14 листопада 2013 року м. Київ К/800/10604/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2013 року у справі № 2а-2390/12/2670 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради про визнання дій неправомірними, -
У лютому 2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради, в якому просив визнати дії Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київського міської ради (Київської міської державної адміністрації) неправомірними та зобов'язати Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київського міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати дозвіл на користування земельною ділянкою, яка розташована у м. Києві по вул.Баруинська 12.
Позовні вимоги обґрунтовані, що позивач звертався до Київської міської ради із заявами про надання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, проте жодна відповідь йому не надана. При цьому, позивач зазначає, що він до заяви додав всі необхідні документи, передбачені Земельним кодексом України.
Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2013 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Київського міського голови із заявою від 28 грудня 2011 року про отримання у приватну власність земельної ділянки, площею 0,10 га. для будівництва, експлуатації та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в Дарницькому районі м. Києва.
Згідно доручення заступника Київського міського голови-секретаря Київської міської ради Гереги Г.Ф. від 5 січня 2012 року № 29/233-Ю-215, заява ОСОБА_1 направлена для розгляду до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Головному управлінню земельних ресурсів встановлений термін розгляду заяви ОСОБА_1 до 3 лютого 2012 року.
Заява ОСОБА_1 отримана Головним управлінням земельних ресурсів 10 січня 2012 року та зареєстрована за вхідним № 70-175.
Листом від 20 січня 2012 року № 03-345/1515 Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомило ОСОБА_1, що його заява не відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу України та статті 15 Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15 липня 2004 року № 457/1867, та зазначило, що у заяві відсутні наступні документи та матеріали: графічні матеріали, на яких зазначено місце розташування земельної ділянки; погодження землекористувача у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб (підпис землекористувача посвідчується нотаріально у встановленому порядку); копії документів про право власності на житловий будинок, будівлю або споруди, якщо такі розташовані на земельній ділянці (нотаріально засвідчені копії); копії матеріалів технічної інвентаризації, підготовлені Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, якщо такі розташовані на земельній ділянці.
Крім того, із заявою від 28 грудня 2011 року позивач звернувся до Київського міського голови з метою отримання у приватну власність земельної ділянки, площею 0,10 га. для будівництва, експлуатації та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в Дарницькому районі м. Києва, проте в заяві від 10 лютого 2012 року, з якою позивач повторно звернувся до Київського міського голови, ОСОБА_1 просив Київського міського голову надати йому відповідь в порядку Закону України "Про звернення громадян" на його звернення від 28 грудня 2012 року щодо приватизації земельної ділянки.
Враховуючи, що в первинній заяві позивач просив надати йому у приватну власність земельну ділянку для будівництва, експлуатації та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, саме на яку Головним управлінням земельних ресурсів надана відповідь ОСОБА_1, суди дійшли висновку, що ОСОБА_1 звернувся до Київського міського голови з метою отримання у приватну власність земельної ділянки, площею 0,10 га. для будівництва, експлуатації та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в Дарницькому районі м. Києва, а не з метою приватизації земельної ділянки.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем не надані всі необхідні документи згідно норм чинного земельного законодавства, які б дали можливість Київській міській раді розглянути на пленарному засіданні заяву ОСОБА_3 щодо можливості передачі позивачу у власність земельної ділянки, площею 0,10 га., яка розташована в АДРЕСА_1 для будівництва, експлуатації та обслуговування жилого будинку, господарських будівель.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими до них нормативно-правовими актами.
Згідно пункту 2 статті 22 Закону України від "Про столицю України місто-герой Київ" 15.01.1999р. № 401-XIV у зв'язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право встановлювати порядок утримання та експлуатації об'єктів, розташованих у місті, та прилеглої до них території, правила благоустрою. Торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування, визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів.
Статтею 9 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема: а) розпорядження землями територіальної громади міста; б)передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Надання земельних ділянок у користування в м. Києві здійснюється відповідно до Земельного кодексу України та рішення Київської міської ради від 15.07.2004 р. № 457/1867 "Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок у м Києві".
Відповідно до ст. 15 рішення Київської міської ради від 15.07.2004р. №457/1867 "Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м Києві" (із змінами та доповненнями) громадяни, зацікавлені в одержанні земельної ділянки в межах м. Києва для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), індивідуального гаражного та дачного будівництва чи ведення садівництва, подають клопотання до Київської міської ради.
Головне управління земельних ресурсів за результатами опрацювання клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою готує проект рішення Київської міської ради про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою (або проект відмови у наданні такого дозволу), який приймається Київською міською радою в порядку, встановленому Регламентом Київської міської ради.
