"07" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/30005/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С.В.
Загороднього А.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Артемівського районного суду м. Луганська, третя особа - Генеральна прокуратура України, про визнання бездіяльності неправомірною, -
встановила:
У травні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Артемівського районного суду м. Луганська, третя особа - Генеральна прокуратура України про визнання неправомірною бездіяльність Артемівського районного суду міста Луганська в частині несвоєчасного направлення ухвали суду від 25.12.2010 року, не прийняття рішення по його заявам про забезпечення позову, не залучення до участі у справі представником сторони ОСОБА_3
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2011 року, відмовлено у відкритті провадження у адміністративній справі.
ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, просить їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для відкриття провадження у адміністративній справі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи ОСОБА_2 у відкритті провадження в адміністративній справі, суддя суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, обгрунтовано виходив з того, що рішення, дії або бездіяльність суддів з питань здійснення правосуддя не можуть оскаржуватися шляхом звернення до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, оскільки процесуальним законодавством передбачено інший порядок оскарження процесуальних рішень, дій, бездіяльності суду (судді), які здійснюються в рамках перевірки законності судових рішень.
Згідно зі статтями 126, 129 Конституції України, судді незалежні при здійсненні правосуддя і підкоряються тільки закону, а вплив на них, в тому числі шляхом примусу іншим судом (суддею) до вчинення певних процесуальних дій, заборонений.
Відповідно до вказаних конституційних норм, дії суду (судді) з питань здійснення правосуддя можуть бути оскаржені в процесуальному порядку, а не в іншому суді, як суді першої інстанції, оскільки в такому разі порушується принцип незалежності суддів та заборона втручання в розгляд справи незалежним, неупередженим судом.
Це означає, що суд (суддя), як орган (посадова особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем в адміністративній справі.
Відповідно до висновків Конституційного Суду України, наведених у пункті 4.2 мотивувальної частини Рішення від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України), визначено, що правосуддя в Україні здійснюється шляхом розгляду і вирішення справ по спорах відповідно до процесуального законодавства України.
Таким чином, позовна заява ОСОБА_2 обґрунтовано не прийнята судом до розгляду, оскільки існує інший, передбачений процесуальним законом, механізм усунення помилок і недоліків правосуддя.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Артемівського районного суду м. Луганська, третя особа - Генеральна прокуратура України, про визнання бездіяльності неправомірною - без змін
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф. Загородній