"14" листопада 2013 р. м. Київ К/800/14605/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Гайсинського районного суду Вінницької області від 14 грудня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року у справі №204/1121/2012 за позовом ОСОБА_2 до Гайсинської міської ради Вінницької області, третя особа ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
У квітні 2012 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Гайсинської міської ради Вінницької області, третя особа ОСОБА_1, в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови встановити межу між суміжним земельним ділянками та зобов'язати встановити вказану межу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є користувачем земельної ділянки площею 602 кв.м. у АДРЕСА_1, при цьому землевпорядними організаціями, Гайсинською міською радою межі вказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості) не виносилися, акти про встановлення меж не складалися; суміжним користувачем земельної ділянки АДРЕСА_2 є ОСОБА_1, між належними її та позивачці суміжними земельними ділянками втрачено межу. Вона зверталася до Гайсинської міської ради із заявами 23.06.2004 р., 9.11.2009 р., 30.11.2009 р., 7.06.2010 р., 22.06.2011 р. про встановлення втраченої межі, однак, відповідач межу не встановив, та повідомив, що вказаний спір має вирішуватися в суді.
Постановою Гайсинського районного суду Вінницької області від 14 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року, позовні вимоги задоволені. Визнана протиправною бездіяльність Гайсинської міської ради про відмову встановити межу між суміжними земельними ділянками в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, користувачами яких є ОСОБА_2 та ОСОБА_1. Зобов'язано Гайсинську міську раду у визначеному законом порядку встановити межу між суміжними земельними ділянками в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, користувачами яких є ОСОБА_2 та ОСОБА_1.
Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_2 зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_1, а житловий будинок АДРЕСА_1 придбаний ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу від 05.05.2004 р..
Позивач зверталася до Гайсинської міської ради із заявами від 23.06.2004 р., 9.11.2009 р., 30.11.2009 р., 7.06.2010 р., 22.06.2011 р. з проханням визначити межу між її земельною ділянкою та земельною ділянкою третьої особи, однак, вказані заяви не були розглянуті, а позивачу рекомендовано вирішувати питання визначення межі між її земельною ділянкою та сусідньою земельною ділянкою в судовому порядку.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що рішенням Гайсинської міської ради від 27.11.1996 р. № 260 ОСОБА_3 надана у приватну власність земельна ділянка площею 0,1000 га для обслуговування житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_2. Рішенням Гайсинської міської ради від 26.02.2010 р. ОСОБА_2 надана в оренду земельна ділянка площею 0,0602 га для обслуговування житлового будинку. Технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 та ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 не виготовлялася та на затвердження сесії міської ради не надходила.
Комісією Гайсинської міської ради проведене обстеження садиби ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 та ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 із складанням акту від 19.10.2010 р. та запропоновано укласти договір земельного сервітуту.
Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що оскільки Гайсинською міською радою у визначеному законом порядку не вирішені заяви позивачки про встановлення втраченої межі та не встановлено в натурі (на місцевості) межу між суміжними земельними ділянками, законними користувачами яких є позивач та третя особа, то така бездіяльність відповідача є протиправною, припинити яку необхідно покладенням на Гайсинську міську раду обов'язку щодо вчинення дій та у встановленому законом порядку встановити межу між суміжними земельними ділянками.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо бездіяльності органу місцевого самоврядування про встановлення межі між суміжними земельними ділянками, яка втрачена.
Відповідно ст.158,ст.159 Земельного кодексу України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
Земельні спори розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у тижневий строк з дня подання заяви та розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач неодноразово зверталася до відповідача щодо вирішення спору про встановлення межі між земельною ділянкою. якою вона користується та суміжною земельною ділянкою третьої особи, на час звернення ОСОБА_2 з даним позовом до суду вказані заяви відповідачем не розглянуті у передбаченому вищенаведеними законодавчим нормами порядку.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано не прийняли до уваги рішення відповідача щодо визначення меж між земельними ділянкам позивача і третьої особи, яке прийняте під час судового розгляду вказаної справи, оскільки, оскільки на час звернення до суду мала місце протиправна бездіяльність відповідача і судами встановлено, що вказане рішення прийняте з порушенням порядку його прийняття.
Враховуючи викладене суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог
Відповідно до ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанції винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Гайсинського районного суду Вінницької області від 14 грудня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: