05 листопада 2013 року м. Київ К-40104/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Приходько І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2009 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року
у справі № 2-а-31705/08
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Бердичівське автотранспортне підприємство 11837»
до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області
про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
Відкрите акціонерне товариство «Бердичівське автотранспортне підприємство 11837» (позивач) звернулось до суду з позовом до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області (відповідач) про скасування рішень № 0000562302 від 13 червня 2008 року, № 0000572302 від 13 червня 2008 року, № 0000582302 від 13 червня 2008 року, № 0000592302 від 13 червня 2008 року, № 0000602302 від 13 червня 2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року, позов задоволено частково. Визнано недійсними та скасовано рішення № 0000592302 від 13 червня 2008 року, № 0000602302 від 13 червня 2008 року, № 0000562302 від 13 червня 2008 року в частині застосування до ВАТ «Бердичівське автотранспортне підприємство 11837» суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 340,00 грн., № 0000572302 від 13 червня 2008 року в частині застосування до ВАТ «Бердичівське автотранспортне підприємство 11837» суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 340,00 грн., № 0000582302 від 13 червня 2008 року в частині застосування до ВАТ «Бердичівське автотранспортне підприємство 11837» суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 340,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Відшкодовано ВАТ «Бердичівське автотранспортне підприємство 11837» за рахунок Державного бюджету України судові витрати в розмірі 3,40 грн.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, Бердичівська ОДПІ Житомирської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2009 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами Бердичівської ОДПІ Житомирської області проведено перевірки маршрутних автобусів, що належать позивачу, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, за результатами яких складено акти № 06241454/23-02 від 10 червня 2008 року, № 06241463/23-02 від 11 червня 2008 року, № 06241462/23-02 від 11 червня 2008 року, № 06241461/23-02 від 11 червня 2008 року, № 06241464/23-02 від 11 червня 2008 року.
На підставі зазначених актів перевірок відповідачем прийнято рішення № 0000562302 від 13 червня 2008 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 490,00 грн., № 0000572302 від 13 червня 2008 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 140,00 грн., № 0000582302 від 13 червня 2008 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 370,00 грн., № 0000602302 від 13 червня 2008 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 398,00 грн., № 0000592302 від 13 червня 2008 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 688,00 грн.
Перевірками, зокрема, встановлено порушення ВАТ «Бердичівське автотранспортне підприємство 11837» пункту 5 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР) з огляду на те, що при наданні послуг з перевезення пасажирів в автобусах реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки та книги обліку розрахункових операцій не застосовувались, будь-які розрахункові документи не видавались.
Задовольняючи позов частково, суди виходили з того, що чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено ведення книги обліку розрахункових операцій для пасажирського автомобільного транспорту, а відтак підстав для застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій за невикористання книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки, на думку судових інстанцій, не вбачається.
Проте, з таким висновком погодитись не можна, зважаючи на таке.
Відповідно до пунктів 2, 5 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.
Поряд з цим згідно з пунктом 4 статті 9 Закону № 265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів із застосуванням бланків суворого обліку на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, а також при продажу білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу Державним казначейством України, та квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів.
Отже, підставою для звільнення суб'єкта підприємницької діяльності від обов'язку використовувати реєстратор розрахункових операцій та розрахункову книжку під час надання послуг з перевезення автомобільним транспортом є видача ним квитків, талонів, квитанцій з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, оскільки у цьому разі такий розрахунковий документ (квиток, квитанція, талон) прирівнюється до розрахункової квитанції.
Проте, як встановлено актами перевірок та підтверджено дослідженими судами попередніх інстанцій матеріалами справи, при наданні послуг з перевезення пасажирів в автобусах, що належать позивачу, реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки та книги обліку розрахункових операцій не використовувались, відповідні квитки, талони та квитанції не видавались, а відтак слід визнати правомірним застосування податковим органом до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення ВАТ «Бердичівське автотранспортне підприємство 11837» пункту 5 статті 3 Закону № 265/95-ВР.
Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, рішення суду апеляційної інстанції слід скасувати, а рішення суду першої інстанції змінити.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області задовольнити частково.
Скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2009 року змінити в частині задоволення позову.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
В решті постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2009 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Приходько І.В.