"14" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/75238/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Загороднього А.Ф.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Артемівської у м. Луганську ради на постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 24 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 15 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради про визнання дій неправомірними, -
встановила:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради про визнання дій неправомірними.
Постановою Артемівського районного суду м. Луганська від 24 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 15 вересня 2011 року, позов задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в м. Луганську ради щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 щорічної разової допомоги до 5 травня у розмірах визначеними Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2009 рік. Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Артемівської у м. Луганську ради перерахувати та виплатити щорічну допомогу до 5 травня у розмірах визначеними Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2009 рік. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі, управління праці та соціального захисту населення Артемівської у м. Луганську ради, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.
Судами було встановлено, що ОСОБА_2 є інвалідом війни другої групи, у зв'язку з чим має право на отримання щорічної грошової допомоги до 5 травня у відповідності до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до вимог статті 17 вищевказаного Закону фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Частиною 4 статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги інвалідам війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»здійснюється у розмірі 360 грн., а у 2008 в розмірі 400 грн.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 та Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 визнано неконституційними положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007» та «Про Державний бюджет України на 2008 та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими зупинялась на цей рік дія статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
На момент виникнення спірних правовідносин, а саме дату нарахування і виплату позивачеві органами праці та соціального захисту населення щорічної грошової допомоги, положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були діючими, а відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, отримана ОСОБА_2 щорічна разова грошової допомоги до 5-го травня у 2007 році в розмірі 360 грн. та у 2008 році в розмірі 400 грн. була нарахована та виплачена управлінням праці та соціального захисту населення Артемівської у м. Луганську ради відповідно до діючого на той час законодавства.
Разової грошової допомоги до 5 травня у 2009 році повинна була виплачуватися відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» дія статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не була скасована та не зупинялась.
Отже, оскільки у 2009 році стаття 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» була чинною, то щорічна разова грошова допомога інвалідам війни до 5 травня повинна виплачуватися органом праці та соціального захисту населення у розмірах, встановлених цією статтею у редакції від 09 липня 2007 року.
Таким чином, отримана ОСОБА_2 щорічна разова грошової допомоги до 5-го травня у 2009 році в розмірі 430 грн. була нарахована та виплачена управління праці та соціального захисту населення Артемівської у м. Луганську ради необґрунтовано, а тому суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Артемівської у м. Луганську ради залишити без задоволення, а постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 24 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 15 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради про визнання дій неправомірними - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді С.В. Білуга
О.І. Гаманко