19 листопада 2013 року м. Київ К/800/1821/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 листопада 2012 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року
у справі № 2а-13652/12/2670
за позовом Приватного підприємства «Будпостач»
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби
про часткове скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року, позов Приватного підприємства «Будпостач» (позивач) до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000022220 від 05 червня 2012 року в частині визначення ПП «Будпостач» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Доар» в розмірі 181 068,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 листопада 2012 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ПП «Будпостач» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт № 1085/22-222-24267110 від 28 травня 2012 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022220 від 05 червня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 204 178,00 грн. (199 555,00 грн. - основний платіж, 4 623,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «ТД «Доар» на виконання договору купівлі-продажу № 04/01/11 від 04 січня 2011 року, з підстав відсутності реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемності вказаного правочину.
Зазначений висновок податковим органом зроблено з урахуванням акту перевірки Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 842/3/23-40-37194473 від 28 липня 2011 року, в якому вказано про відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів, виробничого та торгівельного обладнання, транспортних засобів, сировини та матеріалів, необхідних для здійснення основного виду діяльності, а також неперебування ТОВ «ТД «Доар» за юридичною адресою.
Також, відповідач посилався на висновок спеціаліста сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи від 24 квітня 2011 року, яким встановлено, що
підписи від імені ОСОБА_3 в представлених на дослідження первинних документах виконано іншою особою.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у ТОВ «ТД «Доар» товарно-матеріальних цінностей, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.
Фактичне виконання спірних господарських операцій між ПП «Будпостач» та вказаним постачальником підтверджується дослідженими судами належним чином складеними видатковими накладними, рахунками-фактурами та платіжними дорученнями.
При цьому слід враховувати, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей, оскільки питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
Також, колегія суддів вважає, що висновок спеціаліста, на який посилається відповідач на підтвердження неприналежності підпису в первинних документах, виписаних ТОВ «ТД «Доар» на адресу позивача, ОСОБА_3, не може бути єдиним вичерпним доказом безтоварного характеру проведених господарських операцій, з огляду на наявність в матеріалах справи інших належних доказів, що засвідчують фактичне виконання спірного правочину.
Крім того, реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТД «Доар» встановлено постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 квітня 2012 року у справі № 2а-18527/11/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2012 року.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, за змістом частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи.
Водночас передбачене частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматись судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.
Проте, для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази.
Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем на підтвердження своєї правової позиції щодо нікчемності укладеного між позивачем та ТОВ «ТД «Доар» правочину не надано жодного належного доказу.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 листопада 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 листопада 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Карась О.В.