19 листопада 2013 року м. Київ К-38661/10
К-41587/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова та Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр технологій деревообробки»
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року
та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2010 року
у справі № 2а-5600/10/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр технологій деревообробки»
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр технологій деревообробки» (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000282307/0 від 16 квітня 2010 року та № 0000292307/0 від 16 квітня 2010 року.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2010 року апеляційну скаргу задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000282307/0 від 16 квітня 2010 року в частині визначення ТОВ «Центр технологій деревообробки» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 54 735,50 грн. за основним платежем та 27 368,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Прийнято в цій частині нову постанову про задоволення позову. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000282307/0 від 16 квітня 2010 року в частині визначення ТОВ «Центр технологій деревообробки» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 54 735,50 грн. за основним платежем та 27 368,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач та позивач оскаржили їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій ДПІ у Київському районі м. Харкова касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2010 року в частині задоволення позову та залишення без змін постанови Харківського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року.
ТОВ «Центр технологій деревообробки» в поданій касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, рішення суду апеляційної інстанції в частині залишення без змін постанови Харківського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційні скарги слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Центр технологій деревообробки» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 грудня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складено акт № 1704/23-3/30654276 від 08 квітня 2010 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000282307/0 від 16 квітня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 386 793,00 грн. (257 862,00 грн. - основний платіж, 128 931,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та № 0000292307/0 від 16 квітня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 175 000,50 грн. (116 667,00 грн. - основний платіж, 58 333,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) з огляду на невключення до складу валового доходу суми кредиторської заборгованості перед Приватним підприємством «ТПК Система Брок», державну реєстрацію якого припинено, нездійснення одночасного зменшення валових витрат на суму оприбуткованого товару, незменшення валових витрат на суму оприбуткованого товару, отриманого від Товариства з обмеженою відповідальністю «Альт», що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності, а також неправомірним віднесенням до складу валових витрат попередньої оплати, перерахованої на користь ПП «ТПК Система Брок» за товар, який підприємством отримано не було.
Також, контролюючий орган дійшов висновку про порушення ТОВ «Центр технологій деревообробки» підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ПП «ТПК Система Брок» в складі попередньої оплати за товар.
Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».
Пунктом 1.23 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.
Згідно із статтею 609 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що сума заборгованості платника податку перед іншою особою (кредиторська заборгованість) включається до складу валового доходу платника податку, якщо відпали передбачені законом підстави для стягнення такої заборгованості, у зв'язку з чим товари (роботи, послуги), з придбанням яких у платника податку виникла кредиторська заборгованість, фактично отримані ним безоплатно.
Даний факт має місце в усіх випадках, коли стягнення кредиторської заборгованості з платника податку виключається, зокрема, у випадку припинення юридичної особи-кредитора.
Так, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено, що станом на 31 грудня 2009 року у позивача обліковується кредиторська заборгованість перед ПП «ТПК Система Брок» в розмірі 229 172,00 грн. за отримані, але не оплачені товари, відповідно до договору № 4/2409/1 від 24 вересня 2007 року.
В свою чергу, 14 жовтня 2008 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про припинення юридичної особи ПП «ТПК Система Брок» у зв'язку з визнанням її банкрутом.
Відтак з дати ліквідації кредитора поставлені ним товари вважаються для позивача такими, що надані безоплатно, а отже ТОВ «Центр технологій деревообробки» було зобов'язане збільшити на їх вартість суму валових доходів у тому податковому періоді, в якому відбулась ліквідація контрагента.
Поряд з цим, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано не погодився з доводами податкового органу, підтриманими судом першої інстанції, про необхідність зменшення позивачем валових витрат на суму оприбуткованого товару, отриманого від ПП «ТПК Система Брок», а також на суму оприбуткованого товару, отриманого від ТОВ «Альт», що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності, оскільки чинне на час виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не містить застережень щодо обов'язку платника податку за наведених обставин здійснювати будь-яке коригування у бік зменшення валових витрат.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Таким чином, оплачена сума (включена платником до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість) кваліфікується як компенсація вартості товару у разі існування об'єктивної можливості його отримати. Проте, після втрати цієї можливості, з огляду на припинення юридичної особи-постачальника, така компенсація досягає нульового значення та перестає бути компенсацією.
Відповідно до пункту 5.10 статті 5 Закону № 334/94-ВР у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку-продавець та платник податку-покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.
Також, згідно з пунктом 4.5 статті 4 Закону № 168/97-ВР якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.
Підпунктом 4.5.1 пункту 4.5 статті 4 Закону № 168/97-ВР передбачено, що якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку-постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).
А відтак, після припинення юридичної особи ПП «ТПК Система Брок» зобов'язання з поставки позивачу попередньо оплаченого товару є позбавленими зустрічного виконання, а компенсація вартості за товар для ТОВ «Центр технологій деревообробки» дорівнює нулю, у зв'язку з чим позивач повинен був у передбаченому чинним на час виникнення спірних правовідносин податковим законодавством порядку відкоригувати валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість у бік зменшення.
Отже, висновок судових інстанцій про необхідність виключення ТОВ «Центр технологій деревообробки» із складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сформованих в результаті здійснення попередньої оплати за товар, який не поставлено ПП «ТПК Система Брок» з підстав його ліквідації, є правильним безвідносно до мотивів, на яких ґрунтується такий висновок.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2010 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова та Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр технологій деревообробки» відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Карась О.В.