07 листопада 2013 року м. Київ К/9991/28956/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Бившевої Л.І.
Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя
на постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 11.11.2010
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011
у справі № 2а-3169/10/2770
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод»
до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя
про визнання протиправними дій
Відкрите акціонерне товариство «Севастопольський морський завод» (далі по тексту - позивач, ВАТ «Севастопольський морський завод») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя) про визнання протиправними дій.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 11.11.2010 залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011, позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права і прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із здійсненням податковою інспекцією перерозподілу сум податку на землю та орендної плати за землю за квітень-липень 2010 року, перерахованих позивачем платіжним дорученнями: №1180 від 27.05.2010, №1634 І 29.06.2010, №1632 від 29.06.2010, №1963 від 29.07.2010, №1961 від 29.07.2010, №2238 від 26.08.2010, №2236 від 26.08.2010, з метою погашення поточного зобов'язання з податку на землю та орендної плати за землю за квітень-липень 2010 року, на оплату боргу минулих періодів з податку на землю, орендної плати та пені.
Приймаючи рішення про задоволення цього позову, попередні судові інстанції обґрунтовано виходили з того, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Встановлена ж пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» рівність бюджетних інтересів, яка зводиться до того, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, не позбавляє платника як права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 цього ж Закону, так і обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону.
Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків. Відповідно, названим Законом не визначено серед заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Відповідно ж до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку стосовно того, що пункт 7.7 статті 7 згаданого Закону не надає податковому органу право змінювати призначення платежу, самостійно визначене платником податків, та, зокрема, самовільно спрямовувати перераховані ним кошти на оплату поточних зобов'язань в рахунок погашення податкового боргу попередніх звітних періодів.
Посилання скаржника на підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону також не можуть слугувати спростуванням наведеного висновку судів. Адже передбачений цією нормою розподіл сплаченої платником суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), здійснюється при погашенні платником податкового боргу без одночасного визначення пені.
У розглядуваному ж випадку ВАТ «Севастопольський морський завод» сплачувало поточні податкові зобов'язання, а не податковий борг, а тому наведена норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
З огляду на зазначене, суди правомірно дійшли висновку, що у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначено самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.
Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку, порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 11.11.2010 та ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011 не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 11.11.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)Л.І. Бившева
(підпис)М.О. Федоров