"12" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/24534/12
К/9991/24021/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого судді - Черпіцької Л.Т.
Суддів -Розваляєвої Т.С.
Маслія В.І.
при секретарі -Рудик Т.О.
за участю представників:ГПУ - Куліба О.А. ТОВ "Парк-Логістик" - Яценко В.С. Київської митниці Міндоходів - Литвин В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційними скаргами1. Київської обласної митниці 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-Логістик"
напостанову Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2011р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012р.
у справі№ 2а-2368/11/1070
за позовомТОВ "Парк-Логістик"
до1. Київської обласної митниці (Київської митниці Міндоходів), 2. Головного управління Державної казначейської служби у Київській області
за участюПрокуратури Київської області
провизнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії
Товариство з обмеженою відповідальністю "Парк-Логістик" звернулось до Київської обласної митниці та Головного управління Державного казначейства України у Київській області з позовом, в якому просило:
- скасування рішення про визначення митної вартості товарів від 29.10.2010р. № 125000006/2010/413440/1;
- зобов'язання прийняти декларацію митної вартості, надану позивачем, відповідно до якої митна вартість товару визначена за цінами договору щодо товарів, які імпортуються в розмірі 20562,49 Євро або в перерахунку по курсу НБУ 226323,47 грн.;
- стягнення з Державного бюджету України суму надмірно сплачених податків і зборів у розмірі 364 601,07 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії Митниці щодо самостійного визначення митної вартості за 6-м (резервним) методом, є протиправними, оскільки в порушення вимог ст. 266 Митного Кодексу України відповідачем неправомірно та необґрунтовано застосовано 6-й (резервний) метод визначення митної вартості товару, а також необґрунтовано витребувано у позивача додаткові документи щодо підтвердження митної вартості товару.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2011р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012р. постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2011р. скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Скасовано рішення про визначення митної вартості товарів від 29.10.2010р. № 125000006/2010/413440/1. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Суд апеляційної інстанції вмотивував свої висновки тим, що згідно наданих в справу доказів та відповідно до умов діючого Законодавства, відповідачем не доведено правомірність прийняття спірного рішення щодо визначення митної вартості товару за методом № 6 (резервний).
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012р. Київська обласна митниця звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить його скасувати та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2011р.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Парк-Логістик" також подано касаційну скаргу, у якій ставиться питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг та заперечень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга Київська обласна митниця не підлягає задоволенню, а касаційна скарга ТОВ "Парк-Логістик" підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов зовнішньоекономічного контракту № 2 від 16.03.2009 року укладеного ТОВ «Парк-Логістик» з «Питомник BOR», Бельгія, позивачем до митного оформлення згідно вантажної митної декларації від 27.10.2010 року №125110000/2010/461045 був заявлений в режимі імпорт - 40 товар «дерева укорінені декоративні» (країна виробництва Бельгія) при цьому позивач надав документи необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення, перелік яких, зазначений в гр. 44 ВМД.
Позивачем було визначено митну вартість за методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (перший метод) у розмірі 20562,49 ЕВРО або в перерахунку по курсу НБУ - 226323,47 грн., що включає в себе ціну Договору - 197 357,47 грн. (17 930,80 ЕВРО) та витрати на транспортування 28 966,00 грн.
У зв'язку з відсутністю достатньої інформації для визначення рівня митної вартості, декларанту було запропоновано надати додаткові документи, що підтверджують митну вартість товару, а саме: прайс-лист фірми-виробника товару, висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини, відповідну бухгалтерську документацію (податкові, видаткові накладні, рахунки щодо реалізації товару на території України).
Дані вимоги зазначені у письмовому вигляді на зворотній стороні декларації митної вартості, про що повідомлено під підпис декларанта, який 27.10.2010 року вчинив запис: «Ознайомлений».
Однак особа уповноважена на декларування 29.10.2010 року вчинила запис «На даний час надати весь перелік вищезазначених документів не має можливості» про що свідчить його підпис та дата зазначені на звороті ДМВ-1 від 27.10.2010 року № 125110000/2010/461045.
Відділом контролю митної вартості було винесено рішення про визначення митної вартості товарів від 29.10.10 №125000006/2010/413440/1, яким була відкоригована митна вартість товару у бік збільшення із застосуванням методу № 6, передбаченого ст. 265 Митного кодексу України, а саме товар - «дерева укорінені декоративні» - 6,66 Євро/кг., вагою у кількості 16231 кг., на загальну суму 108098, 46 Євро.
Не погодившись з діями відповідача щодо визначення митної вартості товару позивач оскаржив їх до суду.
Відповідно до частини першої статті 265 Митного кодексу України від 17.11.2002р. (далі - МК України) митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.
Згідно зі статтею 266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Аналіз наведених норм, а також положень Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339, та Порядку декларування митної вартості товарів дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.
Відповідно до положень п. 14 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України затвердженому наказом Державної митної служби України від 17 березня 2008 року № 230, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 27.03.2008 за № 259/14950, митний орган перевіряє надані декларантом відомості, а в разі необхідності вживає додаткових форм контролю, передбачених законодавством. На підставі результатів такої перевірки, але не пізніше 10 днів до завершення строку дії гарантійних зобов'язань митний орган приймає рішення та повідомляє декларанта про можливість/неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом.
Пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006р. №1766 (далі - Порядок № 1766), визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього, рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу, банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні документи та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом), пакувальні листи, копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що зі змісту норм пункту 14 Порядку декларування митної вартості товарів та частини четвертої статті 266 МК України убачається, що позивач не зобов'язаний надавати повний перелік документів, визначених пунктом 11 зазначеного Порядку. При цьому витребування таких документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Разом з тим, витребувавши весь перелік документів, передбачених пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.
Також, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Крім того, колегія суддів вважає, що у разі незгоди Митниці із митною вартістю імпортованого товару, вона відповідно до вимог статті 266 МК України зобов'язана провести процедуру консультацій, у ході яких мала б дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних аргументів.
У випадку якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність дій Київської обласної митниці щодо застосування одразу шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти, як це встановлено частиною п'ятою статті 266 МК України, за відсутності будь-якого обґрунтування неможливості їх застосування в рішенні про визначення митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція була висловлена також Верховним Судом України у постановах від 21 січня 2011 року (справа № 21-56а10), від 7 лютого 2011 року (справа № 21-76а10), від 14 листопада 2011 року (справа № 21-213а11), від 6 лютого 2012 року (справа № 21-418а11), від 29 травня 2012 року (справа № 21-91а12).
Таким чином, колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про скасування рішення про визначення митної вартості товарів від 29.10.2010р. № 125000006/2010/413440/1.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачених митних платежів, колегія суддів зазначає наступне.
У даній справі, підставою для декларування позивачем імпортованого ним товару за згаданою митною вартістю стало рішення митного органу про визначення митної вартості цього товару шляхом застосування резервного методу, що вірно визнано судами протиправним.
Відповідно до ч.6 ст.264 Митного кодексу України, у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.
Також, згідно з п. 16 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 17 березня 2008 року N 230 (чинного у 2010 році), у разі прийняття митним органом рішення про застосування митної вартості товарів, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту в місячний строк з дня прийняття рішення в порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про Єдиний митний тариф» (в редакції станом на жовтень 2010 року) сума надміру стягнутого мита підлягає поверненню власникові товарів та інших предметів на його вимогу протягом одного року з моменту митного оформлення.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає передчасним висновок суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачених податків і зборів у розмірі 364 601,07 грн.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідним зазначити, що при новому розгляді справи в цій частині суду апеляційної інстанції необхідно встановити правильність нарахування суми надміру сплачених податків і зборів.
Відповідно до ч.1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Такі обставини відповідно до частини 2 статті 227 КАС України є підставою для скасування рішення апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу Київської обласної митниці залишити без задоволення.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-Логістик" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплачених податків і зборів у розмірі 364 601,07 грн. - скасувати.
В цій частині справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: