18 листопада 2013 року м. Київ К-28668/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.,
Суддів Борисенко І.В.,
Кошіля В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.03.2009
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.06.2009
у справі №7/8а
за позовом Державного відкритого акціонерного товариства «Вантажно-транспортне управління «Шахтарськвантажтранс»
до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05.03.2009, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.06.2009, задоволено позовні вимоги: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції від 26.12.2006 № 0005051543/0/5301, № 0005041543/0/5302 та № 0005061543/0/5303.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державне відкрите акціонерне товариство «Вантажно-транспортне управління «Шахтарськвантажтранс» є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Шахтарської міської ради 23.05.1997 та включене до ЄДРПОУ за кодом 00179252.
За результатами проведеної відповідачем невиїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання граничних термінів сплати земельного податку, складено акт за № 1054/15/00170252 від 21.12.2006, в якому зафіксовано порушення позивачем ст. 17 Закону України «Про плату за землю» та пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
На підставі вищевказаного акта перевірки, 26.12.2006 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0005051543/0/5301 про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 2 612,11 грн., в розмірі 20% за затримку на 63 календарні дні строк сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13 060,51 грн.; № 0005041543/0/5301 про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 636,25 грн., в розмірі 50 % за затримку на 93 календарні дні строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 272,50 грн. та № 0005061543/0/5303 про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 3 704,04 грн., в розмірі 10% за затримку на 29 календарних днів строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 37040,32 грн.
Матеріали справи свідчать, що підставою для розрахунку штрафних санкцій слугували податкові зобов'язання, визначені розрахунками за грудень 2004 року по строку 31.01.2005, за січень 205 року по строку 02.03.2005, за лютий 2005 року по строку 30.03.2005, за квітень 2005 року по строку 30.05.2005, за травень 2005 року по строку 30.06.2005, за червень 2005 року по строку 01.08.2005, за липень 2005 року по строку 30.08.2005, за серпень 2005 року по строку 30.09.2005, за вересень 2005 року по строку 31.10.2005, за жовтень 2005 року по строку 30.11.2005, за листопад 2005 року по строку 30.12.2005, за грудень 2005 року по строку 30.01.2006, за січень 206 року по строку 02.03.2006, за лютий 2006 року по строку 30.03.2006, за червень 2006 року по строку 31.07.2006, за серпень 2006 року по строку 02.10.2006.
Згідно зведених даних, наведених в акті перевірки, оплата зобов'язань, визначених наведеними деклараціями, проводилась відповідачем відповідними платіжними дорученнями за грудень 2004 року-серпень 2006 року, і на підставі даних про фактичну сплату коштів, відповідачем розраховано кількість днів прострочення сплати сум узгоджених податкових зобов'зань та розраховано суми штрафу за ставками і в порядку, визначеному пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних а останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.
Згідно із п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою правління Національного Банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.2004 за № 377/89/76 визначено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При у відповідності з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Аналізуючи вказані норми, судами вірно зазначено про те, що визначення розміру штрафної санкції та її застосування податковим органом можливе лише у разі, коли платником податку сплачена з порушенням граничного терміну сплати саме узгоджена ним у відповідній податковій декларації сума податкового зобов'язання, а штрафна санкція повинна вираховуватись від фактично сплаченої з порушенням граничного терміну сплати платником податку суми цього податкового зобов'язання.
Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем застосовано штрафні санкції до позивача за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань по розрахунках земельного податку за грудень 2004 року, січень, лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень листопад і грудень 2005 року, січень, лютий, квітень, травень, червень і серпень 2006 року. При цьому встановлено, що при визначенні штрафних санкцій враховувалась сплата позивачем податкових зобов'язань з земельного податку за платіжними дорученнями, в призначенні платежу яких позивачем визначена сплата зобов'язань з земельного податку за інші періоди, ніж ті, що були враховані відповідачем при встановленні актом перевірки порушення позивачем граничних термінів сплати земельного податку.
Посилання відповідача на положення п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та твердження про те, що у відповідності до цієї норми при наявності у платника податків податкового боргу всі його платежі зараховуються податковим органом першочергово на погашення податкового боргу та те, що платник податку не має у такому випадку права вирішувати призначення платежу, вірно спростовані судами попередніх інстанцій, оскільки зазначеною нормою не встановлено право чи обов'язок контролюючого органу змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. При цьому судами вірно зазначено про те, що таке право податкового органу не передбачено жодними іншими нормами законів України з питань оподаткування.
Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом апеляційної інстанції.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.
Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції - відхилити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.03.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.06.2009 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис) В.В. Кошіль