05 листопада 2013 року м. Київ К/9991/26965/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Приходько І.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року
у справі № 2-а-12026/10/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Альфа-Стар»
до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова
про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Альфа-Стар» (позивач) до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова (відповідач) задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000041800/0 від 02 квітня 2010 року, № 0000041800/1 від 25 травня 2010 року, № 0000041800/2 від 17 червня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Компанія «Альфа-Стар» витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Компанія «Альфа-Стар» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Радамант груп» за період з 11 січня 2008 року по 24 грудня 2009 року, за результатами якої складено акт № 659/18-012/35244663 від 22 березня 2010 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000041800/0 від 02 квітня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 26 250,00 грн. (17 500,00 грн. - основний платіж, 8 750,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000041800/1 від 25 травня 2010 року та № 0000041800/2 від 17 червня 2010 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «Радамант груп» на виконання договору № 26/09/08 від 26 вересня 2008 року на здійснення послуг з розробки дизайн-проектів упаковки на кондитерські вироби.
Вказаний висновок контролюючим органом зроблено з огляду на непричетність ОСОБА_3 (директора ТОВ «Радамант груп») до фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства, що, на думку відповідача, свідчить про те, що всі первинні документи, складені від імені ТОВ «Радамант груп» за підписом ОСОБА_3, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку.
Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених в ціні придбаних послуг сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт реального здійснення відповідної господарської операції та підтвердження вказаної обставини належним чином оформленими первинними документами, які, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Поряд з цим, як встановлено судами та не заперечується відповідачем, фактичне виконання спірного договору засвідчується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними та платіжними дорученнями.
Більш того, судовими інстанціями встановлено, що необхідність укладання договору № 26/09/08 від 26 вересня 2008 року на здійснення послуг з розробки дизайн-проектів упаковки на кондитерські вироби з ТОВ «Радамант груп» обумовлена виконанням ТОВ «Компанія «Альфа-Стар» умов договору № 1/764/07 від 10 вересня 2007 року, укладеного з Акціонерним товариством закритого типу «Харківська бісквітна фабрика», згідно з якими позивач взяв на себе зобов'язання виготовити та поставити корекси, етикетку, упаковку та сировину для кондитерських виробів. Виконання позивачем умов договору № 1/764/07 від 10 вересня 2007 року підтверджується дослідженими судами першої та апеляційної інстанцій первинними документами та банківськими виписками.
Отже, з огляду на встановлений судами попередніх інстанцій факт реального здійснення господарських операцій з придбання позивачем послуг у ТОВ «Радамант груп», висновок судів про задоволення позову є правильним.
При цьому колегія суддів вважає, що судами обґрунтовано відхилено доводи податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «Радамант груп» за підписом ОСОБА_3, оскільки за умови підтвердження дійсного виконання відповідних господарських операцій, як у розглядуваній ситуації, певні недоліки первинних документів, зокрема, їх підписання невстановленою особою, є свідченням недобросовісності постачальника та не можуть слугувати підставою для притягнення платника податку-покупця до відповідальності.
Крім того, слід враховувати, що чинним на час виникнення спірних правовідносин податковим законодавством не презумується обов'язок платника податків здійснювати перевірку повноважень особи на підписання податкових накладних та достовірності її підпису.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Приходько І.В.