Згідно Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 19 грудня 2002 року №182/342, Головне управління земельних ресурсів є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та згідно з законодавством виконує функції територіального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, є підзвітним та підконтрольним Київській міській раді та безпосередньо підпорядковується Київському міському голові.
Згідно статті 6 Закону України "Про столицю України місто-герой Київ" від 15.01.1999р. № 401-XIV (із змінами та доповненнями) місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи. Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні відповідним радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними радами.
Указом Президента України "Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні" від 22.07.1998р. № 810/98 визначено, що делеговані функції, повноваження функції, повноваження (права і обов'язки), що їх набуває певний суб'єкт (орган чи посадова особа) шляхом передачі йому для виконання від іншого суб'єкта за власним рішенням останнього або на підставі норми закону. "Делегування" означає, як правило, передачу функцій, повноважень на певний час із збереженням у делегуючого суб'єкта права повернути їх до власного виконання. Водночас делегуючий суб'єкт набуває право контролю за станом і наслідками виконання делегованих функцій, повноважень; він може також фінансувати із власних коштів їх здійснення. Передавати у користування необхідні для цього майнові об'єкти.
Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997р. № 280/97-ВР (із змінами та доповненнями) делеговані повноваження - це повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.
Таким чином, Київська міська рада делегувала свої повноваження Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) щодо здійснення управління земельними ресурсами міста, забезпечення проведення в місті земельної реформи, раціонального використання та охорону земель на території міста тощо.
Отже, Київською міською радою правомірно направлена заява ОСОБА_1 до Головного управління земельних ресурсів для розгляду та надання відповіді заявнику.
Згідно статті 119 Земельного кодексу України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади. Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом.
Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.
Зазначений порядок встановлений статтею 118 Земельного кодексу України.
Так, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим (пункт 6 статті 118 Земельного кодексу України).
Відповідно до статті 15 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 р. №457/1867 "Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м Києві" (із змінами та доповненнями) у клопотанні про передачу земельної ділянки у власність або оренду зазначаються цільове призначення ділянки, орієнтовний розмір і місце розташування земельної ділянки.
До клопотання про передачу земельної ділянки у власність або оренду додаються: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; погодження землекористувача у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб (підпис землекористувача посвідчується нотаріально у встановленому порядку); копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; копія паспорта громадянина; копія документів про право власності на житловий будинок, будівлю або споруди, якщо такі розташовані на земельній ділянці (нотаріально засвідчені копії); копія матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна; копія довіреності, на підставі якої інтереси заявника представлятиме його уповноважена особа (у разі якщо заява подається представником).
Судами встановлено, що згідно технічного паспорту на індивідуальний житловий будинок № 12 по вул. Батуринській в м. Києві, виготовленого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, власниками вказаного будинку є ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
В плані земельної ділянки індивідуального житлового будинку зазначено, що межі земельної ділянки по вул. Батуринській 12 Дарницького району м. Києва вказані із слів замовника, а площа земельної ділянки підлягає уточненню у Київському міському управлінні земельних ресурсів.
З доданого до заяви плану земельної ділянки по вул..Батуринській 12 не вбачається, яку саме частину земельної ділянки в розмірі 0,10 га. позивач мав намір отримати у приватну власність.
Враховуючи, що позивачем не надані до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КЕДА) технічні матеріали та документи, що підтверджували б розмір земельної ділянки, яку має намір отримати ОСОБА_1, суд приходить до висновку про правомірність доводів Головного управління земельних ресурсів, що позивачем не надано всіх необхідних документів згідно норм чинного земельного законодавства, які б дали можливість Київській міській раді розглянути на пленарному засіданні заяву ОСОБА_3 щодо можливості передачі позивачу у власність земельної ділянки, площею 0,10 га., яка розташована в АДРЕСА_1 обслуговування жилого будинку, господарських будівель.
Виходячи з системного аналізу наведених актів, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що позивачу була надана правомірна відповідь органом, до компетенції якого належить розгляд зазначених питань.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996р. № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань). Зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Статтею 20 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження.
Враховуючи, що заяву ОСОБА_1 Головне управління земельних ресурсів отримало 10 січня 2012 року та 20 січня 2012 року надало відповідь, суди дійшли вірного висновку про розгляд Головним управлінням земельних ресурсів заяви ОСОБА_1 від 28 грудня 2011 року в межах терміну, встановлено Законом України "Про звернення громадян".
Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірних висновків про відсутність підстав задоволення позовних вимог.
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: