19 листопада 2013 року м. Київ К/9991/14882/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року
у справі № 2а-44915/09/2070
за позовом Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
про стягнення заборгованості, -
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року, адміністративний позов Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (відповідач) задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України заборгованість в розмірі 341 759,26 грн.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року, ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
В запереченні на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні в повному обсязі, а постановлені у справі судові рішення залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем проведено виїзну планову документальну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2005 року по 30 червня 2008 року, за результатами якої складено акт № 4415/172/НОМЕР_1 від 03 листопада 2008 року.
На підставі зазначеного акту перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002461702/0 від 07 листопада 2008 року, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 244 328,31 грн. (244 328,31 грн. - основний платіж, 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та рішення № 0002481702 від 07 листопада 2008 року, яким до відповідача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 97 430,95 грн.
За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення № 0002461702/0 від 07 листопада 2008 року, скарги відповідача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002461702/1 від 08 грудня 2008 року, № 0002461702/2 від 30 січня 2009 року, № 0002461702/3 від 24 березня 2009 року.
Вказані податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржено ФОП ОСОБА_3 в судовому порядку.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року у справі № 2-а-6800/10/2070 податкові повідомлення-рішення № 0002461702/0 від 07 листопада 2008 року, № 0002461702/1 від 08 грудня 2008 року, № 0002461702/2 від 30 січня 2009 року, № 0002461702/3 від 24 березня 2009 року скасовано. Рішення № 0002481702 від 07 листопада 2008 року скасовано в частині застосування до відповідача суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 14 250,00 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_3 та ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова оскаржили його в апеляційному порядку.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року у справі № 2-а-6800/10/2070 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року скасовано. Позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 залишено без розгляду.
Відповідно до частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Згідно з частиною 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ФОП ОСОБА_3 до Державного бюджету України заборгованості в розмірі 341 759,26 грн.
Доводи касаційної скарги про неправомірність визначення контролюючим органом відповідачу суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 244 328,31 грн. та застосування позивачем до ФОП ОСОБА_3 суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 97 430,95 грн. колегія суддів відхиляє, оскільки оцінка їх законності перебуває поза межами даного судового провадження.
Адже, відповідно до частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення заборгованості, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення заборгованості в судовому порядку, встановлення факту сплати узгодженої суми податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.
При цьому питання правомірності визначення суми податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкові повідомлення-рішення № 0002461702/0 від 07 листопада 2008 року, № 0002461702/1 від 08 грудня 2008 року, № 0002461702/2 від 30 січня 2009 року, № 0002461702/3 від 24 березня 2009 року та рішення № 0002481702 від 07 листопада 2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій не є предметом позову у даній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.
За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Карась О.В.