"19" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/36800/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»
на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2012 року
у справі № 2а/0570/23066/2011
за позовом Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»
до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року позов Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (позивач) до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (відповідач) задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000482340/1 від 02 вересня 2008 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2012 року апеляційну скаргу Красноармійської ОДПІ Донецької області задоволено. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2012 року та залишення в силі постанови Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2008 року, за результатами якої складено акт № 520-23-2-31599557 від 23 липня 2008 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000482340/0 від 01 серпня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання із збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, в розмірі 238 226,70 грн. (171 923,60 грн. - основний платіж, 66 303,10 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
За результатами адміністративного оскарження, скаргу ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» залишено без задоволення, а також прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000482340/1 від 02 вересня 2008 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 6 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1999 року № 115, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок), пункту 5.5 розділу 5 Інструкції про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, затвердженої спільним наказом Комітету України з питань геології та використання надр та Державної податкової адміністрації України від 23 червня 1999 року № 105/309, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Інструкція) у зв'язку з ненарахуванням та несплатою збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, за супутньо залягаючі з кам'яним вугіллям корисні копалини - метан та германій, які використовуються підприємством в технологічному процесі.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції про задоволення позову та відмовляючи в його задоволенні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що при встановленні обов'язку обчислення та сплати збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, законодавець виходить саме з факту видобутку корисних копалин. При цьому, на думку суду, здійснення підприємством видобутку германію та метану є очевидним.
Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції неправомірним, виходячи з таких підстав.
За правилами пункту 6 Порядку та пункту 5.5 розділу 5 Інструкції якщо надрокористувачі видобувають більше одного виду корисних копалин, що супутньо залягають на одному родовищі, збір за виконані геологорозвідувальні роботи обчислюється за основний вид корисної копалини у повному обсязі, а за супутньо залягаючі корисні копалини - із застосуванням до нього коефіцієнта 0,2.
Відповідно до пункту 3.1 розділу 3 Інструкції об'єктом нарахування збору за геологорозвідувальні роботи є обсяг видобутих корисних копалин.
Згідно з пунктом 12 Порядку збір за виконані геологорозвідувальні роботи не справляється за корисні копалини, видобуток яких є технологічно вимушеним у зв'язку з видобутком інших корисних копалин в обсягах, погоджених з відповідними органами державного гірничого нагляду, державного геологічного контролю та охорони навколишнього природного середовища.
Пунктом 2 Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 1997 року № 432, визначено, що супутні корисні копалини і компоненти - це корисні копалини і компоненти, видобуток яких здійснюється разом з основними корисними копалинами, а вилучення і промислове використання технологічно можливі та економічно доцільні у процесі переробки основної мінеральної сировини.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач на підставі спеціального дозволу на користування надрами № 4403 від 28 вересня 2007 року має право на видобування вугілля кам'яного та супутніх корисних копалин (метану та германію).
Крім того, Донецьким окружним адміністративним судом на підставі експертного висновку та листа Українського Державного науково-дослідного вуглехімічного інституту Міністерства промислової політики України № 07/2042 від 14 жовтня 2008 року, які містяться в матеріалах справи, встановлено, що вилучення газу метану та германію є технологічно вимушеним, оскільки дегазація вугледобувного масиву (технологічний процес із штучного вилучення метану з вугледобувного масиву) є складовою частиною процесу вугледобування, а відтак не може вважатись видобутком корисних копалин. Крім того, вміст германію у вугіллі шахти нижчий від мінімальної норми вмісту 2,5 г/т та становить в межах 0 - 1,23 г/т вугілля, внаслідок чого його не можна віднести до супутніх корисних копалин як товарну продукцію позивача.
З огляду на викладене, слід визнати обґрунтованою правову позицію суду першої інстанції, відповідно до якої у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.
Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» задовольнити.
Скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2012 року, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Карась О.В.