19 листопада 2013 року м. Київ К/9991/15594/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2009 року
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року
у справі № 2-а-5813/08/1570
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Терракс» ЛТД
до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Терракс» ЛТД (позивач) до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001922310/0 від 03 березня 2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Терракс» ЛТД судовий збір в розмірі 3,40 грн.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Приморському районі м. Одеси, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2009 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ «Терракс» ЛТД з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 30 вересня 2007 року, за результатами якої складено акт № 1397/23-10/32428789 від 19 лютого 2008 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001922310/0 від 03 березня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 36 336,00 грн. (24 845,00 грн. - основний платіж, 11 491,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат вартості послуг з проведення рекламних заходів (розміщення реклами та рекламних сюжетів на рекламних конструкціях, в друкованих виданнях та в мережі «Інтернет») з огляду на їх непов'язаність з господарською діяльністю ТОВ «Терракс» ЛТД.
Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Згідно з підпунктом 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону № 334/94-ВР до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Отже, визначальним для висновку про правомірність віднесення платником податку вартості отриманих послуг з проведення рекламних заходів до складу валових витрат є наявність у нього мети на отримання прибутку, здійснення діяльності у відповідності з визначеними цілями, а також підтвердження отриманих послуг відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Надаючи оцінку правомірності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано враховували долучені позивачем до матеріалів справи на підтвердження фактичного виконання спірних господарських операцій договори, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжні доручення.
Крім того, судами встановлено, що основними видами діяльності підприємства є, зокрема, підготовка до продажу або здавання під найм нерухомості, купівля та продаж власної нерухомості невиробничого призначення, купівля та продаж земельних ділянок, посередницькі послуги під час купівлі, продажу, здавання в оренду та оцінювання нерухомості виробничо-технічного призначення, посередницькі послуги під час купівлі, продажу, здавання в оренду та оцінювання нерухомості невиробничого призначення, загальне будівництво будівель, а проведення відповідних рекламних заходів в подальшому призвело до отримання позивачем економічного ефекту у вигляді залучення нових клієнтів для укладення договорів комісії на будівництво сімейно-оздоровчого комплексу.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли обґрунтованого висновку про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат в охоплений перевіркою період вартості послуг з проведення рекламних заходів з огляду на їх придбання для подальшого використання в межах власної господарської діяльності ТОВ «Терракс» ЛТД, а також підтвердження належним чином оформленими первинними та платіжними документами.
В свою чергу, контролюючим органом на обґрунтування своєї правої позиції щодо непов'язаності отриманих позивачем рекламних послуг з його власною господарською діяльністю не надано, в порушення частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, жодного належного доказу.
За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2009 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси відхилити, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Карась О.В.