"30" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/20708/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Лосєва А.М.,
Бившевої Л.І.,
Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2011
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.02.2012
у справі № 2а/0570/21829/2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбасс»
до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області,
Головного Управління державного казначейства України у Донецькій області
про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 252 953,00 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбасс» (надалі - позивач, ТОВ «Армлит-Донбасс») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області (надалі - відповідач 1, ДПІ у м. Харцизьку Донецької області), Головного Управління державного казначейства України у Донецькій області (надалі - відповідач 2), у якому просило суд стягнути суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 252 953,00 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.02.2012, адміністративний позов ТОВ «Армлит-Донбасс» задоволено в повному обсязі: стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Армлит-Донбасс» заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість у загальному розмірі 252 953,00 грн.
У касаційній скарзі відповідач 1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача 1, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить, вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за наслідками перевірок позивача податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення: від 20.07.2010 № 0000032330/0, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень, квітень, червень, вересень 2009 року у загальному розмірі 62 876,00 грн.; від 27.10.2010 № 0000052330/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2010 року у розмірі 73 392,00 грн.; від 19.12.2007 № 0000282340/0, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2007 року у розмірі 34 212,00 грн.; від 05.05.2008 № 0000062340/0, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2007 року у розмірі 28 370,00 грн.; від 16.04.2009 № 0000062330/0, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2008 року у розмірі 54 103,00 грн.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача обґрунтовані, оскільки правомірність віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування бюджетного відшкодування податку на додану вартість доведено в судовому порядку.
Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком суду першої інстанції, посилаючись на те, що останній правильно встановив обставини справи, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28.02.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.05.2011, скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.10.2010 № 0000052330/0, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2010 року у розмірі 73 392,00 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 20.07.2010 № 0000032330/0, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень, квітень, червень, вересень 2009 року у загальному розмірі 62 876,00 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06.03.2008, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2009, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 19.12.2007 № 0000282340/0, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2007 року у розмірі 34 212 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.11.2008, яка згідно ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.04.2009 набрала законної сили, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 05.05.2008 № 0000062340/0, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2007 року у розмірі 28 370,00 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.07.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.10.2009, визнано протиправним податкове повідомлення-рішення від 16.04.2009 № 0000062330/0, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2008 року у розмірі 54 103,00 грн.
Відповідно до п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що у спірних правовідносинах право позивача на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість виникло після набрання законної сили судовими рішеннями, якими були визнані недійсними податкові повідомлення-рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
При цьому у разі, коли податковий орган не надає належним чином оформлений відповідний висновок органу державного казначейства, платник податків вправі скористатись свої правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення суми коштів з Державного бюджету України.
Доказів відшкодування позивачу суми бюджетної заборгованості податку на додану вартість відповідачами до суду надано не було, а факт подальшого оскарження, вищевказаних судових рішень, не спростовує бездіяльності відповідача, оскільки такі судові рішення набрали законної сили та є обов'язковими до виконання.
Отже, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Армлит-Донбасс» заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 252 953,00 грн. законними та обґрунтованими.
Таким чином, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, зазначена обставина, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області залишити без задоволення.
2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.02.2012 у справі № 2а/0570/21829/2011 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв
Судді(підпис)Л.І. Бившева
(підпис) Т.М. Шипуліна