Справа № 466/3664/13-ц
іменем України
"23" жовтня 2013 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі
головуючої - судді ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.
секретаря АКЕРА І.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням,
ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_3 15.05.2013р. звернулися в суд з позовом, в якому просить винести рішення про визнання відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1. В обґрунтування позову покликаються на те, що позивач ОСОБА_1 є наймачем даної квартири. В квартирі зареєстровані і постійно проживають позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_3 та малолітній ОСОБА_5, 2001р.н. Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_4 -сини ОСОБА_1 і ОСОБА_2, в квартирі не проживають тривалий час без поважної причини. Залишили цю квартиру добровільно після одружень. В 2012р. позивачі зверталися в суд з аналогічним позовом. Однак рішенням від 24.02.2012р. у позові відмовлено. Це рішення оскаржувалося в апеляційному порядку. Однак ухвалою від 23.08.2012р. вона залишено без змін. Після вступу рішення в законну силу відповідачі в квартиру жодного разу не приходили, не приймали участі в утриманні квартири, оплаті комунальних послуг, повністю розірвали родинні стосунки. Перешкод відповідачам у користуванні житлом ніхто не чинив. За медичною допомогою по місцю реєстрації вони не зверталися. Факт їх непроживання відомий свідкам та стверджується актами БУ Львівської КЕЧ району.
В судовому засіданні позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та представник ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали, покликаючись на вказані в позовній заяві обставини. Додатково пояснили, що відповідачі залишили квартиру добровільно. Вони мали можливість проживати та користуватися квартирою. Однак такого наміру не виявляли впродовж тривалого часу. Відповідачі після одружень залишили спірне житло та пішли проживати до своїх дружин. З квартири забрали всі свої особисті речі. Відповідачі не виявляли бажання вселитися у квартиру та проживати у ній. Просять позов задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_4, представник ОСОБА_7 в судовому засіданні проти позову заперечили. Відповідачі пояснили, що після одруження вони продовжували користуватися спірною квартирою, бували у квартирі та часом ночували в ній. Зазначили, що приймали участь в утриманні квартири в 2013р. передаючи особисто позивачам кошти для оплати комунальних послуг. Зазначили, що в квартирі зберігаються їх старі речі. Із заявами про чинення їм перешкод у користуванні квартирою не зверталися.
Представник відповідачів ОСОБА_7 зазначив, що позивачі є неналежними позивачами, оскільки з таким позовом має право звертатися лише житлово-експлуатаційна організація.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників, покази свідків, дослідивши представлені докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку про можливість задоволення позову з таких мотивів.
Відповідно до ч.3 ст.10, ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Відповідно до ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 належить Міністерству оборони України та складається з трьох кімнат з комунальними вигодами загальною площею 57,6кв.м. В квартирі зареєстровано 6 осіб, позивачі по справі ОСОБА_1, 1945р.н., наймач, його дружина ОСОБА_2, донька ОСОБА_3, відповідачі ОСОБА_1 1973р.н., син, ОСОБА_4, 1975р.н., син, а також малолітній ОСОБА_5,, 2001р.н., онук.
10.01.2012р. ОСОБА_1 звертався до Шевченківського районного суду м.Львова з аналогічним позовом. Однак рішенням суду від 24.02.2012р. у позові було відмовлено за безпідставністю. Це рішення ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 23.08.2012р. залишено без змін.
Пред'являючи 15.05.2013р. даний позов про визнання відповідачів такими, що втратили право на користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1 внаслідок не проживання у ній без поважних причин понад шість місяців, позивачі стверджують, що після одруження відповідачі добровільно залишили спірне житло та перейшли проживати до своїх дружин, де живуть і на даний час. Після постановлення рішення суду 24.02.2012р. та набрання ним законної сили 23.08.2012р. відповідачі наміру проживати в квартирі не виявляли, не приходили у квартиру, участі в оплаті комунальних послуг не здійснювали. Позивачі категорично заперечили передачу їм відповідачами коштів для оплати комунальних послуг.
З пояснень сторін встановлено, що відповідач ОСОБА_1 1973р.н., одружився в 2003р., відповідач ОСОБА_4 одружився в 2000р. Їх дружини та діти проживають за іншими адресами.
Відповідачі підтвердили те, що проживають зі своїми сім'ями, зазначивши, що за місцем реєстрації вони проживають періодично. Кошти на оплату комунальних послуг в розмірі 50грн., 100грн. вони в 2013р. давали особисто позивачам. Однак на підтвердження заперечень проти позову жодних доказів, які б підтверджували їх періодичне проживання за місцем реєстрації, участь в оплаті житлово-комунальних послуг відповідачі суду не надали.
Позивачі на підтвердження своїх позовних вимог покликаються на належним чином оформлені акти комісії БУ №4 Львівської КЕЧ району від 12.10.2012р., 12.11.2012р., 10.12.2012р., 14.01.2013р., 11.02.2013р., 21.03.2013р., якими зафіксовано відсутність відповідачів у квартирі АДРЕСА_1 та не проживання відповідачів за місцем реєстрації.
В судовому засіданні була допитана в якості свідка ОСОБА_8, сусідка, яка повністю підтвердила вказані в актах обстеження обставини. Свідок дала показання про те, що її квартира №62 розташована поряд. Відповідачі за спірною адресою не проживають близько 10 років. Залишили квартиру після одружень. Перешкод у користування квартирою їм не чинилося. Вона знаходиться на пенсії, бачить та чує хто приходить у квартиру №61 та хто у ній живе.
Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 в судовому засіданні підтвердили факт не проживання відповідачів без поважних причин за місцем реєстрації, відсутність у квартирі їх речей.
Судом встановлено, що відповідачі із заявами про чинення їм перешкод у користуванні жилим приміщенням за місцем реєстрації в правоохоронні органи не зверталися. Також не було зафіксовано їх звернень за медичною допомогою в 2012-2013р.р.
Суд вважає встановленим факт не проживання відповідачів за місцем реєстрації понад шість місяців без поважних причин.
Суду не подано доказів, які б свідчили про поважність причин непроживання відповідачів за вказаною адресою.
Заперечення представника позивача проти позову з тих підстав, що заявники є неналежними позивачами у справі не заслуговують на увагу. Право житлово-експлуатаційної організації бути стороною у спорі, що виникає з договору найму жилого приміщення, та пред'являти позов про визнання наймача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, не позбавляє права наймача та членів його сім'ї на звернення до суду з таким позовом щодо інших або колишніх членів сім'ї наймача.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності суд вважає позов підставним, таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.8,10,57,58,60,208,209,212,215,224 ЦПК України, ст.ст.71,72 ЖК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_1, 1973р.н., ОСОБА_4, 1974р.н., такими, що втратили право на користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя: Н. Л. Луців-Шумська