Справа № 127/17458/13-ц Провадження № 22-ц/772/3506/2013Головуючий в суді першої інстанції:Дернова Вікторія Валеріївна
Категорія: 37 Доповідач: Нікушин В. П.
"31" жовтня 2013 р. м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Нікушина В.П.
суддів: Сороки Л.А., Копаничук С.Г.
при секретарі: Іщук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Вінницької міської ради, за участю в якості третіх осіб без самостійних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5, другої Вінницької державної нотаріальної контори про визнання права власності на 1/3 частину будинку в порядку спадкування за законом, за апеляційною скаргою Вінницької міської ради на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03.09.2013 року, ухвалене по даній справі, -
В липні 2013 року ОСОБА_2 звернулась в суд з вказаним позовом до Вінницької міської ради.
Мотивуючи позовні вимоги вона посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року після смерті її матері ОСОБА_6 відкрилась спадщина на 1/3 частину будинку загальною площею 60,3 кв. м. по АДРЕСА_1 до складу якої входить: коридор площею 5,5 кв. м., санвузол площею 2,9 кв. м., кухня площею 6 кв. м., коридор площею 4,2 кв. м., три кімнати площею 17,6 кв. м., 7 кв. м., та 17,1 кв. м..
Співвласниками іншої частини будинку є ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Земельна ділянка площею 711 кв. м., на якій розташований будинок знаходиться у спільному користуванні
Являючись єдиним спадкоємцем, вона звернулась в грудні 2011 року в Другу Вінницьку державну нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини. Однак отримати свідоцтво про право власності на частину будинку в порядку спадкування не вдалось, оскільки КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» відмовило в державній реєстрації прав її матері на частину будинку, через те, що частка кожного із співвласників не визначена, а також і тому, що в домоволодінні є самовільні прибудови, а саме фундамент позначений в технічному паспорті під літерою «Ф», прибудови під літерами «Г 2», «Г1», «г1», «г2», сарай під літерою «М».
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.
З таким рішенням не погодилась Вінницька міська рада і оскаржила його в апеляційному порядку, поставивши питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
На підтвердження вимог апеляційної скарги наведені доводи про те, що рішення винесено за неправильного застосування норм матеріального права, неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
При цьому, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Вінницька міська рада посилається на те, що суд визнав право власності за позивачкою при відсутності правовстановлюючих документів на будинок по АДРЕСА_1 реального розподілу між співвласниками і висновків про технічну можливість реального розподілу.
Окрім цього, в апеляційній скарзі вказується на відсутність в матеріалах справи письмової відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, представника позивачки, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, прийшла до висновку про її задоволення, виходячи із наступних обставин.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Оскаржуване рішення цим вимогам не відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання за нею права власності в порядку спадкування на 1/3 частину будинку по АДРЕСА_1 суд першої інстанції виходив із того, що право власності спадкодавця ОСОБА_6 на цю частку є реально визначеним. При цьому в якості правовстановлюючих документів судом прийняті до уваги договір від 9 липня 1965 року, який був укладений між міським відділом комунального господарства м. Вінниці та забудовником (ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9) про надання земельної ділянки для будівництва індивідуального будинку по АДРЕСА_1, посвідчений нотаріусом та зареєстрований в органах БТІ, а також договір про порядок користування частинами будинку укладений між ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та нотаріально посвідчений 21 листопада 1986 року.
На підтвердження таких висновків щодо права власності на реальну частку спадкодавця суд, застосовуючи метод виключення, навів нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу частини будинку по АДРЕСА_1 від 02.12.1986 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 та обставини про те, що ОСОБА_5 набула право власності на 1/3 частину цього ж будинку в порядку спадкування за законом, про що їй було видано 30 червня 2000 року свідоцтво про право на спадщину.
Отже, зважаючи на наведені обставини, суд вважав, що право власності позивачки на спадщину може бути встановлено в судовому порядку.
Проте, з такими висновками погодитись не можна.
Питання про прийняття спадщини та оформлення права на спадщину урегульовані нормами гл. 87 та 89 Книги 6 ЦК України. Відповідно до Закону України «Про нотаріат» та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вирішення цих питань віднесено до компетенції органів нотаріату.
У випадку відмови у вчинені нотаріусом дій, щодо оформлення прав на спадщину, його дії відповідно до ст. 50 Закону України Про нотаріат можуть бути оскаржені до суду.
Питання про вирішення долі спадкового майна в судовому порядку може вирішуватись, як виключення із загального правила за умови неможливості його вирішення нотаріусом і за наявності обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій. Застереження з цього приводу містяться і в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про судову практику у справах про спадщину». Як вбачається із копії спадкової справи ОСОБА_2 звернулась з заявою про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті її матері до Другої Вінницької державної нотаріальної контори , але доказів того, що їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно не надала. Вказана обставина була залишена поза увагою суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини за виключенням, окреслених в ст. 1219 ЦК України.
На момент відкриття спадщини, спадкодавець, яка разом з іншими співвласниками будинку по АДРЕСА_1 була одним із забудовників не отримала відповідних документів, а саме акту про прийняття будинку в експлуатацію та не зареєструвала його в органах БТІ.
Окрім цього, реально виділеною 1/3 частина домоволодіння ОСОБА_6 не була. Договір про встановлення порядку користування недобудованим будинком по АДРЕСА_1 укладений між співвласниками від 21 листопада 1986 року визначив лише ідеальні частки кожного із співвласників незавершеного будівництва.
В зв'язку з цими обставинами органи БТІ своїм рішенням від 26.06.2012 року відмовило позивачці в державній реєстрації її прав на 1/3 частину будинку по АДРЕСА_1.
За наведених обставин права позивачки на спадкове майно у обраний нею спосіб реалізоване бути не може, без виконання вимог законодавства щодо його реєстрації та визначення його реальної частки. Враховуючи те, що позивачка успадкувала всі права і обов'язки спадкодавця, вона не позбавлена такої можливості.
А тому, на підставі ст. ст. 1218, 1268, 1269, 1296 ЦК України, ст.ст. 34, 38, 50 Закону України «Про нотаріат», керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області, -
Апеляційну скаргу Вінницької міської ради, задовольнити.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03.09.2013 року, ухвалене по справі за позовом ОСОБА_2 до Вінницької міської ради, за участю в якості третіх осіб без самостійних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5, другої Вінницької державної нотаріальної контори про визнання права власності на 1/3 частину будинку в порядку спадкування за законом, скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до Вінницької міської ради, за участю в якості третіх осіб без самостійних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5, другої Вінницької державної нотаріальної контори про визнання права власності на 1/3 частину будинку в порядку спадкування за законом.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий-суддя: /підпис/
Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом: