18 листопада 2013 року м. Київ К/800/15946/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.,
Суддів Борисенко І.В.,
Кошіля В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2012
та ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2013
у справі № 2а-1670/7132/12
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2012, яка залишена без змін ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2013, відмовлено в позові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 28.09.2012 № 0001142303/25236, № 0001152303/25235 та рішення від 28.09.2012 № 0001132303/25234.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, за результатами проведеної відповідачем фактичної перевірки (на підставі направлень від 14.09.2012 № 125 та № 126) дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) господарської одиниці, що належить позивачу, а саме бару «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1, складений акт № 00063/16/03/22/НОМЕР_1 від 15.09.2012, в якому встановлено порушення:
- п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: незабезпечення проведення розрахункових операцій через РРО при продажу товарів на загальну суму 40,50 грн., не забезпечення ведення у встановленому законодавством порядку обліку товарів за місцем реалізації на суму 587,50 грн.;
- ст. ст. 15, 15-3, 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме: торгівля алкогольними напоями без придбання відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці за відсутності статусу підприємства громадського харчування, торгівля алкогольними напоями за цінами, нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін.
На підставі акта перевірки, 28.09.2012 відповідачем винесені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001132303/25234 в сумі 13 500,00 грн. та податкові повідомлення-рішення № 0001142303/25236 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1 176,00 грн. та № 0001152303/25235 про нарахування штрафних санкцій в розмірі 430,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Пунктом 1 ст. 17 зазначеного Закону встановлено, що до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту, зокрема, не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, вчинене вперше, у розмірі 1 гривня.
Судами встановлено, що на момент проведення перевірки - 15.09.2012 в перевіряємому барі «ІНФОРМАЦІЯ_1» реєстратор розрахункових операцій був відсутній.
Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що сума виручки за 15.09.2012 бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» складала 40,50 грн. Отже, ФОП ОСОБА_2 не забезпечено проведення розрахункових операцій через РРО при продажу товарів на загальну суму 40,50 грн.
Відповідно п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти господарювання зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Згідно із п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів і витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У відповідності із абз. 3 п. 4.2 ст. 44 Податкового кодексу України, платники податку на прибуток підприємств, прибуток яких оподатковується за ставкою нуль відсотків і які відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 ст. 154 цього Кодексу, та платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 4 пункту 291.4 ст. 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, з урахуванням того, що продаж акцизних товарів (алкогольних виробів) не підпадає під дію спрощеної системи оподаткування, вірною є позиція податкового органу про те, що позивач зобов'язаний здійснювати облік цих товарів.
Статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Матеріали справи свідчать, що перевіркою бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» встановлено наявність у продажу на розлив ряду алкогольних напоїв, неоприбуткованих належним чином, які описано та занесено в додаток до акту перевірки від 15.09.2012 «Відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей)», згідно з яким на дату проведення перевірки в павільйоні бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» виявлено фактичні залишки запасів (товарно-матеріальних цінностей) алкогольних напоїв на загальну суму 587,50 грн.
Таким чином, за вказане порушення до позивача правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 175,00 грн.
Крім того, з акта перевірки вбачається, що на момент здійснення перевірки, позивачем не надано торговий патент на здійснення торгівельної діяльності за готівкові кошти.
Згідно із пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, платниками збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи-підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять, зокрема, такий вид підприємницької діяльності як торгівельна діяльність у пунктах продажу товарів.
Підпунктом 14.1.246 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що торгівельна діяльність для цілей розділу ХІІ цього Кодексу - роздрібна торгівля та оптова торгівля, діяльність у торгівельно-виробничій (ресторанне господарство) сфері за готівку, інші платіжні засоби та з використанням платіжних карток.
Згідно із абз. 5 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності зі збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності.
Проте, у відповідності із п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України, суб'єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку, зокрема, у випадках виробництва, експорту, імпорту, продажу підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємкостях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива та толових вин).
Оскільки судами встановлено, що позивачем допущено порушення щодо дотримання меж видів діяльності, за якими він є платником єдиного податку, вірним є висновок відповідача про необхідність придбання торгового патенту для виду діяльності (продаж акцизних товарів), який не може здійснюватися на спрощеній системі оподаткування.
Пунктом 125.1 ст. 125 Податкового кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання, що проводять торгівельну діяльність, зокрема, за здійснення діяльності, передбаченої статтею 267 цього Кодексу, без отримання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого підпунктами 267.6.4-267.6.6 пункту 267.6 статті 267 цього Кодексу (крім діяльності у сфері розваг), сплачують штраф у подвійному розмірі збору за весь період здійснення такої діяльності, але не менше подвійного його розміру за один місяць.
Враховуючи те, що розмір ставки торгового патенту рішенням ІІІ сесії Кременчуцької міської ради VI скликання «Про затвердження положення про місцеві збори» від 25.01.2011 встановлено в розмірі 215,00 грн., вірним є висновок судів попередніх інстанцій про правомірність застосування податковим органом до ФОП ОСОБА_2 штрафної (фінансової) санкції в розмірі 430,00 грн.
Крім того, відповідно до ч. 11 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Частиною 6 статті 15-3 зазначеного Закону встановлено, що продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціальним відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, суб'єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.
Судами встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що під час проведення перевірки виявлено факт продажу в барі «ІНФОРМАЦІЯ_1» алкогольних напоїв на розлив, однак, документів на підтвердження статусу закладу як об'єкту громадського харчування та ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними виробами, позивачем надано не було.
Отже, за вказане порушення, податковим органом правомірно застосовано до позивача штрафні санкції, відповідно до ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» у розмірі 8 500,00 грн.
Також, з матеріалів справи вбачається, що інспекторами Кременчуцької ОДПІ 15.09.2012 в барі «ІНФОРМАЦІЯ_1 придбано 50 мл горілки «Пшенична» міцністю 40% за ціною 2,25 грн. за 50 мл.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 819 «Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957» встановлена мінімальна роздрібна ціна за 1 літр 100% спирту - 130,50 грн. Таким чином, мінімальна роздрібна ціна 50 мл горілки «Пшенична» міцністю 40% має складати 2,61 грн.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій і про правомірність застосування до ФОП ОСОБА_2 штрафу в розмірі 5 000,00 грн. за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими від встановлених Кабінетом Міністрів України роздрібних цін на алкогольні напої.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - відхилити.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2012 та ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2013 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис) В.В. Кошіль