"31" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/11080/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Заїка М.М., Штульман І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Синельниковому та Синельниківському районі Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2010р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2010р. у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Синельникове Дніпропетровської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Синельникове Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії, -
У березні 2010 року управління Пенсійного фонду України в м. Синельникове Дніпропетровської області звернулося до суду із позовом про зобов'язання відповідача включити до актів щомісячної звірки витрати на виплату щомісячної державної адресної допомоги за період з 01.12.2009р. по 28.02.2010р. в розмірі 45763,50 грн., витрати на виплату підвищення, передбаченого постановою КМ України від 11.03.2009р. №198, за період з 01.12.2009р. по 28.02.2010р. в розмірі 2002,20 грн., витрати на доставку зазначеного підвищення в розмірі 2,64 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2010р., яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2010р., у задоволенні позову відмовлено.
З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судами рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до положення статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.
Судами встановлено, що відповідачем не було прийнято до заліку витрати понесені позивачем на виплату та доставку державної адресної допомоги та підвищення до пенсії, передбачені постановами КМ України №198 та №265.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, виходив із того, що згідно положень статті 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статей 21, 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» державна адресна допомога та підвищення до пенсії, передбачені постановами КМ України №198 та №265, не відносяться до страхових виплат, передбачених загальнообов'язковим державним страхуванням від нещасних випадків, а тому не повинні виплачуватись за рахунок коштів відповідача.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки щомісячна державна адресна допомога та підвищення пенсії, призначені та виплачені управлінням Пенсійного фонду України відповідно до постанов КМ України від 11.03.2009р. №198 та від 26.03.2008р. №265 не є виплатами, що підлягають фінансуванню згідно статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Синельниковому та Синельниківському районі Дніпропетровської області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2010р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2010р. у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Синельникове Дніпропетровської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Синельникове Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий:
О.П. Стародуб
Судді: М.М. Заїка
І.В. Штульман