"05" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/47903/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Приходько І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2011 року
у справі № 6/39
за позовом Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»
до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Господарського суду Миколаївської області від 28 травня 2008 року позов Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (позивач) до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва (відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 00792301/0 від 20 серпня 2004 року.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва задоволено. Постанову Господарського суду Миколаївської області від 28 травня 2008 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2011 року та залишення в силі постанови Господарського суду Миколаївської області від 28 травня 2008 року.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову документальну перевірку ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні взаєморозрахунків з Приватним підприємством «Рутес», Приватним підприємством «Єлісей», Товариством з обмеженою відповідальністю «Гера ТЦП» за період з 01 листопада 2003 року по 01 січня 2004 року, за результатами якої складено акт № 31/35-017 від 13 серпня 2004 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00792301/0 від 20 серпня 2004 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 090 888,00 грн. (545 444,00 грн. - основний платіж, 545 444,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку із заниженням суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за листопад 2003 року в розмірі 545 444,00 грн. по операції з передачі на адресу ПП «Рутес» векселів № 32198310021 та № 32198310022 в рахунок часткового погашення заборгованості за раніше отриманий на підставі договору № П-01/03 від 07 листопада 2003 року щебінь.
Крім того, судами встановлено, що між позивачем та ПП «Рутес» укладено договір купівлі-продажу щебеню № П-01/03 від 07 листопада 2003 року.
Одночасно позивачем укладено з ТОВ «Гера ТЦП» договір доручення № К-264А-03 від 07 листопада 2003 року про надання ТОВ «Гера ТЦП» посередницьких послуг з купівлі векселів ПП «Рутес» номінальною вартістю 2 727 218,00 грн.
В подальшому, 10 листопада 2003 року між ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та ПП «Єлісей» укладено договір № Л-101/1-1 купівлі-продажу векселів № 32198310021 та № 32198310022, емітованих ПП «Рутес», загальною номінальною вартістю 2 727 218,00 грн.
14 листопада 2003 року позивачем передано ПП «Рутес» придбані векселі в рахунок часткового погашення заборгованості за раніше отриманий щебінь, що підтверджується актом пред'явлення векселів до платежу.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції про задоволення позову та відмовляючи в його задоволенні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість визначення позивачу податковим органом суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
При цьому Одеський апеляційний адміністративний суд відхилив долучені ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» до матеріалів справи судові рішення Господарського суду м. Києва з огляду на те, що на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вони були відсутні, а посадові особи позивача наполягали саме на товарності спірних господарських операцій.
Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції неправомірним, виходячи з таких підстав.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.
Поряд з цим, як встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду м. Києва від 06 грудня 2007 року у справі № 32/575, що набрало законної сили, визнано недійсними договір купівлі-продажу щебеню № П-01/03 від 07 листопада 2003 року, акт приймання-передачі товару від 10 листопада 2003 року, накладні № СП-00011/03 від 10 листопада 2003 року, № СП-00012/03 від 10 листопада 2003 року, № СП-00013/03 від 10 листопада 2003 року, податкову накладну № 1 від 10 листопада 2003 року, акт звірки взаємних розрахунків від 01 грудня 2003 року, підписаний між ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та ПП «Рутес».
Також, рішенням Господарського суду м. Києва від 06 грудня 2007 року у справі № 32/574, що набрало законної сили, визнано недійсними договір купівлі-продажу цінних паперів № Л-101/1-1 від 10 листопада 2003 року, акти прийому-передачі векселів № 32198310021 та № 32198310022 від 13 листопада 2003 року, додаткову угоду № 1 від 12 листопада 2003 року до договору купівлі-продажу цінних паперів № Л-101/1-1 від 10 листопада 2003 року, видаткову накладну від 13 листопада 2003 року, виписану ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на поставку щебеню у кількості 109 850 тон на суму в розмірі 3 240 135,60 грн., та податкову накладну ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» № 143 від 30 листопада 2003 року.
Підставою для визнання вказаних правочинів та первинних документів недійсними став безтоварний характер проведених господарських операцій.
Відповідно до частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Згідно з частиною 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, за змістом частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи.
Водночас передбачене частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматись судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.
Проте, для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази.
Однак, як встановлено судом першої інстанції та не спростовано судом апеляційної інстанції, відповідачем на підтвердження своєї правової позиції щодо реальності господарської операції з передачі позивачем на адресу ПП «Рутес» векселів № 32198310021 та № 32198310022 не надано жодного належного доказу.
З огляду на викладене, слід визнати обґрунтованою правову позицію суду першої інстанції, відповідно до якої у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.
Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» задовольнити.
Скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2011 року, а постанову Господарського суду Миколаївської області від 28 травня 2008 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Приходько І.В.