"13" листопада 2013 р. К/800/14253/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ємельянової В.І.,
Загороднього А.Ф., Рецебуринського Ю.Й.,
за участю секретаря судового засідання Лосік Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року по справі № 2а-12707/09/2670
за позовом ОСОБА_4
до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в
м. Києві (далі - ГУ МВС України в м. Києві)
третя особа Голосіївське районне управління Головного управління Міністерства
внутрішніх справ України в м. Києві (далі - Голосіївське РУ ГУМВС
України в м. Києві)
про скасування наказів та поновлення на посаді,
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ГУ МВС України в м. Києві, третя особа Голосіївське РУ ГУМВС України в м. Києві, в якому просив скасувати наказ ГУ МВС України в м. Києві № 813 о/с від 8 вересня 2009 року про притягнення слідчого Слідчого відділу Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності, скасувати наказ ГУ МВС України в м. Києві № 867 о/с від 21 вересня 2009 року про звільнення позивача з посади слідчого Слідчого відділу Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві, поновити ОСОБА_4 на посаді слідчого Слідчого відділу Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.
Скасовано спірні накази ГУ МВС України в м. Києві.
Поновлено ОСОБА_4 на посаді слідчого Слідчого відділу Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ГУ МВС України в м. Києві подало касаційну скаргу, в якій, просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права і залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2012 року.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 з 29 травня 2009 року призначено на посаду слідчого Слідчого відділення розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого відділу Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві.
Наказом ГУ МВС України в м. Києві від 8 вересня 2009 року № 813 о/с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Голосіївського РУ ГУМВС України в місті Києві» позивача звільнено із займаної посади згідно з пунктом 64 підпункту «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України за вчинення дисциплінарного проступку, несумісного з подальшим проходженням служби в органах внутрішніх справ України, який виразився у грубому порушенні вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, нехтуванні інтересами служби та у зв'язку із порушенням кримінальної справи за фактом вимагання та одержання хабара (том.1, а.с.35-36).
Наказом ГУ МВС України в м. Києві № 867 о/с від 21 вересня 2009 року згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ ОСОБА_4 з 23 вересня 2009 року звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) відповідно до пункту 64 підпункту «є» (за порушення дисципліни) (том.1, а.с.37).
Зазначені накази прийняті на підставі висновку службового розслідування за фактом порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 від 2 вересня 2009 року, зі змісту якого вбачається, що саме порушення кримінальної справи за статтею 368 КК України стало підставою для звільнення позивача із займаної посади (том.1, а.с.44-47).
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 26 серпня 2010 року ОСОБА_4 було визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 368 КК України та засуджено до семи років позбавлення волі (том.3 а.с.33-43).
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23 травня 2011 року вирок Голосіївського районного суду м. Києва скасовано, а кримінальну справу направлено прокурору для проведення додаткового розслідування (том.3, а.с.22-32).
Постановою старшого слідчого Слідчого відділу прокуратури міста Києва від 11 квітня 2012 року кримінальна справа в частині вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого частиною 2 статті 368 КК України закрита у зв'язку з відсутністю ознак складу злочину (том.3, а.с.109-112).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 про скасування спірних наказів та поновлення на посаді слідчого Слідчого відділу Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві, суд апеляційної інстанції виходив з того, що звільнення позивача зі служби здійснено відповідачем з порушенням чинного законодавства та не у спосіб передбачений законом, оскільки порушено порядок та процедуру проведення службового розслідування, зокрема й щодо необхідності встановлення події порушення та наявності вини працівника органів внутрішніх справ у скоєнні порушення, можливості позивача, як особи щодо якої проводять службове розслідування, надати будь-які пояснення та докази стосовно обставин, що розслідуються.
Порядок та підстави проходження служби особовим складом міліції регламентується Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію», Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-ІV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі - Дисциплінарного статуту), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення), Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом МВС України від 6 грудня 1991 року №552.
Зокрема, пункт 64 «є» вказаного Положення передбачає таку підставу звільнення зі служби особи середнього, старшого і вищого начальницького складу як порушення дисципліни.
Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів i підрозділів, та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Статтею 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового i начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність.
Згідно статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового i начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів i наказів начальників.
Відповідно до статті 12 зазначеного Закону на oсіб рядового i начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ, згідно з цим Статутом.
Порядок накладення дисциплінарного стягнення встановлений статтею 14 Дисциплінарного статуту, який визначає, що з метою з'ясування вcix обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні витребувати від порушника надання письмового пояснення.
Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 грудня 1991 року № 552 визначено порядок проведення службових розслідувань, що проводяться інспекцією по особовому складу, іншими підрозділами і посадовими особами органів внутрішніх справ по випадках надзвичайних подій, правопорушень та інших неправильних дій, скоєних особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
Пунктом 2 Інструкції визначено, що задачами службового розслідування є повне, об'єктивне та всебічне дослідження обставин порушень, скоєних особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, виявлення причин та умов, що сприяли їх скоєнню, встановлення винних і забезпечення правильного застосування діючих нормативних актів з тим, щоб кожен, хто скоїв порушення, був притягнутий до справедливої відповідальності і ні один невинний не був притягнутий до відповідальності.
Службове розслідування повинно сприяти дотриманню законності, викоріненню випадків її порушення, вихованню особового складу органів внутрішніх справ в дусі точного і безумовного дотримання чинного законодавства.
Відповідно до пункту 10 Інструкції при проведенні службового розслідування повному, об'єктивному і всесторонньому дослідженню підлягають, зокрема, подія порушення (час, місце, спосіб і інші обставини), наявність вини працівника органів внутрішніх справ в скоєнні порушення, мета та мотиви порушення, обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності порушника як пом'якшуючі, так і обтяжуючі його відповідальність.
При обранні виду дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Звільнення зi служби осіб рядового i начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, як вид дисциплінарного стягнення передбачено пунктом 6 частини першої статті 12 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» та відповідно до статті 14 цього Закону є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Судом апеляційної інстанції зазначено, що приймаючи спірні накази про звільнення ОСОБА_4, відповідачі виходили з того, що факт одержання позивачем хабара встановлено службовим розслідуванням, при цьому не врахували, що такий факт вважається доведеним (а саме чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою), якщо він встановлений обвинувальним вироком суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, постановою про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав. Такі процесуальні документи на день прийняття наказу про звільнення були відсутні.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачами не доведено правомірність прийняття спірних наказів про звільнення ОСОБА_4 із займаної посади слідчого Слідчого відділу Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві за пунктом 64 підпункту «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за порушення дисципліни).
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення та вчиненні процесуальних дій, а тому у відповідності до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року - без змін.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ємельянова В.І.
Судді Загородній А.Ф.
Рецебуринський Ю.Й.