щодо складання актів перевірки протиправними.
Постановою Ленінського районного суду міста Вінниці від 25 червня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року постанову суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито.
Не погоджуючись з ухвалою апеляційного суду, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що дії відповідача по складанню відповідних актів не суперечать вимогам Закону України «Про автомобільний транспорт».
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив того, що акти, складені за результатами перевірки, не набувають статусу рішення в розумінні пункту 1 частини першої статті 17 КАС України та не мають обов'язкового характеру, внаслідок чого не можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства.
Наведений висновок апеляційного суду не можна визнати обґрунтованим, а його ухвалу - законною, з огляду на таке.
Судами встановлено, що 19 січня 2005 року між ОСОБА_4 та виконавчим комітетом Вінницької міської ради укладено договір на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування в режимі маршрутного таксі в місті Вінниці № 330.
21 червня 2006 року розпорядженням міського голови № 116-р створено комісію по перевірці стану пасажирських перевезень автомобільним транспортом загального користування в місті Вінниці, до складу якої увійшов і відповідач у справі - головний спеціаліст сектору контролю за роботою маршрутних таксі та таксомоторів управління енергетики, транспорту та зв'язку міської ради Галяс В.О.
За результатами проведених перевірок Галясом В.О. складено акти, якими зафіксовано факти порушення умов перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування в режимі маршрутного таксі в місті Вінниці № 330.
На думку позивача, дії відповідача по складанню даних актів є протиправними, оскільки він не наділений такими повноваженнями.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Стаття 17 КАС України встановлює категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів.
Зокрема, пунктом 1 частини другої зазначеної статті (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 цього ж Кодексу означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Відтак, суд апеляційної інстанції безпідставно вважав, що предметом оскарження є акти відповідача від 18, 23 та 24 жовтня 2007 року, як рішення, тоді як ОСОБА_4 оскаржує дії посадової особи суб'єкта владних повноважень щодо їх складання.
Відповідно до частини першої статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Частиною четвертою цієї ж статті встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.
Тож, оскільки порушення допущені судом апеляційної інстанції, то його ухвала підлягає скасуванню з направленням йому ж справи для продовження розгляду.
Керуючись статтями 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року скасувати.
Справу направити для продовження розгляду до Вінницького апеляційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Судді Т.Ф.Весельська
В.В.Малинін
В.В.Тракало